Ігор Тищенко: "Мені ще далеко до оптимальної форми"
^

Ігор Тищенко: "Мені ще далеко до оптимальної форми"

506
Ігор Тищенко: "Мені ще далеко до оптимальної форми" - изображение 1Після Валерія Федорчука, Ігоря Йовічевіча та Олександра Севідова, гостем веб-конференції став півзахисник «зелено-білих» Ігор Тищенко. За годину розмови у прямому ефірі Ігор розповів чимало цікавого про себе та «Карпати».


«Мені 24 роки. Народився у Владивостоці. Тато в мене моряк, а, взагалі, батьки з Таганрога, Ростовської області. Згодом ми в Маріуполь переїхали, там я почав займатися футболом в школі «Новатора». Дуже вдячний дитячим тренерам, які вивели мене в великий футбол. Я їм вдячний і по сьогодні. Після цього закріпився в «Іллічівці», а зараз я в «Карпатах» і зовсім про це не шкодую. Щодо української мови, то я досить добре нею спілкуюся. Чомусь вважають, що на Сході чи Півдні нема шкіл, де вчать українську мову. Є, звичайно. От моя мама прожила в Росії все життя, української мови вона не знала. Але зараз викладає математику українською» – розповідає Ігор.

«Де мені зручніше грати? Мабуть, в півзахисті. Саме там я провів більшість матчів за «Іллічівець». Іноді доводилося грати в обороні, коли шукали для мене інші позиції. Минулого сезону я отримав травму. Лікувався, після чого виникли непорозуміння в клубі, я не міг грати навіть за дубль. Можна сказати, що я відновився, але мені ще далеко до оптимальної форми».

«У сучасному футболі є багато забобонних гравців, а от я на це уваги не звертаю. Ритуалів перед матчем у мене нема. Інша справа дієта. Хлопці розказували, що коли тренером був Ніколай Костов, то на базі висів плакат, де було намальовано що кому їсти можна, а що не можна. Хоча є товари, які не варто споживати не лише футболістам, але й простим людям – хімічні напої, чіпси тощо».

«Карпати»? «Карпати» – це не тільки команда. Думаю, що кожен гравець, який сюди потрапляє одразу розуміє, що таке карпатівський дух. Пояснити словами це важко. І «Карпати» – це не лише команда. Це і працівники, які готують для нас газон чи басейн. Їх уболівальники не бачать, але вони також невід’ємна частинка клубу».

«Чи пристосувався я до Львова? Думав, що так. Але коли їхав на веб-конференцію, то потрапив в тягучку. Це просто жах. Я не знаю, як можна розраховувати час, щоб не потрапляти в корки. Краще вже пішки ходити. Я у перший тиждень пройшов Львів своїми ногами, обдивився всю Площу Ринок. Львів – місто шоколаду та кави, а я їх дуже люблю».

«Найкомфортніше мені було працювати з Іллею Близнюком в «Іллічівці». Наголошу також, що я вдячний своїм дитячим тренерам. А Ілля Близнюк довіряв мені, коли я був молодий. Він дещо мені спускав з рук. Пам’ятаю , коли він їздив на стажування, то повертався з конспектами, а очі горіли. Він фанат своєї справи. Та й президент Володимир Семенович Бойко дуже любив команду, як мати своїх дітей. І дуже переживав за неї».

«А Олександра Севідова я поважаю за його відкритість. Він ніколи за спиною нічого не говорить. Говорить прямо. Але при цьому також відчувається любов, він нікого не принижує. Вимагає – так, але не ображає» – підсумував Ігор Тищенко.

Оцените
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме