Григорій Козловський: "Якщо "Рух" вийде в УПЛ, розпочнемо чемпіонат або на стадіоні "Україна", або на "Арені-Львів"

Президент "Руху" Григорій Козловський в інтерв'ю підбив підсумки роботи Леоніда Кучука у клубі, оцінив результати "жовто-чорних" в літньо-осінній частині чемпіонату та розповів про подальші плани у розвитку клубу.

- Безперечно, розвиток "Руху" можна поділити на два етапи: до Леоніда Кучука і після нього. Дякувати Богу, залишилися з ним великими друзями, ми з ним на зв’язку, якщо буде потрібно, він зможе нас скоригувати у правильному напрямку. Якихось страшних нюансів, про які будуть говорити журналісти, у наших стосунках немає. Впродовж сезону доводилось читати гнівні коментарі вболівальників, більшість з них – безглузді. Звісно, ні я, ні Леонід Станіславович, ні команда – ми не є стодоларовою купюрою і всім подобатись не можемо. Хай краще ці критики поглянуть у турнірну таблицю, всі відповіді там.

Після Леоніда Станіславовича, повірте, будь-кому було би тяжко. Гляньте на "Динамо" Київ! Лобановського нема вже багато років, і начебто всі біля нього вчились, з конспектами ходили і кивали головою, що все розуміють, а всі бачать, який результат… Після Кучука буде важко і легко водночас, бо Леонід Станіславович залишив по собі слід, своє бачення. Руйнувати щось глобально в команді я не маю на меті. Хочеться, аби наступником Кучука був тренер, максимально наближений до філософії побудови команди. Тому будемо шукати таку людину, яка мала би розуміти цю філософію. Кардинальних змін не буде. Все, що збудував Станіславович, нас влаштовує. Будемо шукати такого тренера, який би доповнив цей фундамент, який збудував саме Леонід Станіславович. Я часто спілкуюся з різними тренерами, але це не означає, що вже сьогодні зроблю комусь із них пропозицію. Цей крок має бути виважений. Хочеться, щоб прийшов тренер і тренував команду 10 років. З ім’ям нового тренера ми визначимось вже незабаром, у нас є поради Станіславовича, ми до них прислухаємось.

У нас філософія клубу така, що у пріоритеті – збудувати академію. Це наш фундамент. Клуб з приходом Кучука почав рухатись швидше, ніж ми. Нам треба академію закінчити, тренерів виховувати, діток набирати. Розвиток клубу ми точно не будемо гальмувати, натомість – прискоримо процес створення академії. Маю надію, Леонід Станіславович у нашу структуру ще повернеться. Он Мирон Маркевич у "Карпати" чотири рази повертався… На мою думку, наша академія – це точно найкращий проект в Україні, але я не хочу про це багато говорити. Є таке прислів’я: "Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани". Ми краще все будемо робити тихенько, а потім все покажемо і розкажемо. Хай поки воно далі лишається легендою. Я не з тих людей, які ще нічого не зробили, а два роки розказують, що я там збудував. Коли збудуємо, тоді й скажу.

Важко було уявити на початку сезону, що "Рух" завершить літньо-осінню частину чемпіонату на першій сходинці. Ми про це лише мріяли. Такий результат – це робота Леоніда Кучука, який є дуже наполегливою людиною у житті. Гадали, що буде шість команд, які претендуватимуть на путівку в елітний дивізіон, але наразі за призові місця змагаються вісім клубів. Якщо цього року не вийдемо в Прем’єр-Лігу, то наступного сезону боротьбу за вихід в УПЛ будуть вести десять команд! Президент ковалівського "Колоса" Андрій Засуха мені розповідав, що говорив своїй команді у минулому сезоні: "Потрібно виходити в елітний дивізіон зараз, бо наступний чемпіонат буде набагато важчим". Він ніби у воду дивився. Я повторив ці слова нашій команді. Чемпіонат Першої ліги – надзвичайно цікавий. Звичайно, є не надто хороші поля у нашому дивізіоні, але ми не скиглимо, а сприймаємо це, як належне.

Стався збіг певних обставин. Ми не планували цього робити, але Мирон Маркевич розпочав реконструкцію газону у Винниках, тож були змушені переїхати до Львова. Ми задоволені, адже львів’яни пішли на футбол. Граємо саме для них. Якщо "Рух" прагне в Прем’єр-Лігу, то мав змінити назву з Винників на Львів. Є багато різних тонкощів, але цей проект – перспективний. Все ж наше коріння та душа залишилися у Винниках. Я там мешкаю разом із сім’єю, діти у Винниках ходять до школи, команда там народилася і саме там функціонуватиме футбольна академія. Ми тісно пов’язані з цим містечком. Мудрі вболівальники розуміють, про що мова. Багато людей, які відвідували наші матчі у Винниках, продовжують підтримувати "Рух" у Львові. Відвідуваність поєдинків зросла щонайменше в чотири рази й продовжує рости. Так виглядає, що львівський футбол також потрібно рятувати, адже є певні нюанси. Хочеться дочекатися того часу, щоб у місті Лева було так, як у добрі футбольні часи.

90 % футболістів, які покинуть наш клуб, погоджені з Леонідом Станіславовичем. Більша половина гравців, які поповнять ряди "Руху", також були обговорені та погоджені з Леонідом Кучуком. Не хочу наразі анонсувати трансфери футболістів та навіть позиції, які потрібно підсилювати, адже, якщо ми не знайдемо виконавця, який нам підійде на ту чи іншу позицію, то футболіст нашої команди образиться й буде погано виконувати свої обов’язки у наступному футбольному півріччі. Все має відбуватися природнім шляхом.

Якщо "Рух" вийде в Прем’єр-Лігу, то розпочнемо чемпіонат або на стадіоні "Україна", або на "Арені-Львів". Звісно, хотілося б грати на "Скіфі", але стадіон повинен відповідати вимогам атестації. У нас є мрія – власна домашня арена у Львові. Є стадіон у нашому місті, який трохи занедбаний, але, якщо буде хороша команда, то ми покажемо свої напрацювання з цього питання. Не хочу бігти попереду потяга, наразі про це рано думати. Якщо можна буде грати на стадіоні "СКІФ", то залюбки це робитимемо. Також є мрія хоча б одну-дві гри провести у Винниках. Я дуже хотів би це втілити в реальність. Ми виїхали з міста Винники, але Винники не виїхали з нас.

Є два матчі, які сильно по мені "вдарили" – проти "Агробізнеса" та "Гірника-Спорт". Було дуже прикро, адже в цих протистояннях ми навіть не заслуговували на нічию. Також мене сильно рознервували матчі з "Волинню" тому, що тоді ми дуже добре грали й точно могли брати очки, як вдома, так і на виїзді. Неймовірно потішила гра проти "Інгульця", адже на 91-ій хвилині ми зуміли виграти у мого друга, президента цієї команди Олександра Поворознюка. Навіть, якби він не був моїм прямим конкурентом у цьому чемпіонаті, то здобувати над ним перемогу завжди приємно. Гадаю, йому також, адже у нас давня історія протистоянь, ще з часів аматорського футболу. Розчарувала поразка від "Оболонь-Бровар", адже ми демонстрували переможну гру, але це футбол. Якби до гри ми б вже знали рахунок, то було б нецікаво.

У нас з’явилися нові вболівальники. Люди на стадіон приходять сім’ями, матчі відвідують молоді дівчата, старші чоловіки, ветерани "Карпат". Ми робимо хороші промоції поєдинків, знімаємо проморолики. Я навіть особисто двічі брав участь в режисурі цих роликів.

Інколи доводиться читати коментарі людей, що президент, мовляв, втручається у справи клубу, але це не так. Президент живе клубом. Люди повинні це розуміти. Власник клубу не є банкоматом, з якого викачують кошти. Президент, який живе клубом, знає навіть висоту постриженої трави на полі перед грою. Команди, власники яких живуть деінде, не мають майбутнього. Всі повинні марити клубом - від президента до прибиральника. У нас навіть швабра жовто-чорного кольору, бо у футболі не буває дрібниць. Якщо ми збудуємо щасливий клуб, то все буде гаразд.

Можна ставити будь-які завдання перед командою, але потрібно бути реалістом. Якщо я попрошу команду виграти Лігу чемпіонів, то хтось це зробить? Рінат Ахметов вже 15 років ставить завдання, щоб "Шахтар" здобув титул найпрестижнішого європейського клубного турніру. Я вірю в те, що рано чи пізно вони його виграють, але на все свій час. Якщо згадаєте сезон, коли "гірники" здобули Кубок УЄФА, то ніхто тоді навіть не ставив перед ними таке завдання, адже у них був провальний період. Мірча Луческу майже був "на виході", але Бог захотів і подарував цей кубок клубу. Найперше, що потрібно зробити – налагодити роботу. "Олександрія" також не одразу потрапила у єврокубки. У клубу дуже амбіційний президент та напрочуд добра людина, але команда багато років йшла до цього. У їхній історії взагалі був факт, коли вони відмовлялися від переходу в елітний дивізіон, адже президент розумів, що на все свій час. Він перетерпів, і в команди з’явився результат. Найголовніше у футболі – терпіння. Все має рухатися крок за кроком.