Бонус 10 000 грн получить
Нарешті «Карпати» здобули першу перемогу на словенських зборах, до того ж уперше не пропустили у власні ворота. Тому розмова з захисниками вже була більш приємною, аніж у попередніх випадках. А для Ґреґора Балажіца, взагалі, особлива. І не дивно, адже в «Карпати» він перейшов саме з «Горіци».
– Тобі довелося вийти на поле проти нечужої для себе команди. Багато зустрів друзів?
– На жаль, ні. Серед гравців залишилося 4-5 футболістів, з якими мені довелося пограти. Всі решта вже залишили команду. Ще є 3 тренери, лікарі, масажисти та адміністратор. А більше я взагалі нікого не знаю – повністю незнайома мені команда. Зараз, чув, вони домовилися про тісну співпрацю з італійською «Пармою». Тому зараз в команду прийшло багато італійців. Тобто, це вже зовсім інша команда. Я б сказав, навіть не словенська, а італійська.
– Не було жодних сентиментів, щодо того, що ти граєш проти нехай вже й іншого, але все ж тобі близького клубу?
– Ні, з їхнього боку не було. Вони лише побажали мені удачі. Я знаю, що в них зараз фінансові труднощі є. Тому і їм побажав того ж: я хочу, щоб в них все було добре, щоб гравці могли думати лише про футбол і більше їх нічого не обходило.
– А з твого боку сентименти були? Наприклад, як би тобі довелося забити «Горіці» гол – радів би?
– Не думаю, що було б радісно. До того ж це лише товариська гра. Цей клуб мені багато дав: я в ньому провів три роки своєї кар’єри. Така ж сама ситуація з «Карпатами». Якщо б колись я грав у іншій команді і забив би гол «Карпатам» я не думаю, що радів би з цього приводу. Ці клуби для мене надто багато зробили.
– Коли ти вийшов на поле незабаром команда залишилася вдесятьох. Але від цього малюнок гри не змінився і навіть вдалося забити вдруге...
– Сьогодні «Горіца» переважно сформована з молодих хлопців. В них ще немає стільки досвіду. Подивіться: коли ми залишилися в меншості у ці хвилини на поле вийшло більше досвідчених гравців. Тому ми знали, що треба робити в такій ситуації, а суперник виглядав розгублено. Тому вилучення ні на що не по впливало. Враження було наче на полі рівні склади.
– Після перемоги 2:0 можна сказати, що психологічне навантаження знято з гравців?
– Беззаперечно. Кожна перемога підсилює командний дух, я б сказав, психологічно підіймає. Хоча суперник не був важким. Але як би там не було, після будь-якої перемоги, настрій завжди підіймається.
– А чи тобі помітний прогрес в грі команди?
– Якщо говорити по грі проти «Горіци», то висновки все одно робити важко. Цю команду не можна порівняти з нашою. Так само і не можна рівняти словенський і український чемпіонати. Тутешня Ліга в рази слабша за українську. Якщо ми прогресуємо – то це вдасться побачити в суботньому матчі.
