FootBoom ⚽ Турниры Украинские Favbet Лига Віктор Леоненко: "Чемпіонство-93 здобув не Фоменко! І "Барсу" перемагав не він, а я на пару зі Шкапенком"
^

Віктор Леоненко: "Чемпіонство-93 здобув не Фоменко! І "Барсу" перемагав не він, а я на пару зі Шкапенком"

952
Віктор Леоненко: "Чемпіонство-93  здобув не Фоменко! І "Барсу" перемагав не він, а я на пару зі Шкапенком"

За допомогою цифр, фактів і спогадів учасників наша газета намагається реставрувати виступ столичної команди в третьому національному чемпіонаті.


— У якому ракурсі запам’я­талася третя національна першість?

Володимир ШАРАН (В. Ш.):

— Чесно кажучи, погано пам’ятаю… Це тоді, коли ми рубалися з «Дніпром»?.. Тепер пригадав! Що ж, у цілому був успішний сезон: виграли «золото», наробили галасу в Європі, перемігши «Барселону» Йохана Кройффа — 3:1. Хоча, з іншого боку, дуже рано залишили кубковий турнір.

Віктор ЛЕОНЕНКО (В. Л.):

— Сезон врізався в пам’ять тим, що ми стали чемпіонами, а мене визнали найкращим футболістом — за великим рахунком, більше нічим. Я ж, насправді, спокійно ставлюся до свого минулого, живу за принципом — «що було, те загуло». Чесне слово, не знаю, скільки разів вигравав золоті медалі, точне число забитих м’ячів теж мені не відоме… Скажу, хіба що, таке: був один матч, де я зробив дубль, міг оформити хет-трик, але арбітр відмінив третій гол, причому несправедливо відмінив, за що потім попросив вибачення.

— Упродовж чемпіонату столичний клуб змінив тренера: Михайла Фоменка, котрий перед тим зробив «золотий дубль» і перемагав «Барселону», несподівано заступив Йожеф Сабо. Уся справа в сенсаційному вильоті від «Вереса»?

В. Ш.: — За великим рахунком, мені й досі складно пояснити те рішення клубного керівництва: у Фоменка все виходило, він лише починав будувати свій колектив, а тут… На мій погляд, уся справа в постаті Сабо: він був начальником команди, маючи великий уплив на Суркіса-старшого, багато з ним спілкувався, тому, вважаю, Григорій Михайлович відповідне рішення ухвалив не без «підказки» збоку.

В. Л.: — Я вважаю, що програш настільки слабкій, провінційній команді, як тогочасні рівненці, є вагомою підставою для того, аби виганяти тренера. Може, в нього в контракті пункт був такий… Просто ви, а разом із вами — більшість ваших колег і т.зв. фахівців, плутають різні речі. Зрозумійте: чемпіонство 1993 року здобув не Фоменко! І «Барселону» перемагав не він, а я на пару зі Шкапенком. Ну, ще згадаю тих хлопців, які елементарно билися на полі. Михайло Іванович іще в роздягальні сидів, коли ми в Києві вели 1:0… Недавно почув, мовляв, то я вигнав Фоменка, бо «накапав» на нього Суркісу. Та я в житті жодного разу не напрошувався на зустріч із Григорієм Михайловичем! Завжди він мене викликав, і то для того, аби вичитати!

— Кадрово весняне «Динамо» відчутно відрізнялось од осіннього, причому тут навряд чи йдеться про інше бачення складу нового тренера, бо ціла низка гравців після зими просто «зникла».

В. Ш.: — Справді: Кутєпова «сплавили» в Тюмень, я півроку взагалі не грав, а такі виконавці, як Топчієв і Хруслов, що їх запрошував Фоменко, практично не мали шансу повернутися в основу… Ну, що сказати… Кожен наставник бачить ситуацію по-своєму… Я би міг розповісти більше, та не стану.

