Бонус 10 000 грн 
Захисник охтирського «Нафтовика-Укрнафта» Денис Васільєв поділився думками стосовно минулої гри своєї команди проти краматорського «Авангарду».- Прокоментуй коротко гру з «Авангардом»?
- Ми знали, що їдемо в Краматорськ і там буде судити матч наш «улюблений» арбітр Кутаков. Ми усі знаємо статистику, що за чотири гри він дав нам чотири червоні картки, призначив три пенальті в наші ворота. Ми були готові до того, що суддівство буде не з самих приємних. Тренерський штаб давав установку, щоб не порушували правил в штрафному майданчику і якомога менше давали приводів для покарань. На перших хвилинах пропустили атаку, я пішов в підкат, гравець суперника зробив простріл і м’яч попав мені в руку. Це був «пенальті», ніхто навіть не сперечався з арбітром. Після пропущеного голу, почали контролювати гру, суперник грав за рахунок контратак. Було нами створено кілька небезпечних моментів, та ми не змогли ними скористатись. На мою особисту думку, арбітр не призначив два одинадцяти метрових удари в ворота суперника. Перший момент: Максима Кременчуцького суперник хватає за руку, Максим падає в штрафному майданчику – «пенальті» немає. Зайчук підбіг до арбітра запитати чому не назначили пенальті – отримав жовту картку. Виявляється капітан команди немає права задавати питання судді. Другий момент: Руслан Левига робить простріл гравець суперника грає рукою, в карному майданчику, вибиває м’яч на кутовий – суддя мовчить. Після гри ми задали питання арбітру, чому в практично однакових ситуаціях він назначив «пенальті» у наші ворота, а у ворота суперника ні? Він пояснив це тим, що Руслан робив простріл з двох метрів і суперник був у статичному положенні і не встигав відвести руку, тоді як я робив підкат і суперник пробивав з одного метра то я повинен був встигати відводити руку. Мені чомусь незрозумілі ці подвійні стандарти. Мабуть у Краматорську діють другі правила. Якось так складається, що проти «Нафтовика» діють другі правила: Артюх підіймає ногу, щоб вдарити м’яча, попадає в голову – ніхто не сперечається, червона картка, дискваліфікація на п’ять матчів. Разуваєва Тернополі збивають такий самий момент – червоної немає, жовта. Якось це не зовсім зрозуміло. В Тернополі нам забивають перший м’яч з положення «поза грою», боковий арбітр говорить: можливо я не встиг, можливо я помилився. Так, що нам з того що він помилився? Що, вболівальникам? Що, керівництву? Виходить, що для нас якісь другі правила? Як що це так, то потрібно завчасно говорити, щоб команда не знервувалась, щоб усі знали і не переживали. А другий м’яч у грі з «Авангардом», це взагалі якийсь курйоз вийшов. Не розібрались, був поспіх, хотіли відігратись та допустили грубу помилку і пропустили другого м’яча.
- Пропущений гол з пенальті на початку матчу, можливо він вплинув на хід гри?
- Звичайно психологічно було важко та ми продовжували грати в тому самому ключі в якому і почали. Хотіли взяти гру під контроль, що у нас в деякій мірі і вийшло. Повністю контролювали м’яч. Тільки попереду нам не вистачало останньої передачі, останнього удару, щоб завершувати розпочаті атаки. Звичайно було важко, та я не думаю, що це нас повністю зламало.
- Гра без ударів по воротах суперника, це нова тактика «Нафтовика»?
- Та ні, такої тактики немає. Ми всі прекрасно розуміємо, що без ударів по воротах голів не буде. Ми знаємо цю проблему і працюємо над нею на тренуваннях, щоб якось вирішити. Дійсно у нас дуже мало ударів, але ми будемо старатись більше бити по воротах.
- В останніх іграх було пропущено два м’ячі, один авто гол, другий за непорозумінням, у чому причина не зіграності?
- Я не скажу не зіграність. Хоча в принципі і можливо присутня якась не зіграність, тому, що у нас на кожну гру нова лінія оборони. Можливо десь трохи, хтось когось і недостатньо розуміє. Але ми вже достатньо давно разом граємо і не зіграності не повинно бути. Можливо ці помилки через недостатню концентрацію уваги. Таких помилок ми неповинні допускати. І в подальшому будемо старатись, щоб їх взагалі не було, тому, що через такі помилки ми пропускаємо голи і страдає вся команда.
- З кожним туром команда опускається все нижче і нижче в турнірній таблиці, це минулорічна тактика і через декілька турів уболівальники дочекаються безпрограшного залпу?
- Взагалі ми не хочемо все нижче і нижче опускатись, але дійсно складається така тенденція як і в попередньому чемпіонаті. Будемо надіятись, що станеться як торік і ми не програємо десять матчів поспіль. Будемо прикладати для цього всі зусилля. Хочу повторитись, ми це робимо не навмисне, якось само-собою так виходить. Дуже хочеться повторити безпрограшну серію матчів.
- В сукупності усіх негараздів які переслідують команду, який стан «Нафтовика» в психологічному плані?
- Звичайно психологічний стан команди не самий слушний. Зі мною був випадок, коли я ще грав за ЦСК, я програв вісім ігор поспіль. Тоді мені, мій колишній тренер, Василь Аркадійович Євсєєв сказав: для того щоб переломити цю негативну полосу невдач, потрібно більше працювати. Тому ми не зациклюємось на тому, що ми не можемо, або не вміємо, а навпаки повинні згуртуватись і більше працювати, для того, щоб переломити цей бар’єр і виграти гру. Тоді я вважаю, що все повинно наладитись.
- По закінченні 22-го чемпіонату в твоїх планах не було залишатись в «Нафтовику»?..
- Я не скажу, що зовсім не було. На той момент мені були зроблені деякі пропозиції, щоб поїхати на перегляд до команди Прем’єр ліги. Але обставини склалися таким чином, що я не поїхав і отримавши запрошення від «Нафтовика», відразу погодився на підписання контракту. Тим більше, що я вже тут знаю команду, знаю тренерський штаб. В першій лізі, для себе, я кращого варіанту не бачив, для мене більш комфортно в «Нафтовику» ніж в будь-якій іншій команді першої ліги.
