Бонус 10 000 грн Ґреґор Балажіц грає за «Карпати» уже кілька років. За цей час він встиг призвичаїтися до українського життя, вивчити мову та стати своїм в команді. Детальніше про це словенець розповів на традиційній веб-конференції. До вашої уваги найцікавіші відповіді Ґреґора на запитання від уболівальників.
«Для нас фанати дуже важливі. Коли проти «Таврії» ми програвали, то фанати дуже допомогли. Їхня підтримка додає нам сил грати до самого кінця. Наші фанати найкращі в Україні! Вони з нами всюди – удома і на виїзді. Де б ми не грали - вони завжди нас підтримують, перетворюють футбол на шоу. Звісно, коли ти на полі, граєш, то не дуже маєш час заглядати на трибуни. А коли на лавці запасних чи з сектора, то краще видно».
«Живу з дружиною в районі проспекту Чорновола. Маємо маленьку затишну квартирку, нам там дуже зручно. Лілі дуже смачно готує наші словенські страви. Правда, деяких продуктів тут не знайдеш, але загалом вистачає. Для спортсмена важливо їсти правильно, не вживати бургерів різних тощо. Нам з Лілі ніколи не буває сумно, ми завжди щось придумаємо».
«Спочатку ми не могли звикнути до економічних стандартів в Україні. Зараз вже звикли, дуже нам подобається Львів, українська мова. Дружина набагато краще спілкується. А от дороги ваші не подобаються. Шкода автомобіля... Але і до доріг уже звикли – знаємо, де ями і як їх об’їжджати».
«Для рідних в Словенії везу місцеві шоколадки, горілку для чоловіків, в Карпатах купуємо тамтешні продукти домашні. Батько замовив привезти йому національний карпатський кожушок. Також привожу клубні шалики, м’ячики».
«Відпочивати любимо там, де тепло. Нам дуже Італія подобається, там спокійні люди і взагалі спокій відчувається».
«Тяжко читати футбольні новини, не все розумію. А от коментарів не читаю. В кожного уболівальника своя думка, буває, що комусь щось не подобається. Я читаю те, що в футболі робиться. Словенські сайти в першу чергу, потім українські».
«Захисник має обороняти ворота. Робити все для того, щоб не було голів. Я думаю, що ми з Пластуном вже добре розуміємося. Почали грати так, як треба».
«В минулому сезоні в Ніколая Костова були інші тактичні бачення. Ми грали від воріт низом, як в Іспанії. На це багато сил втратили, але нічого з того не вийшло. Ми володіли м’ячем, але результатів не було. Володіння м’ячем вже нікого не цікавить. Головне – результат. За три дні вже ніхто не питає, скільки ти володів м’ячем. Головне – очки набирати».
«Зараз Бартуловіч у нас найбільш веселий гравець. Але не такий як Міша Кополовець. У них різні стилі жартів. Міша сміявся завжди, міг пожартувати з будь-яким гравцем. А лідер роздягальні – це Самсон Ґодвін. У нього сильний характер. Він не часто грає, але допомагає молодим, говорить з ними, чи з травмованими. Це дуже важливо».
«Зараз у нас нова команда, багато чого змінилося. Ми пройшли збори, вже трохи змогли зігратися. На початку чемпіонату ми ще не до кінця один одного розуміли. Вже граємо більш динамічно, починаємо розуміти тренера і його бачення футболу».
«В 16 років я поїхав в Португалію, до Академії «Бенфіки». Це великий європейський клуб, з сильною організацією. Два роки я грав за юніорів, потім цю команду розформували. Я переїхав до Іспанії, грав за молодіжку «Еспаньола». З часом пішов в оренду до клубу «Агілас» у турнірі, що схожий на наш молодіжний чемпіонат. Але коли мене запросили грати за молодіжну збірну Словенії, то отримав травму і після цього не грав. Психологічно було важко, бо я не грав і був сам. Хотів додому, щоб з батьками бути. Якби грав – то все було б нормально. А так було дуже важко».
«До національної збірної мене запрошували чотири рази, однак я не зіграв за неї жодної хвилини. Головний тренер зі мною навіть жодного разу не говорив, не спитав, як справи. Але зараз інший тренер, я працюю і сподіваюся на нове запрошення».
«Збірна у нас досить сильна, бо гравці виступають в європейських чемпіонатах. А словенський чемпіонат не розкручений. В нас живе 2 мільйони людей, стадіони маленькі, люди на футбол не ходять. Фінансова ситуація в країні погана. Футболісти заробляють не багато, по 800 євро. А життєві стандарти високі. Ціни на продукти підняли, а зарплати маленькі. Багато словенців не задоволені членством в Євросоюзі. Хочеться бути як Австрія чи Німеччина, але це не реально. Ціни то у нас однакові, а зарплати різні».