В. Л.: — Складна ситуація. Там і до Сабо дивні трансфери відбувалися: припустімо, запросили 30-річного В’ячеслава Хруслова просто тому, що він, як і Фоменко, був із Сум (принаймні я так вважаю). Уявіть: до «Динамо» беруть вікового футболіста… Якщо чесно, сьогодні я почав переосмислювати багато речей. Тобто я не відмовляюся від попередніх поглядів, але дещо бачу інакше. Припустімо, нині вважаю Сабо хорошим тренером (і то я кажу не тому, що нині працюю з ним на одному каналі), котрий, до слова, зібрав оту команду, з якою Валерій Лобановський згодом штурмував Європу. Просто ми Йожефа Йожефовича не розуміли, бо він не міг зрозуміло нам пояснити, чого хоче… Кажучи стисло, кожен наставник бере своїх — і це логічно.

— За 34 тури сезону кияни використали трьох кіперів. Третім став 19-річний дебютант Олександр Шовковський — єдиний із того складу, хто й сьогодні в основній обоймі «блакитно-білих».

В. Ш.: — Уже тоді було видно, що це — футболіст високого рівня. Грав спокійно, з азартом, мав чудову реакцію. Його перспектива чітко простежувалася. Навесні 1994-го я з ним не виступав, але до того ми інколи діяли разом у першій лізі — я ж за Фоменка перемістився із півзахисту в захист, тому мав змогу краще бачити його роботу.

В. Л.: — Нічим особливим мені не запам’ятався. Пригадую, що прийшов він разом із Ващуком (із яким у нього все в один день), а так…

— У ході турніру першої складної травми в кар’єрі зазнав форвард Сергій Ребров…

В. Ш.: — Мені це, мабуть, відомо краще за інших: я ж із ним тоді мешкав у одній кімнаті, бачив, наскільки нелегко йому було! У нього тоді в колінному суглобі стерлися хрящі, а для того, аби вони наново наросли, потрібно було півроку майже не рухатися. І я радий, що він усе витримав! Це ж відтоді кажуть, мовляв, у нього в коліні пружинка, цим пояснюючи його стрибучість.

В. Л.: — Так, він тоді цілий рік пив якісь ліки з пляшечки, мучився страшенно. Добре, що не різали, бо залишився би шрам на півколіна… До речі, в Сергія такі специфічні ноги — іксом. Хоча в нього той ікс був не настільки явним, як у декого.

— Найбільшим провалом сезону став виліт із національного Кубка від рівненського «Вереса»: 1:1 удома після гостьових 0:0.

В. Ш.: — Якщо запитуєте про причини, то їх одна: недооцінка. Коли ми в Києві відкрили рахунок, то розслабилися. Проте отримали у відповідь (помилився наш воротар Ігор Кутєпов, пропустивши дальній удар від Олександра Паляниці). А по тому не змогли зібратися. Ми й до того грали не дуже добре, а, опинившись у скрутному становищі, нічого вдіяти не могли.

В. Л.: — Там дивна зустріч була, ще й погода підкачала — пройшов мокрий сніг і вдарив невеликий мороз. Я тоді не грав, був травмований, а матч на Республіканському дивився за воротами, сидячи в своїй машині… Мабуть, не так налаштувалися.

— Третій чемпіонат України «особливий» тим, що саме тоді було започатковано епоху флагманства «Динамо», відсутності конкуренції для киян із боку інших клубів.

В. Ш.: — Десь так і було. Ми знали, що виграємо першість за будь-яких обставин, тому не ставили її на чільне місце. Пріоритетом була Ліга чемпіонів, до цього турніру готувалися через ігри чемпіонату: уявіть собі команду, яка під фізичним навантаженням виступає в офіційних матчах! Однак не можу сказати, що взагалі не раділи медалям найвищого ґатунку, адже на той момент ми добре пам’ятали нашу осічку в першому чемпіонаті від «Таврії», тому добре знали ціну «золота».

В. Л.: — Насправді, спочатку ми не були на голову сильніші за інших. Просто мали кількох виконавців, які могли вирішити долю епізоду й матчу загалом. То вже згодом ситуація змінилася. Й справді, особливої радості від такого «золота» не отримуєш.

Читайте нас в мессенджерах

Оцените
Поделитесь
Оставили комментарии на форуме: loading
Оставить комментарий на форуме

Статьи

Все статьи
Здравствуйте!
Мы заметили что вы используете блокировщик рекламы. Очень просим отключить его для footboom.com Реклама основной источник дохода для нас. Без нее мы не сможем оплатить работу журналистов.
Добавить в исключения