Тарас Завійський: "Чуєш голос тренера – починаєш діяти"
^

Тарас Завійський: "Чуєш голос тренера – починаєш діяти"

567
Тарас Завійський: "Чуєш голос тренера – починаєш діяти" - изображение 1Тарас Завійський лише приєднався до команди на зборах в Словенії, а вже через день вийшов з перших хвилин у матчі проти «Горіци»...

– Я тренувався і раніше з першою командою. Тому добре знаю всіх гравців. Навіть перед зборами з молодіжним складом довелося ще два дні попрацювати з основою. Тоді і познайомився з тими, хто прийшов до нас на перегляд. Тому і увійшов у гру вже як свій – притиратися не довелося.

– Якраз на твоєму фланзі знаходився тренер і постійно тобі підказував щось. Під час гри тренерські настанови сприймаються чи ти весь у грі і навіть їх не чуєш?
– Звісно, що коли ти на полі – більше думаєш про гру. Але щойно чуєш голос тренера – одразу ж починаєш діяти так ніби він тобою керує: куди бігти, що робити... В таких випадках ти розумієш, які помилки допускаєш. Воно, якщо відверто, має певний психологічний тиск, але це правильно, адже йому краще видно весь епізод та його динаміку.

– Твій перший матч на зборах – і одразу ж міг забити, але м’яч влучив у стійку... Тепер розумієш, що не так зробив?
– Мабуть ще не маю стільки виконавчої майстерності, щоб реалізувати такий момент. Можливо і досвіду виступів за першу команду не вистачило.

– А дощ, через який поле стало слизьким?
– Не думаю, що дощ вплинув. Все ж я виходив сам на сам з воротарем і там поле не могло вже зіграти вагомої ролі. Умови у цьому епізоді були у всіх рівні.

– На збори першої команди ти приїхав зі зборів команди дублерів. Суттєво відрізняється підготовка до сезону тут і там?
– В молодіжному складі хлопці лише формуються як професійні футболісти. А для повноцінного формування необхідно робити акцент на фізичні навантаження. Тому там було більше бігової роботи. В основі ж більше працюють над ігровими компонентами.

– Ти готувався з молодіжним складом на Закарпатті. Тобто гори там, гори тут...
– Воно то дійсно так... Але тут ми працюємо на висоті і більше «задишка» йде. Правда, з кожним днем все менше її відчуваю.

– За рідними вже встиг скучити?
– Коли ми були в Чопі і нас з Вадимом Страшкевичем викликали до Словенії, то ми на день заїхали до Львова. Тобто встиг побачитися з батьками, поспілкуватися. Тиждень там, день перерви, тепер тиждень тут. Насправді, 7 днів – не так вже й багато. До того ж я вже звик, тому що на зборах доводилося бувати часто. Таке життя футболіста.
Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме