Бонус 10 000 грн — Сергію Олександровичу, багато фахівців і тренерів першої ліги відзначали склад вашої команди, натомість результати — протилежні від тих, на які сподівалися. Розібрались, у чому справа?
— Не можна сказати, розібралися чи ні. Завершиться літньо-осіння частина змагань, збиратиметься, звісно, керівництво клубу та тренерський штаб, тоді й будемо розбиратись. Нині ж детальніше заглиблюватись у цю тему не хотілося би. А з тим, про що говорять інші наставники — погоджусь: за потенціалом мої футболісти гідного рівня. Однак носити свій потенціал у кишені не можна. Його потрібно постійно підтверджувати. Відтак у цій ситуації вбачаю не лише тренерські помилки: вважаю, що наразі не всі футболісти виправдовують довіру, яку покладали на них перед сезоном.
— Хоча «Геліос» перебуває на 14 позиції, чи сподіваєтеся, що ще у цій частині сезону зможете увійти до десятки найкращих?
— Звичайно. Як тренер, не маю права втрачати надію та віру у футболістів. На думку нашого тренерського складу, ми повинні перебувати вище. Проте результат здобувають футболісти. Тому краще, щоби вони вірили у свої сили. Упродовж сезону нашій команді неодноразово випадала нагода бути, до прикладу, на шостій сходинці чи принаймні в десятці. Тоді б із хорошим настроєм йшли у відпустку. Але постійно чогось не вистачає: якогось маленького кроку, якогось додаткового зусилля. Можливо, має місце певний страх перед відповідальністю чи щось на кшталт цього. Гадаю, психологія також впливає на виступи моїх підопічних. Так, виграли б останню гру у цій частині, тож усе було би не так драматично. Покладаємо великі сподівання на заключний матч року.
— Посеред чемпіонату виникали розмови щодо вашого звільнення. На даний момент усе владналось?
— Нелегко відповісти. Ви ж розумієте, що роботу тренера визначає його результат. Якщо його немає, то, мабуть, можна говорити про незадовільну роботу тренерів. Утім, зрозумійте правильно: ми в жодному разі не знімаємо із себе відповідальність. Навпаки, більшу частину наших невдач беремо на себе. Зараз дограємо… не те, що дограємо, а добре зіграємо завершальну гру! Після неї вирішуватиметься низка питань у клубі. Розбір польотів, на якому робитимуться висновки, обов’язково буде. Наперед, мабуть, не варто говорити, що трапиться.
— У наступній зустрічі з «Олександрією» не зіграють Давидов та Яценко. Відтак команда підходить до матчу не в бойовій готовності?
— Наша ліга тому й цікава, що хтось пропускає матчі через карточки, травми. Тим більше, коли це все накопичується в кінці першої частини. Не один «Геліос» зіштовхується із ситуацію, коли кілька виконавців не можуть допомогти команді. До того ж, не думаю, що відсутність дискваліфікованих футболістів уплине на результат протистояння. Шанси перед грою розцінюю, як 50 на 50.
— Не насторожує, що гратимете з клубом із протилежного полюсу?
— Мене взагалі нічого не лякає у футболі. Якщо боявся би чогось, то навряд чи працював би у Харкові. Наразі все залежить од футболістів: що в них у головах, чи зможуть себе налаштувати на останню гру року. Має допомогти, що виступатимемо вдома, тому що зручніше грати на добре знайомому газоні. Робитимемо все можливе та неможливе: старатися, битися, кусатися. Так, попереду — грізний опонент, утім із кожним суперником у першій лізі можна грати.
— Не за горами міжсезоння. Чи слід очікувати великих кадрових зміни у харківському ФК?
— Чесно кажучи, не хотів би зараз говорити про кадрові зміни. Знову ж таки, не маю бажання випереджати події. Але скажу, що з великою ймовірністю поповненню таки бути цієї зими — якщо вас задовольнить така відповідь.
— Не розумію, така обережність обумовлюється тим, що скоро вас очікує зустріч із керівництвом?
— Ну так, ще спочатку розмови про це говорив. Саме тому не можу бути впевненим у майбутньому. Усе залежить од результатів, а їх, на жаль, немає. Зараз працює наш тренерський штаб, а що буде завтра, побачимо згодом. Залишить керівництво — рухатимемося далі, якщо ж ні, то можна зрозуміти, чому їм не сподобається наша робота.
— Особисто ви хотіли би продовжити роботу в «Геліосі»?
— Який тренер відповість, що не хоче працювати? Тим більше, коли маєш велике бажання виправити ситуацію. Адже ми разом, колективно дійшли до такого результату. Кожен день повторюю: все налагодиться, все налагодиться… Хоча, мабуть, інколи потрібно було не чекати та заспокоювати себе, а, навпаки, наступити собі на горло, щоби на жилах досягти кращого результату. Хоча вина спільна: гравців і тренерів.
