Богдан Шершун: "Агенти сказали одне, в "Динамо" — зовсім інше"
^

Богдан Шершун: "Агенти сказали одне, в "Динамо" — зовсім інше"

340
Богдан Шершун: "Агенти сказали одне, в "Динамо" — зовсім інше"
Фото - Анна Барко, FootBoom.com

Екс-оборонець «Волині» розповів, чому залишив лави «хрестоносців», чому довго не затримався в Тбілісі, про прагнення далі грати на високому рівні.

— Богдане, офіційний сайт грузинського «Динамо» ще у середині минулого місяця повідомляв, що ви прибули на перегляд. Утім, судячи з того, що, не побоявшись роумінгу, взяли слухавку, зараз, вочевидь, ви повернулися в Україну.

— Так, я не виступатиму в тбіліському ФК. Чому? Справа в тому, що перед візитом до Грузії мені агенти розповідали про одні умови, натоміть, коли я приїхав до розташування клубу та почав із командою готуватись до сезону, перед підписанням контракту мені запропонували значно гірші умови. Практично вдвічі менше від обіцяного. Ясна річ, після цього я повернувся в Україну, адже не на те я розраховував. Ось так, усе просто.

— Чи існували інші, запасні, варіанти?

— Ні, резервних можливостей не було. Отож, нині мої агенти займаються тим, аби якомога швидше знайти мені нову команду.

— Чи поділитесь агентськими напрацюваннями? Чи є закордонні пропозиції, чи з України?

— За їхніми словами, робота може трапитися звідусіль. Не важливо, чи доведеться їхати за кордон, чи виступати у вітчизняному чемпіонаті. Пріоритетів у цій площині немає.

— Ви не продовжили договір із лучанами. Які цьому слугували мотиви?

— Не знаю. Вочевидь, у луцькому клубі нині омолодження, відтак зі мною не продовжували співпрацю. Багато футболістів пішло, не лише я один був віковим. Якось так.

— Отож у вас було бажання продовжувати виступи за «Волинь»?

— Так. Я був би не проти, скажемо так. Мене все влаштовувало, але, зрештою, вже все завершилось.

— До речі, подейкували, що у «хрестоносців» були проблеми із фінансуванням. Чи мають такі чутки підґрунтя?

— Так-так. Були проблеми. Та цього ніхто не приховував. Тим паче, що зараз не лише в однієї «Волині» негаразди із цим.

— Чи існують перед вами заборгованості?

— Уже розрахувались із нами по заробітній платні. Інше питання — преміальні. Звичайно, що не хотілося би про них забувати. Хоча добре вже, що принаймні зарплатню повернули.

— Чи спілкувалися наостанок із головним тренером Віталієм Кварцяним?

— Ні, в мене навіть не було можливості чи нагоди, щоби востаннє поговорити з Віталієм Володимировичем. Як знаєте, завершення першості він провів на лікарняному, тож на момент мого прощання з Луцьком Кварцяний ще не повернувся. На жаль.

Наскільки розумію, нині ви чекаєте реального запрошення. Тому цікаво, яким ключовим фактором стане обрання того чи іншого варіанту? Термін контракту чи кращі фінансові умови?

— Ну, сподіваюся, що пограю у вищому дивізіоні: закордонному чи українському. Хочеться ще на високому рівні пограти, розумієте? А вже потім оцінюватиму запропоновані умови договору.

— Певне, грошима вас не заманити?

— Так. Якщо грати, то лише серед найкращих, у прем’єр-лізі. Хоча в такому випадку зазвичай ніхто не ображає в плані зарплатні та преміювання. Справді, фінанси для мене зараз на останньому місці з-поміж усіх пріоритетів.

— Чи багато команд виходили на ваших представників після виступів у «Волині»?

— Навпаки, небагато. Знаєте, зараз такий складний футбольний час, а команд усе меншає. Водночас, мій вік не дозволяє звертати на мене увагу з позиції перспективи. Однак, маю надію, що не довго залишатимуся без роботи. Якщо ж надійдуть різні пропозиції, то потрібно все правильно зважити та обдумати, щоби ще залишити свій слід перед завершенням кар’єри.

— Цікаво почути вашу думку з приводу майбутнього лучан. Улітку з команди пішли Шиков, Масло, Скоба, ви. Що чекати «Волині» наступного сезону?

— Разом із нами цьогоріч уже «обкатано» молодь. Безсумнівно, юна зміна набралася досвіду. Думаю, Віталій Володимирович уміє працювати з молодими гравцями, щоби ті, зрештою, давали результат. Відтак не сказав би, що в них попереду складні часи. Усе буде добре з «Волинню».

— Ви вже згадували, що у вас немолодий вік…

— Ну як немолодий… Це в нас іще дивляться в паспорт. Позначається старий менталітет. За кордоном у цьому питанні значно простіше, тож лояльніше ставляться до старших гравців. Тим паче, що для захисника 33 роки — нормальний вік.

Я до чого, власне, підводив: чи відчуваєте у собі той запал, який дозволить іще гідно виступати рік-другий?

— Я ж кажу, що не хочу випадати з великого футболу. Утім, ніхто не знає, як воно, в підсумку, складеться. Погоджуюся, що рік-другий зможу потягнути гру на відповідному рівні.

— Відтак до думок про тренерські курси навіть не доходить?

— Ні-ні-ні. Я ще не думав вішати бутси на цвях. Тим більше, починати нову, тренерську, діяльність.

Оцените
Поделитесь
gorilla

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме