Бонус 10 000 грн Одним з останніх новачків «Карпат» став Павло Пашаєв – досить відомий захисник, в якого були навіть виступи в національній збірній України. Попри те, що повноцінні збори йому пройти не вдалося, Павло одразу ж став основним гравцем на правому фланзі захисту «зелено-білих». А зважаючи на те, що народився він в місті Красний Луч, що на Луганщині, з’явилася нагода поговорити про наступний матч «левів» проти «Зорі».
– Павле, давай почнемо розмову з останнього матчу. Чи команда була розчарована результатом чи все ж підсвідомо погоджувалася, що нічия в Маріуполі – результат справедливий?
– Якщо чесно, то ми сподівалися на перемогу. Дуже хотіли виграти, тому все ж таки трохи були розчаровані. Але в футболі це не рідкість.
– Уже неодноразово можна почути думки про те, що «Карпатам» на виїзді грати легше, ніж удома. Погоджуєшся?
– Навіть не знаю, що відповісти, можливо, так і є. Коли ми граємо на виїзді, то відчуваємо реальну підтримку фанатів. Так, їх не багато, але ми їх чуємо і розуміємо, що вони приїхали з одного кінця країни в інший саме заради нашої команди.
– Хочеш сказати, що справжньої футбольної атмосфери на «Україні» ти ще не відчув?
– Справді, не відчув поки що остаточно. Нас дуже критикують, а зважаючи на це, грати важкувато. Якщо чесно, я на таке не дуже очікував...
– Досить нехарактерно, як для правого захисника, але тебе змінювали в кількох матчах. У чому причина?
– У мене були невеличкі проблеми зі здоров’ям, але зараз все добре. Я зможу грати проти «Зорі».
– Наскільки ти вже прижився до нової команди?
– Думаю, що вже прижився. Багатьох гравців я і раніше знав, тому жодних проблем нема. Ну, хіба що за винятком браку часу на оптимальне порозуміння. Також до міста звикаю потрохи. Львів мені подобається, тут дуже гарно прогулюватися. Але найбільше мене все ж цікавить наша команда і її результати.
– Ти провів досить багато матчів на високому рівні, але ще не забив жодного м’яча. Як таке може бути?
– Та я і сам переживаю щодо цього. Я то захисник, але ж і забивати хочеться. Причому моменти в мене були, але реалізувати їх не вдавалося. Якщо не помиляюся, то востаннє я забивав, не рахуючи матчів за дубль, у збірній до 17-и років.
– Зараз в команді є Самсон Ґодвін, який також не бомбардир, але кілька м’ячів він таки забив...
– Нехай Самсон забиває і за себе і за мене (сміється). Головне, аби були голи і результат.
– У дитинстві ти займався дзюдо. Це тобі якось на полі допомагає?
– Щось не пригадую таких моментів. Та, зрештою, це давно було. Займався я не більше трьох років, та й не дуже приділяв дзюдо уваги. Це було радше як хобі.
– Павле, ти народився в Красному Лучі, на Луганщині. До «Зорі» є якісь сентименти, все ж команда з твого регіону?
– Зовсім ніяких сентиментів нема. Я був дуже малим, коли ми звідти поїхали.
– «Зоря» зараз дуже непогано виглядає. Чим будемо крити їхні козирі?
– У нас теж є козирі. Я переконаний, що у нас буде цікава гра. Ми налаштовані на те, щоб віддячити справжнім фанатам за підтримку, подарувати їм позитивні емоції. Будемо над цим працювати.
– Павле, попри те, що ти народився на Східній Україні, чудово розмовляєш українською мовою...
– (Сміється). Я ходив до української школи, тому нічого дивного в цьому нема. Як можна не знати рідної мови? Ми ж живемо в Україні, а не Росії. Тому українську мову треба знати.
