Бонус 10 000 грн Відомий фахівець - про перехід із кар’єри футболіста на тренерську лавку та інші аспекти очільницької долі.
- Олександре Олексійовичу, на вашу думку, чи складно розпочинати тренерську діяльність після завершення виступів на професійному рівні?
- Це питання краще адресувати якраз людям, які лише вступили на тренерську ниву. Хоча спогади про мій початок як тренера на малинській паперовій фабриці ще свіжі в пам’яті. Ніколи навіть не замислювався над складністю. Коли є можливість продовжити займатись улюбленою справою, потрібно її використати максимально.
- Утім, не в усіх гравців виходить перейти в іншу сферу футбольної діяльності.
- Звичайно ж, бо до цього потрібно готуватись. Я, наприклад, ще в перших своїх дитячих творах писав, що хочу бути вчителем. Хтось хотів стати космонавтом, фізиком, мріяв про інші тоді популярні професії. Тому ще з дитинства хотів навчати інших, а для тренера - це першочергове завдання.
- Чи можна ще під час виступів гравця на полі побачити в ньому тренерські здібності? Чи кар’єра гравця не надто впливає на подальшу роботу коуча?
- Знаєте, траплялися подібні випадки, які маєте на увазі, а також і протилежні. Усі пам’ятають як починав торувати стежину тренера Моуріньо (до того, як стати асистентом тренера, Жозе працював перекладачем Боббі Робсона. - Є. Д.). Отож гадаю, що якогось алгоритму, за яким можна визначити, буде гравець хорошим тренером чи ні, немає. Якщо футболіст сам себе до цього готує, почавши з тренерської бази, то в нього є всі шанси. Усе залежатиме винятково від нього.
- Може, краще розпочинати перші кроки на тренерській ниві зразу по закінченні професійних виступів? Чи, для початку, відпочити від "шкіряного", а вже потім із новим азартом перейти в іншу іпостась?
- Од улюбленої гри не стомлюються. Набагато більше задоволення отримуєш, коли футбол тебе повністю "поглинає", тому й займаєшся ним 24 години на добу, 365 днів на рік. Про перерву й мови не може бути! Єдине, що можу додати: після двох років роботи в тренерській школі починати потрібно з абетки. Нічого соромного в цьому немає. Набивати шишки, напрацьовувати методи проведення занять, а вже потім йти далі. Тобто планувати такий перехід у тренери потрібно, виступаючи ще в ролі гравця, а не потім уже стрімголов починати усе вивчати.
Не заперечу, що трапляється й все зовсім навпаки. Ось, до прикладу, Гвардіола, який одразу очолив команду. Та ще й яку - "Барселону"! А результат не змусив себе довго чекати.
- Чи існує в українському футболі якась перепона у вливанні свіжої крові в тренерський цех?
- Та ні, як кажуть: "Усі дороги відкриті". Якщо взяти наш чемпіонат, то бачимо, що є досвідчені фахівці (в "Динамо", "Шахтарі" та "Металісті") та перспективні тренери (приміром, у донецькому "Металурзі", "Карпатах"). Виходить хороший сплав досвіду та молодості, якщо можна так назвати. Тому всі в рівних умовах.
- Помітно, що в командах УПЛ працюють шестеро тренерів, які ще не перейшли за півстолітній рубіж, та шість, яким за 50. Також є чотири іноземні фахівці, яких не беремо до уваги.
- Не в цифрах справа. Є тренери, які лише після 60-річного віку здобувають свої найвагоміші перемоги, є й такі, що досягають успіхів уже в перший тренерський сезон. Це - творча робота, вік у якій не грає ніякої ролі. Тут уже як кому пощастить зловити свого "птаха успіху".
- Недавно Василь Сачко у свої 38 очолив полтавську "Ворсклу". Що поганого чи, навпаки, доброго в тому, що колектив тренує молодий фахівець?
- Абсолютно нічого погано в цьому не бачу. Проте хотілося, щоби було більше успіхів і все в нього вийшло. Та й 38 років - уже достатньо в плані досвіду життєвого та футбольного. Бажаю йому лише перемог.
- А брак досвіду? Невже це вже не відіграє такої ролі?
- На даному етапі він уже повинен учитися сам, якщо є така можливість. Якщо ви будете, даруйте, тупо копіювати когось, то перспектив у цій галузі небагато. Тренер повинен бути індивідуальністю, особистістю, щоби пожинати плоди своєї роботи в подальшому.
- Свою тренерську діяльність розпочали ще раніше, ніж Василь Вікторович. Можливо, існує якийсь вік чи етап, який найоптимальніше підходить для початку тренерської роботи?
- Такого "рецепту" також не існує. Повторюсь: є люди, які починають роботу з командами топ-рівня, комусь доводиться проходити шлях, як у мене, від тренера виробничого колективу, другої та першої ліг, щоби потім очолити команду елітного дивізіону, національної збірної. Найголовніше - бажання, потрібно цим жити.
- Ви пригадали нижчі дивізіони. Якщо ж знову звернутися до статистики: більше половини клубів (точніше 11) очолюють фахівці, яким немає 50, а чотирьом - й сорока. Можна вбачати в цьому, що дебют тренерського шляху варто розпочинати в другій та перший лігах?
- Категорично не погоджуюся. Тинятися в командах другої ліги ні до чого хорошого не приведе. Тому, звичайно, чим вищий рівень команди, тим швидше прогресуватиме тренер. Тобто команда може "підтягнути" тренера до свого рівня. Я прибічник того, що зразу потрібно літати на понадзвуковому літаку, а не на "кукурузниках".
- Якщо говорити про ваше покоління, то як довго воно перебуватиме на тренерській ниві? Може, треба дати шанс молодим фахівцям?
- Та чому ж ні? Ось Блохін, Маркевич, Кварцяний з мого покоління, Павлов не далеко від мене втік; очолюють не найгірші колективи, нічого їм не заважає. Ще не чув од моїх знайомих спеціалістів розмов про закінчення діяльності чи хронічну втому. Цим не можливо "наїстись" - постійно нуртує неабияке бажання "літати". Молоде покоління, кажете? Недочекаєтеся, просто так цей рубіж не віддамо! Ще достатньо сил та енергії, щоби продовжувати.
- А у вас є ще бажання повернутися на українську футбольну сцену? Можливо, хтось запрошував очолити певний колектив?
- Нині цілком занурився в роботу, якою займаюсь у "Динамо" на тій ділянці, що мені довірив клуб, - футбольній школі. Щось виходить, щось ні. Але все-таки помічаю позитивні зрушення в окремих моментах за два роки моєї роботи.
Подейкують, що в мене чимало пропозицій від команд, проте це неправда. Однак ще є порох в порохівницях.
