Бонус 10 000 грн Один з лідерів «Карпат» Валерій Федорчук підвів підсумки року, що минає та привітав вболівальників з новорічно-різдвяними святами.
– 2013 рік, останні години якого добігають до свого завершення, особисто для мене видався щасливим. 25-го листопада у нас з дружиною народився другий син, якого ми назвали Марк. Цікаво, що Клименту, нашому старшому, того дня виповнилося рівно півтора року. Думаю, вже одної цієї події більш, ніж достатньо, аби сказати, що рік для мене і моєї сім’ї видався щасливим. Але ж у 2013 у моєму житті трапилася ще одна важлива, або я б навіть сказав, знакова для мене подія. Маю на увазі перший у моїй футбольній кар’єрі виклик до національної збірної України. Михайло Фоменко запросив мене у збірну на два заключні матчі групового етапу відбору на чемпіонат світу, а потім і на ігри плей-оф з французами.
І хоча на поле я в цих поєдинках так і не виходив, для мене це стало новим викликом та додало мотивації ще більше працювати на тренуваннях. Раніше я мріяв про виклик до збірної, а зараз, цілком природно, цього мені вже замало. Тепер я ставлю собі за мету здобути право в іграх збірної виходити на поле і приносити команді реальну допомогу.
– Негативні емоції від програної дуелі збірній Франції у тебе особисто ще присутні?
– Кажуть, що найкраще рани лікує час. Але зрозуміло, що матчі, особливо гостьовий, та підсумковий результат позитивного настрою не додають і зараз. Страшенно прикро, що ми не їдемо до Бразилії. Переконаний, збірна України на чемпіонаті світу не була б статистом. Особливо прикро, що путівки вибороло чимало збірних, які слабші за українську. І це не просто така моя думка. Достатньо сказати, що в світовому рейтингу Україна зараз у ТОП-20, а на чемпіонаті світу, як відомо, гратиме 32 команди. Окрім того, саме в нашої збірної найвищий рейтинг серед тих, хто не поїде до Бразилії. Я розумію, багато хто скаже, що краще б ми мали гірший рейтинг, але отримали б право грати в Бразилії. Гравці та тренери збірної також без жодних роздумів поміняли б рейтинг на путівку учасника чемпіонату. Та на жаль це не можливо і вже нічого змінити не можна. Але я вважаю, що нам не треба опускати руки. Українська збірна – дуже молода і свій потенціал вона ще далеко не вичерпала. Переконаний, щонайменше на два наступних фінальних турніри, маю на увазі Євро-2016 у Франції та чемпіонат світу-2018 в Росії, ми обов’язково проб’ємося.
– У 2013 році в твоїй кар’єрі сталася ще одна подія – ти став гравцем «Карпат».
– І дуже цьому радий. Влітку у мене було кілька варіантів, але саме «Карпати» стали першими, хто зробив конкретну пропозицію, а я керівництву львівського клубу дав згоду. Тому на решту запрошень я відповідав відмовою, навіть не обговорюючи що і як. У «Карпатах» не одразу все складалося добре. Та по-іншому й не могли бути, адже прийшов новий тренер і почався процес формування нової команди. Я вважаю, що він повністю ще не завершений, але зміни на краще у грі «Карпат» не можна не побачити. Головне, у нас сформувався кістяк колективу, який хоче і може вирішувати серйозні турнірні завдання. Це не могло не позначитися, як на нашій грі, так і на результатах. На старті сезону ми дуже довго не могли виграти.
Більше того, кожне набране очко, як і кожен забитий м’яч нам давалися з величезними труднощами. Звісно, нам і зараз не просто, але за кілька місяців «Карпати» подолали шлях від ледь не безнадійного аутсайдера до міцного середняка Прем’єр-ліги. Як наслідок, змінилося до нас ставлення і наших вболівальників, і наших суперників.
– На твою думку, претендувати на статус більш високий, ніж середняк, нинішні «Карпати» можуть?
– Я добре знаю, що у Львові дуже вибагливий вболівальник і просто місце у десятці його аж ніяк не влаштує. Тим більше, що не так давно «Карпати» грали у груповому турнірі Ліги Європи. Не хочу стверджувати, що нинішній склад може вже найближчим часом вибороти путівку у єврокубки. Однозначно для цього необхідно ще добряче попотіти на тренуваннях і виконати величезний об’єм роботи. Напевне, не завадить і підсилення окремих позицій, але це вже прерогатива наших тренерів. Я ж глибоко переконаний, що нинішній склад «Карпат» ще не досягнув верхньої межі наших можливостей. І ми будемо доводити це вже найближчим часом – у весняній частині сезону. Не сумніваюся, що фінішувати у чемпіонаті ми повинні на кілька сходинок вище, ніж ті позиції, на яких ми знаходимося у турнірній таблиці зараз. Головне, добре попрацювати і обійтися без травм на зимових зборах і тоді все має бути добре.
– До зборів ще є трохи часу, а зараз у футболістів триває відпустка. Зважаючи на народження дитини, ви з дружиною, швидше за все, проводите її вдома.
– З двома малюками, коли одному рік і сім місяців, а іншому взагалі один місяць, зрозуміло, далеко не поїдеш. Тож цього року відпустку я майже на сто відсотків присвятив сім’ї. Кажу «майже», бо двічі у справах ненадовго змушений був дружину і дітей залишати самих. Спочатку я їздив у Львів, де захистив диплом спеціаліста у Національному аграрному університеті, що знаходиться в Дублянах, пригороді Львова. А перед Днем Святого Миколая пару днів провів у рідному Нетішині – провідав батьків та був присутнім на фінальних іграх і взяв участь у нагородженні переможців та призерів дитячого турніру «Футбольні надії-2013», до організації та проведення якого я долучився. Цей турнір вже, можна сказати, став традиційним. Цього року ми проводили його втретє і плануємо це робити і в майбутньому. Поступово зростає як його рівень, так і географія. Так на першому турнірі було вісім команд, рік тому – 12, а тепер – 15. Приємно, що цього року виграла команда нетішинського «Енергетика». Саме в цій школі я робив свої перші кроки у футболі. Приємно було пригадати дитинство і звичайно я із задоволенням надаю допомогу у проведенні турніру. Тим самим стараюся віддячити своїй рідній школі і своєму першому тренеру за все те, що вони для мене зробили. Що ж до Нового року і Різдвяних свят, то їх ми разом з дружиною і дітьми зустрінемо в родинному колі бабусь і дідусів.
– Що побажаєш фанам «Карпат» у Новому, 2014 році?
– В першу чергу традиційно хочу побажати усім людям, всій Україні здоров’я, щастя в сім’ях, успіхів у праці, матеріального достатку, а також радості і побільше позитивних емоцій та оптимізму. Як футболіст, додам, щоб у нашому житті було якомога менше політики і, навпаки, побільше високоякісного футболу. А як гравець «Карпат», хочу побажати нашим вболівальникам лише одного: аби у Львові в дні матчів у них знову з’явилася одна проблема – проблема зайвого квитка...
