Бонус 10 000 грн Головний тренер збірної України з футзалу Олександр Косенко став гостем програми "SPORT TRAVELER UA".
- Ми з вами довго домовлялися про зустріч. Нарешті знайшли час. І тут за день перед тим ви дістали розсічення брови. Що сталось?
- Я грав у футзал. Неприємно так зіштовхнулися з гравцем команди суперника - розсікли брову. Нічого страшного це такі моменти - життєві, ігрові. Заживе.
Це випадково сталось.
Випадково, звісно. Як в грі зазвичай.
Перейдемо до нашої головної теми - збірна України. Провал на кваліфікації, можна сказати. Невихід на ЧС. Вперше за 20 років ми не вийшли на ЧС. Підсумуйте результат виступів збірної у футболі.
Незадовільний результат, погоджуюся. Невихід на ЧС. Що стосується результату. Що стосується гри команди, це моя думка. Вважаю, що по грі були хороші моменти. Хороші ігри були з Іспанією, Францією. Так, дещо з Сербією не вийшло. Була ключова гра. Вона визначала стратегію нашої подальшої боротьби, нашої гри. Напевно, не вдалася. Не ймовірно. А не вдалася гра з Сербією. Програли. Тому потрібно було докласти максимум зусиль в наступних 2 іграх. Ми старались. Доклали максимум зусиль. Але, на жаль, позитивного результати досягнути не вдалося.
В першій грі з Сербією склалося враження боязкої гри. Сподівалися на контратаку. Заб’єм - добремо. Не заб’ємо.
Взагалі такого не було. Ні на які контратаки ми не сподівалися. Домовлялись, розробляли стратегію - грати активно, агресивно, нав’язувати свою боротьбу, старатися забити гол. На жаль, не все виходить, що плануєш. По ходу гри не змогли ми нічого зробити.
Якось виправити ситуацію. Вона ставала гіршою. Ми пропускали - не забивали. А це команду ламає. Повірте. На жаль, не змогли ми нічого в цій грі протиставити. Але повторюсь: готувались, психологічно настроювали хлопців. Не скажу, що ми нічого для цього не робили. Готувалися, наводили характеристики гравців, казали, що ми сильніші. Але все-таки домашня атмосфера, вболівальники якось вплинули на хлопців. Все-таки не часто наші гравці перебувають в такій атмосфері - повного залу, де вболівають. По телевізору - це одне. А перебувати в тій ситуації - інше. Тим більше в нас багато хлопців взагалі вперше опинилися на відбіркових іграх - відповідальних іграх. Тому так вийшло. Я не хочу виправдовуватися, говорити про якісь виправдання. Це особисто моя думка, чому так вийшло.
Але гра з Іспанією була зовсім іншою. Вже така більш атакувальна. Ми показали, що можемо протиставляти свій футзал сильним командам як Іспанія. Чому така різниця між Іспанією і Сербією - між іграми.
Повірте, установка була що на Сербію, що на Іспанію - грати агресивно. З Іспанією розуміли, що відступати нікуди. Потрібно максимум видати. Десь все одно з Сербією виходили і розуміли, що ключова гра, відповідальна. Напевно, цей психологічний груз деколи нас сковує до непізнання. Ми нічого не могли зробити. Я розумію, що потрібно щось з цим роботи і боротись, варто знаходити методи, як з цим справитися - психологічним грузом. У другій грі його не було, і хлопці показали, що вони вміють грати, можуть, вони на багато що здатні.
Я вважаю, що за потенціалу багато хлопців можуть проявити себе. Тому грали, навязували боротьбу. Спочатку, коли ми прийшли в збірну, наш тренерський штаб. Ми намагалися поламати психологію. Ми не хочемо підлаштовуватися під суперника. Хочемо навязувати свою гру. Ми можемо це робити. Ми не іспанці, не бразильці. Не володіємо божевільними фінтами. Але в нас достатньо майстерності, фізичної готовності. Маємо це використовувати. Маємо це робити на майданчику. Не просто зібралися поговорили: "Так, ми можемо, можемо". А потім вийшли - і не вдалося. Ми це можемо, і ігри показують, що ми це можемо. Якщо ми прийдемо до такої стабільності, якщо ми будемо це робити в кожній грі і будемо гнути свою лінію, продовжувати грати, навязувати свою боротьбу. В окремо взятих іграх, якщо у нас буде свій малюнок, своя стратегія, в окремо взятій грі ми може змінювати тактику, різні використовувати методи ведення гри. Якщо ми будемо грати тільки від оборони, не зможемо використовувати різну тактику. З нами буде легко грати. Просто всі будуть знати, що ми так граємо і все. Ми по-іншому грати не зможемо. Тому ми стараємося. Щось виходить, щось ні. Я погоджуюся, що багато чого не виходить. Але багато чого виходить. Ми не маємо дивитися тільки на негатив. Так, ми програли, я беру відповідальність за результат, за підготовку команди. І це не просто слова, що я беру відповідальність. Це дійсно так. Тренер відповідає за свою команду, за свій персонал. Я усвідомлюю, що десь я прорахувався, десь недоробив, в чомусь недопрацював. Це для мене дуже хороший урок, хороший досвід. найголовніше - зробити висновки. І постаратися щось змінити, щось зробити, щоб виправити ситуацію. Бо перемоги, які у нас були, вони проходять. Не зауважуєш. І здається, що все йде правильно і добре. І ти з цим якось дещо притупляєшся. А якраз такі поразки, вони трохи відкривають очі на те, що ми не зробили. Значить щось треба поміняти, виправити. Не знаю, як далі, що буде. Але будемо далі працювати.
Після цієї кваліфікації пройшло вже більше місяця. Цей результат прокоментували багато людей. Але чомусь вашого обширного інтервю ніде не було. Єдиний ваш коментар після кваліфікації був на сайті АФУ. І то там, тільки 4 питання. Було видно, що журналіст не хоче задавати неприємних питань. Процитую одне запитання: "Чи можна назвати саме матч з господарами ключовим для нашої збірної України?" і друге питання "Чи не здається вам, що збірній Україні десь не пощастило. Чи були проблеми з реалізацією?". Невже головний тренер збірної не має першим, відразу після кваліфікації виступити з якими підсумками? Чи журналісти не зверталися?
Напевно, так. Треба робити висновки, говорити. Звертаються, ставлять питання. Повірте, я нікому не відмовляю. Мені виправдовуватися теж нема за що. Ставите питання, журналісти дзвонять, питають. Я готовий відповідати, будь ласка. Ставте питання. Я не ховаюся.
Ніхто не звертався прямо після кваліфікації. Ніхто не звертався.
В багатьох інтервю футзальних функціонерів, тренерів, які давали за підсумками кваліфікації, всі відмічали, що основною причиною невдалого виступу є неправильно побудована підготовка, дуже короткий час був для тренувального збору в Києві, запізний приїзд в Сербію, неналежна підготовка тренерів через те, що ви до того виступали на товариському турнірі в Іспанії.
По-перше, підготовка - це на 4 дні до чемпіонату. Це примітивно так думати, що підготовка ведеться 4 дні. Якщо би це так було, то жодна збірна не змогла б. Підготовка ведеться упродовж всього циклу підготовчого. Ми вибираємо спаринги собі, готуємося, підбираємо гравців, на яких зможемо розраховувати у відбіркових іграх. Асоціація зробила все для того, щоб ми грали хороші спаринги з хорошими команда. Ми визначили коло тих гравців, на яких ми розраховуємо у відбіркових іграх. До цього збиралися безпосередньо перед відбірковими іграми за 4 дні. 3 рази ми проводили кваліфікацію, відбіркові ігри. Ми збиралися також за 4 дні, але чомусь ніхто не каже, що тоді це було неправильно. Треба було тоді сказати, що це було неправильно. Треба було тоді сказати це. А тепер всі розумні, всі кажуть, що це неправильно. Ми і тоді збиралися за 4 дні. Ми збиралися, проходили, вигравали і все було нормально. Ніхто нічого не казав. Чому? Чому ніхто не казав?
Бо підготовка до Північної Македонії, до Словенії - це абсолютно інше.
До чого тут Північна Македонія. Відбіркові ігри до ЧЄ, ЧС. Були у нас відбіркові ігри. Так само за 3-4 дні ми збиралися. І всі казали: "Все правильно, все добре". Тепер програли. Щоб мене правильно зрозуміли, я не намагаюся зараз виправдатися. Ми так готувалися. Я перед цим сказав, що десь перемоги затуплюють дещо. Ми так готувалися, думали, що нам достатньо. Не треба говорити за 4 дні. Ми готувалися, ми вважали, що ми підходимо до цього відбіркову циклу. Зіграли товариські матчі, зібралися за 4 дні, провели заключний етап підготовки і поїхали на відбіркові ігри.
Зараз, якби можна було б щось змінити, ви би змінили щось у підготовці команди?
Можливо, я ще раз кажу, що поразки і гіркий досвід, вони діють краще, ніж перемоги. Це допомагає усвідомити, що відбувається. Можливо, ми би щось поміняли. Але це зовсім не дає гарантію і не дає 100% ймовірності перемоги. Всі дивляться тільки на сербів, що вони підготувалися і вийшли. Французи так само готувалися і не вийшли. Це ж не 100%. Так, це може бути додатковим фактором для загального успіху, але це не є основним моментом в підготовці в цих відбіркових іграх. Я погоджуюся, що це все по крупинкам збирається, цеглинка до цеглинки складається. В результаті виходить такий результат. Так, ми десь, я зокрема, десь помилився. Але упродовж часу скажу, що це для нас хороший урок і ми постараємося винести з цього уроку правильні висновки. І постараємося зробити таку наступну підготовку з урахуванням тих прорахунків, які були. Але вони стаються несвідомо. Може бути у нас є професіонали, які можуть все прорахувати. Я не є таким. Я працюю за тими правилами, які, як я вважаю, принесуть гру та результат. Я можу десь помилятися і визнаю це. Я так само працюю, так само вчусь. І не вважаю позорним це. Так, я зізнаю, що збірна країни перебуває під ретельним поглядом вболівальників. Я до цього готовий і готовий відповідати за все. Що стосується того, що я поїхав в Іспанію. То знову таки, де я перебуваю - в Дніпрі чи Іспанії. Особисто для мене при сучасному розвитку технології - це не проблема. Якщо б це було у ХХ столітті - тебе загубили, забули, ніхто не бачить, не знає - тоді так. Мені не хочеться навіть обговорювати це питання. Не тому, що я вважаю, що я винен. Не хочу це обговорювати.
А чи найсильніші зараз гравці у збірній?
Стандартне питання, яке завжди будуть ставити. Я на нього 1000 раз відповідав і ще раз скажу. Це на наш тренерський субєктивний погляд. Ви, наприклад, якщо щось робите, ви відмовитесь від чогось хорошого? Ви ж не відмовитесь. Ми проглядаємо гравців, на яких ми розраховуємо. На яких, може бути, якщо робити порівняльну характеристику по швидкості, по інших моментах. Може хтось і буде сильнішим, стрибучішим, кращим. Але знову-таки ми підбираємо під свої погляди. Хтось може погоджуватися, не погоджуватися з нашим баченням. Але ми вважаємо, що робимо ставку на тих гравців, які думають на полі, приймають рішення, володіють мячем, які підходять під наші субєктивне бачення футзалу. те, як ми бачимо футзал. Хтось його бачить по-іншому. І це нормально. Хтось так, хтось так. Ми робимо ставку на цих гравців, і відповідаємо потім за них.
Коли ви говорите "ми", то ви маєте на увазі себе і Легчанова?
Зараз ми удвох лишилися у збірній.
А чому тренера воротарів немає?
Зараз шукаємо. Ми намагаємося в наш тренерський колектив підібрати людей, які з нами...
Були якісь недомовки з тренером воротарів. І тому ця посада зараз вакантна?
Владислав зараз працює в Металурзі. Він працює тренером у футболі, а не футзалі.
По гравцях я мав на увазі те, що виклик у збірну гравців - це прерогатива тренерського штабу. Чи є таке, що "цього викликаємо, бо так треба. А цього не викликаємо".
Такого не було ніколи. Це тільки прерогатива тренерів.
От є брати Грицини, які постійно викликалися в збірну. Це моє субєктивне бачення, спостереження. Після їхнього невдалого, зірвалого переходу в Продексім їх перестали викликати в збірну. Хоча вони чемпіони Білорусі.
Причинно-наслідковий звязок взагалі неправильний. До чого тут, хто куди переходить. Ми не вороги собі. Ми розраховуємо, ми слідкуємо за ними. будуть вони, на наш погляд, вийдуть на той рівень, на якому були в Енергії. Ми їх викликали, коли вони були в Білорусі. У вас неправильна інформації, бо ми їх з Білорусі теж викликали. Ми на них розраховуємо і надалі. У них великий потенціал. Але на жаль, вони на наш погляд. Навіть вони можуть погоджуватись чи не погоджуватися. Я розумію, що будь який амбіційний гравець, який ставить максимальну планку, вважає, що достойний грати. Це нормально. Але ми дивимося і приймаємо рішення. На наш погляд, десь щось у них все одно чуть зломалося. На наш погляд, вони можуть це спростувати. Вийдуть вони знову на той рівень, будуть грати. Ми готові викликати їх завжди.
Нещодавно вийшло інтервю Станіслава Гончаренка. Не відеоінтервю на нашому каналі. Хоча якщо ще не бачили, то дивіться. А текстове інтервю на одному з футзальних ресурсів. Він сказав таку фразу: "Не секрет, що 90% всієї філософії процеса тренувального і тактичної діяльності збірної йдуть від помічника головного тренера Валерія Легчанова". Прокоментуйте цю цитату.
Я не хочу коментувати ці фрази. Зараз будь-яке моє висловлення буде сприйматися, ніби виправдовуюся. Я не хочу цього робити - для чого. Спитайтеся у Легчанова. Спитайтеся в тих, хто зі мною в збірній працює. Нащо мені це питання ставити. Хай вони дадуть відповідь. Ми з Валерієм працюємо. І ще раз мені ставили це питання, хто слідкує. Я вже відповідав на це. Ми з ним у звязці працюємо. Рішення і стратегію ми разом приймаємо. Але стратегічна лінія розвитку все одно від мене йде. Все одно напрямок розвитку збірної. Так, він гравець. Він мені дуже допомагає. Талановити гравець, капітан збірної, фантастичний молодий тренер. Питань немає і я дуже радий, що він працює у збірній. І я готовий витягнути максимум з нього того, що він вміє і знає. І це нормально. Якщо я забороню говорити, нащо тоді у збірну кликати людину і не дозволяти щось робити. Це нормально. А чому 90%? Ну вже 100% би сказав, нормально. Скоро він скаже, що я взагалі до футзалу жодної приналежності не маю. Ну це його думка. Хай буде. Може я йому дорогу перейшов. Я не знаю.
Просто раніше в збірній, коли був Лисенчук - постійний тренер. Всі прекрасно знали, що він хороший психолог. Але тренували інші люди, фактично. Проводили сам тренувальний процес. То й ж Гончаренко на одному з ЧЄ і помічники. Я, наприклад, знаю як Ковальчик був у збірній. Він займався тренувальним процесом, а Лисенчук займався психологією.
Я можу відповідати тільки за той час, коли я був у збірній. Що там Ковальчик - не знаю. Коли я був у збірній, Гончаренко був безпосередньо перед збором на ЧЄ. Так, він проводив тренування. Якісь Лисенчук. Я не можу сказати, що завжди проводив Гончаренко. Він був безпосередньо перед самим ЧЄ. Всі інші товариські ігри, збори Лисенчук спокійно тренував. Так, погоджуюся, що він прекрасний психолог, що він тонкощі футзали не знав. Ми як могли старалися привнести. Він не заважав грати. Ми з Локомотива перейшли багато хто по різних командах. Але в принципі те, що ми там грали. Наші звязки, взаєморозуміння. Він нам не заважав грати. І сказати, що Гончаренко провів підготовку і завдяки цьому ми стали срібними призерами, а Лисенчук тут ні до чого - ну це дурниця. Не зменшуючи гідностей Станіслава Олександровича - він був, він тренував. Але давайте скажемо, що Лисенчук взагалі тут ні до чого. Ну нашо таке казати? Так, він не володів тонкощами. Він хороший психолог, комплектував команду. Ні Гончаренко, ні Солодовник цього не робили. Вони, якби комплектували, може би по іншому це зробили. І не поїхали би на ЧЄ, Поїхали б інші гравці. І ми не знаємо, що було б. Може з групи не вийшли б, а може виграли б. Команда поїхала в тому складі - склад визначав Лисенчук. Він сказав, що ці гравці йому потрібні. Зробив на них ставку. І ми їхали і грали. А те, що Гончаренко, Солодовник помагали. Питань нема. Але вони допомагали. І сказати, що левова частка - це Гончаренка і Солодовника. Я не розумію взагалі, навіщо таке говорити. Ви вірите, що можна за 5 днів натренувати команду і вона стане віце-чемпіоном Європи? Напевно, це результат усієї діяльності. Не 4-5 днів. Це результат 5-6 років. А це вже потім, як фініш, як результат - ми стали віце-чемпіонами Європи. Але це не за 1 день, не за 5 днів відбувається. Тоді було б взагалі просто було. А чому зараз так не зробити - взяти на 5 днів запросити бразильця, іспанця - він зараз потренує, поїхали і виграли. Давайте речі називати своїми іменами. Як воно відбувається і як воно насправді.
Зараз можна присвоїти, як памятаю, Бутенку Сергію Михайловичу. Він каже, що тренував збірну, коли ми з бразильцями 2:2 зіграли. Він був. І на лавці був. Ну він не тренував збірні. А зараз каже, що тренував. Для чого? Навіщо? Кажіть те, до чого ви приклали руку. А так просто казати. Він там був - хоча може казати, що там був.
Олександр Петрович, чи слідкуєте ви і ваш тренерський штаб за новинками у футзалі? За останніми тенденціями розвитку цього виду спорту?
Я скільки живу, для мене футзал - це моє життя. Хоч це і голосно звучить, але скільки я усвідомлене життя памятаю - для мене це футзал. Стараємося. Не все знаємо. Я може щось і пропустив, але стараюся слідкувати за тим, що відбувається у футзалі.
Які чемпіонати любите переглядати?
Чемпіонат Росії, Білорусі. Менше - Чемпіонат Польщі. Ну і окремі матчі - в Чехії. Якщо ні за ким дивитися не треба, то Чемпіонат Іспанії для мене на першому місці. Дуже цікаві ігри. Майже кожну гру можна ввімкнути. Чемпіонат Іспанії для мене на першому місці. Як в ролі розвитку, якихось новинок. І потім цікаво слідкувати за нашими гравцями в Чемпіонаті Білорусі. Чемпіонат Росії після Іспанії йде для мене по силі на 2 місці. Він відрізняється від Чемпіонату Іспанії за характером ігор, за розвитком, атакувальних дій.
А бразильський чемпіонат?
Не так часто. Окремі ігри.
Я запитував це питання не в плані перегляду наших гравців. Питався щодо ознайомлення з останніми тенденціями футзалу. В Чемпіонаті Білорусі і Росії одиниці команд, які можуть щось привнести.
Я не зрозумів питання. Їздив в Барселону на тиждень. Був тижневий цикл тренувань Барселони. Хороший досвід. Дуже цікаво подивитись. Все ігрове. Все з мячем. На укорочених майданчиках, на півполя, на баскетбольному. Динаміка. Зібрані найкращі футзалісти світу. Дивитися - одне задоволення, навіть на тренуваннях. Організація тренувального процесу. Організація всієї структури клубів. Ми старалися подивитися і ці моменти. Спілкувалися з головним тренером команди. Цікавий досвід.
Валерій Легчанов в інтервю сказав, що потенціал збірної цієї дуже високий. Але зараз не вдалося його продемонструвати, щоб попасти на ЧС. Чи будуть якісь зміни у складі?
Змін кардинальних не буде. Зміни завжди будуть. Зявляються молоді гравці. Деякі гравці закінчують грати. Тому зміни будуть. Але кардинальні - ні.
Зараз ви взяли тільки 2 воротарів на кваліфікацію. Чи правильне рішення брати 2, а не 3? Литвиненка чомусь не взяли? І чи правильне рішення взяти саме цих 2 - Іванюка і Ципуна?
Як мені відповісти на це питання. Я ж приймав це рішення.
Чимось ви діяли, коли приймали це рішення.
Ми й планували, що в обоймі буде 12 людей, щоб в нас була більша варіативність на полі. Тому ми вирішили взяти 12 гравців і 2 воротарів. 3 воротаря - це задіюють лише за форс-мажору. Якщо воротар отримує травму і то його можна замінити. І це тільки, якщо воротар отримує червону картку. Ми дійсно ризикували, якби воротар отримав червону і на наступну гру в нас був би в заявці один воротар. Був ризик. Але ми свідомо йшли на цей ризик. Знали, що 3 гри дуже напружені. тому хотіли взяти саме 12 гравців. Свідомо приймали таке рішення. В кожному моменті є певний ризик. Але обійшлось без карток.
Були такі чутки, що у вашому контракті з АФУ вказано, що ви отримуєте зарплату лише за дні проведені у збірній, саме під час тренувального процесу, кваліфікації. Це правда чи ні?
Хто вам таке сказав? У мене звичайний контракт. Тобто якщо у нас 3 місяці нічого немає, то я зарплату не отримую? Ні. Це неправда. Я кожен місяць отримую зарплату.
Ви обговорювали цей результат з керівництвом АФУ? Які рішення прийняли?
Рішення приймуть на виконкомі в кінці травня. Результати незадовільні. Були претензії. Подивимося на рішення в кінці травня.
Хто входить у виконком? Хто прийматиме це рішення?
Я не знаю всіх членів виконкому. Це питання - не до мене.
Тобто нецікаво, хто вирішуватиме вашу долю?
Я сильно не зациклений на цьому. Яка різниця, хто прийматиме рішення. Яке буде рішення - таке й буде.
Це буде на Фіналі чотирьох Кубка? Чи ви не знаєте?
Ні, місце проведення не знаю.
Олександр Петрович, що легше тренувати - збірну чи клуб?
Що важче нести - фанеру чи камені? Це приблизно з цієї області. Що зручніше взяти. Важко сказати, важче чи ні. Своя специфіка підготовки гравців у клубі та в збірній. Я не готов сказати, важче чи легше. Більша відповідальність у збірній. В клубі ретельніший тренувальний процес кожен день. У збірній дещо інша робота - треба слідкувати за гравцями - в якій формі перебувають. Тяжко в цьому плані - прийняти рішення. Якщо в клубі ти вибрав. В тебе є гравці, на яких ти зробив ставку, підписав контракт і ти з ними працюєш. Маєш їх вести, готувати. То у збірній в тебе вибір більший. Ти можеш вибрати з багатьох клубів. У клубі зіграність більша - гравці кожен день на майданчику. Якщо ти береш у збірну гравців з різних команд, про зіграність важко говорити. Вже шукаєш точки доторку - хто з ким може зіграти. Специфіка відрізняється. А сказати, що легше. Я не можу відповісти на це питання.
Кілька заяв від тренерів було, що гра з 5 вбиває футзал. Як ви ставитесь до гри з 5. Це все таки додає варіативності чи це вбиває як вид спорту.
Ми це питання піднімали і обговорюємо.
Де піднімали?
Взагалі, в спілкуванні. Не піднімали десь на офіційному рівні. Просто говоримо про це. Думки різні. Особисто моя думка. В плані динаміки гірше. З 5 - не та динаміки. Як сказати в плані інтересу. Бувають такі ігри що 4 на 4 грають і дивитися не хочеться. Таке є. З 5 команди розігрують такі комбінації, що ти дивишся і розумієш, що в цьому щось є. Так розігрують, що просто дивишся і думаєш, що цікаво. І такі голи забивають. І чому УЄФА і ФІФА не можуть прийняти однозначне рішення по цьому питанню. Бо вроді, якщо заборонити, то втратиться той останній шанс зрівняти рахунок. З іншої сторони - заборонити і дозволити тільки в кінці, то теж - хтось намагається грати і спочатку, і в середині. Передьоргувати - як один з тактичних моментів гри. Якщо ти впевнений, чітко розумієш, що в тебе цей компонент добре працює. Тому чесно, я сам не готовий сказати. Деколи бувають такі ігри, що команда бере і вбиває час. Я погоджуюся, що з цим треба боротися. Коли команда стоїть і просто тримає мяч. Напевно, треба, щоб судді на це дивилися.
Як в гандболі - пасивна атака. Щоб вони піднімали руку і була загроза втратити мяч. А просто заборонити грати з 5. Напевно, цього не відбудеться. Ніхто його не заборонить, просто треба вводити часові чи ще якісь обмеження гри з 5. Чесно, я не знаю відповіді на це питання.
Моя думка, що УЄФА гальмує розвиток футзалу. Їм дуже далеко до футзалу. Їм головне футбол і все. От в інших видах спорту ігрових є не один єврокубок. Є 2-3-4 єврокубки. В баскетболі 4 єврокубки. Навіть в гандболі 4 єврокубки. Ігри - розїздні. Не зїздні. От ви казали, що багато гравців збірної перший раз побували на такому форумі. Та бо їм нема, де набиратися такого досвіду. Тільки якшо ти граєш в чемпіоні країни. Ваша думка, чому таке гальмування цього виду спорту?
Погоджуюся повністю. Зараз УЄФА вирішила, що наступний відбірковий цикл збірних буде вдома-на виїзді. Вже зсунулося потрошки. Друге, дай Бог будуть ще Кубки. Мені здається, що основне питання - фінансове. Якщо він буде вирішений якось. Якщо УЄФА знайде фінансові можливості. Хоч звісно у них футбол на першому місці. Напевно, ми всі маємо шукати і підштовхувати вирішення цих питань. Постійно, щоб Асоціації, Федерації направляли в УЄФА свої пропозиції і просували це питання. Бо це необхідно для розвитку нашого виду спорту.
Фінансова питання є. Але я думаю, що в Україні, як мінімум, 3 команди готові зіграти з командами Чехії, Польщі та навіть з якоюсь там 5 командою Іспанії. Не товариський матч, а офіційний.
Погоджуюся.
Буквально на минулому тижні в Іспанії ввели VAR?
До будь-якої проблеми потрібно підходити різносторонньо. Зараз дивишся. Візьмемо ВАР у великому футболі. Зараз про футзал важко говорити. Дійсно, коли очевидні моменти може суддя не побачити. То ВАР допомагає. Що стосується мікроскопічних офсайдів у великому футболі. Людина на 1 см був ближчим до воріт. Це вже доходить до не те, що абсуруд, до постійних зупинок. Втрачається динаміка. Здається, ВАР має бути в очевидних моментах - по пенальті тощо. Напевно вони теж зіштовхуються з цією проблемою. Чув, що хочуть збільшити межу офсайду. У футзалі. Візьмемо Україну: якщо буде зйомка з кількох камер, буде дійсно як помічник судді. В нас, якщо взяти Чемпіонату міста в Дніпрі. Ми намагалися в себе провести ВАР. Команди користувалися ним. Раз за гру зупиняли - спірний момент. Там по камері навіть не видно - був фол чи ні. Футзал - більш динамічна та контактна гра. От як прийняти рішення по 11-метровому в штрафному майданчику. Адже контакти будуть завжди. І чи привів контакт до очевидного фолу і пенальті. А на відео буде видно, що був контакт. Привід до пенальті є. Тут теж не все однозначно - очевидний момент порушення, що команда втрачає можливість. Пам*ятаєте Францію-Ірландію, коли Анрі рукою забив. У таких моментах ВАР потрібне. Але важливо, щоб дух гри був. Як з Манчестер Сіті-Тотенхемом в ЛЧ. Коли забили 5 гол, а там знайшли мікроскопічний офсайд. Дух гри має бути. Він не має вбиватися ВАР. ВАР має допомагати йому. Якщо так буде - я за ВАР. Якщо вбиватиме дух гри, спортивності - то я не прихильник такого.
Може був би ВАР, ви би були чемпіонами Європи. Арбітр би глянув.
До речі, так. Невідомо, що б далі відбулося.
Насамкінець повернемося до вашої ігрової карєри. Що легше було: грати за збірно чи стояти на бровці і керувати?
Важко все. Якщо просто грати, то це одне. А якщо грати і вигравати - це теж непросто. Це теж важко. За своєю суттю, тренер не має фізичних навантажень. Гравець має колосальні фізичні нагрузки. Якщо великі завдання. Якщо ти дійсно тренуєшся на повну, ставиш великі завдання, то це дуже тяжко. Я памятаю ці тренування. Деколи не хотілося йти на тренування. Це важко. У тренера інша важкість. У нього більша відповідальність. Він відповідальний за гравців, за результат. Тут інше навантаження. На мій погляд, це дві різні професії. Це те ж саме, як спитати, що важче - працювати вчителем чи шахтарем. В шахтаря свої проблеми. У вчителя не менш важка робота. Я не прихильник порівнювати дві професії. Це 2 різні професії. Там по своєму тяжко і дуже важко. І там по своєму. Якщо ми ставимо перед собою максимальні завдання. Та навіть, якщо й не ставимо. Хотілось би так розставити і сказати - це на 1 місці, а це на іншому. Це неможливо зробити.
Олександр Петрович, що змінилося з тих часів, коли ви були срібним призером Чемпіонату Європи. Порівняйте ту збірну і цю. Змінилося в рівні гравці, силі суперників, в розвитку футзалу. Що змінилося?
Перше, це в силі суперників. На мій погляд, якщо силу Іспанії, Бразилії, Росії, Італії, Ірана, Аргентини - топових збірних - брати. Вони як були сильні, так і є. Тоді було тяжко грати, і зараз тяжко. Нам було простіше підійшли до ключової гри, не потративши багато сил на інших суперниках. Ми більш легко проходили команди, які були значно слабшими. Ми легше їх обігрували. Зараз ці команди важче обіграти. Рівень футзалу виріс. Коли ти підходиш до певної гри, то підходиш в різних станах. Там ти витратив стільки сил, а зараз ще більше сил. Зрівнювати рівень гравців я не можу за простою причиною, що неможливо зрівняти 2000 і 2020 роки. Просто неможливо і некоректно. Там були гравці хороші. У нас зараз багато хороших гравців. І сподіваюся, що будуть зявлятися нові. Розвиток футзалу зараз зовсім іншими йде. Всі збірні розвиваються. Багато інформації, а тоді не було. Ми приїжджали тоді - 0 інформації. Зараз інформації море - бери, черпай, готуйся. А казати, що хтось сильніший, хтось слабший. Ми за потенціалом можемо. Я в цьому впевнений на багато відсотків. Ми можемо чогось досягнути.
