Бонус 10 000 грн Голова Наглядової ради ФК Металіст 1925 Сергій Стороженко розповів про тренерські зміни, клубні фінанси та Ярославського.
Лишилися в минулому часи, коли Харків на найвищому рівні було представлено відразу двома клубами, Металіст виступав у єврокубках і регулярно здобував медалі Прем’єр-Ліги, ФК Харків делегував свого президента на пост очільника УПЛ, Геліос, Арсенал, Газовик успішно виступали в ПФЛ. "Иных уж нет, а те далече"…
Єдиний клуб залишився у міста на всеукраїнському професіональному рівні, зате він вирізняється особливою концепцією розвитку та серйозними турнірними завданнями. У Першій лізі сезону 2018/2019 Металіст 1925 посів четверте місце, до останнього туру претендуючи на медалі та відставши від зони Плей-офф УПЛ всього на одне очко.
Як наслідок, на Загальних зборах засновників товариства ФК Металіст 1925 було прийнято рішення результати сезону і роботу тренерського штабу визнати незадовільними. Олександр Горяінов покинув пост головного тренера, і ми розпитали голову Наглядової ради ФК Металіст 1925 Сергія Стороженка, яким буде новий наставник харків’ян, чи зміняться завдання й амбіції та за якими принципами розвивається клуб.
"До кінця тижня маємо визначитися із новим головним тренером – особою, яка в минулому виступала на високому рівні у якості футболіста і має певний досвід тренера"
— Команда пішла у відпустку після кадрових рішень, прийнятих співзасновниками футбольного клубу. В які терміни збираєтеся визначитися з новим головним тренером і які побажання відносно цієї кандидатури у клубу?
— Наскільки мені відомо з думок засновників, вони хотіли, щоб тренером була досвідчена особа, яка в минулому виступала на високому рівні у якості футболіста і має певний досвід тренера. Тому, я думаю, що до кінця цього тижня буде список осіб, яких ми визначили як кандидатів. Такий собі "shortlist". Він буде скороченим від п’яти кандидатів, яких ми розглядаємо, до двох осіб. Ці дві особи будуть представлені засновникам, новим інвесторам, великим спонсорам, які утримують клуб. Потім, врахувавши їхні думки, керівництво клубу прийме рішення щодо однієї чи іншої кандидатури.
— З того, що я почув, вималювалося одне: це має бути людина зі значним тренерським досвідом. Це дуже відрізняється від того, що було у Металіста 1925 із попередніми головними тренерами, адже більшість із них, окрім Іванова, були тренерами-початківцями. Саме у нестачі тренерського досвіду і криється одна з причин невдалого фінішу команди?
— Я з вами повністю погоджуюся. Саме недостатні знання у таких питаннях, які є часткою загального керівництва клубу, як вміння швидко реагувати на все, що відбувається під час матчів на футбольному полі, приймати швидкі, оперативні, рішучі заходи для того, щоб отримати необхідний результат, і відсутність такого досвіду і знань на всіх етапах існування нашого клубу стали причиною розлучення практично з усіма тренерами.
До цього часу ми схилялися до думки, що необхідно призначати місцевого тренера, орієнтуватися на власних вихованцях, як тренерах, так і футболістах… Цього разу засновники клубу вважають, що життєздатність такого підходу себе не виправдала, і тому ми розглядаємо кандидатури не лише харків’ян, людей з достатнім досвідом керування командою.
— Від попереднього тренерського штабу залишаються Демченко та Миндарєва, вірно?
— Поки що залишаються три тренери: Андрій Демченко, Марина Миндарєва і Юрій Сивуха, прославлений тренер і воротар. Якщо новий фахівець, який очолить команду, скаже, що є і на ці позиції у нього люди, значить, будемо думати… Ми завжди робили усе, що говорив нам головний тренер. Зараз усе так само.
"У нас у Металісті 1925 ніхто нічого не отримує, усі заробляють. Заробив — отримай"
— Але команда у вас зібралася непогана. Перше коло було проведено дуже сильно. У зв’язку з цим, основа збережеться на наступний сезон?
— У нас є бажання зберегти ядро колективу, людей, на яких орієнтується і команда, і керівництво клубу. Це місцеві вихованці, люди, які дуже хочуть грати саме у нас, в Харкові, в клубі Металіст 1925, тому ми дійсно пролонгували контракти на більш комфортних для всіх, кого ми залишили в клубі, умовах. Я думаю, якщо буде посилення, то на дві, максимум три позиції. Ми розглядаємо потенційне посилення, у нас працює селекційна служба. Будемо активніше вивчати це питання до кінця тижня, коли, я сподіваюся, вже буде думка щодо головного тренера і тренерського штабу в цілому. Ми б дуже хотіли, щоб це сталося до вихідних цього тижня.
— Не секрет, що в Україні практично помер такий вид стосунків між клубами як продаж футболістів за гроші, як це має бути в цивілізованому футбольному бізнесі. Спроба захистити футболістів через пролонгації контрактів, покращення умов зрозуміла, але чи є з боку інших клубів якісь натяки на пропозиції відносно придбання футболістів?
— Знаєте, я за фахом правник, і звик діяти завжди в межах закону. Коли нам потрібен футболіст, то ми відразу телефонуємо керівництву клубу і питаємо: "Ми можемо в телефонній розмові обговорити питання щодо цього футболіста чи ви вимагаєте офіційного листа?" Ми можемо направити офіційний лист, і у нас є декілька футболістів, які перейшли таким чином до нашого клубу. Ми виконали усі вимоги клубу, сплатили компенсацію за підготовку, ми усе сплачували… Якщо хтось скаже, що до нас приходять футболісти, а ми не сплачуємо за це гроші, це брехня.
До нас в клуб офіційного звернення щодо будь-якого футболіста поки що не надходило. На рівні чуток у нас є два футболісти, яких нібито хочуть бачити в своєму складі інші клуби. Але один із таких футболістів прийшов і сказав, що він готовий підписати з нами контракт, і ми його підписали. Залишився ще один футболіст, відносно якого нібито є зацікавленість інших команд. Я хочу відразу сказати вам і буду вдячний, якщо це надрукуєте: ми нікого не будемо затримувати, утримувати, переконувати, вмовляти, — цього не буде. У нас будуть грати лише люди, які хочуть у нас грати, в Харкові у клубі Металіст 1925. Якщо хтось хоче піти — нехай.
Півроку тому звернулися два футболісти, які казали, що на них вийшли агенти — не на клуб, а саме на футболістів, що заборонено регламентом — і запропонували їм подумати щодо переходу. Я сказав: "Будь ласка, ідіть". Вони міркували-міркували і підписали з нами контракт.
У нас дуже стабільна фінансова ситуація. Ми сплачуємо все, що підписано в контракті, всі вимоги контрактів ми виконуємо день в день. Люди знають, що зарплатня у них десятого числа. Усі футболісти отримують зарплату, навіть телефонують ті, хто грав в інших клубах в оренді, питають, чи можуть отримати зарплату, оскільки там закінчився контракт. Будь ласка, приходьте. Всі бонуси, вся зарплатня виплачується день в день, десятого і одинадцятого числа кожного місяця. Клуб отримує зарплату двадцятого, двадцять першого числа кожного місяця. Усе стабільно. Усім футболістам відомо, що у нас немає копійкової заборгованості по зарплатні чи бонусах. Це для нас головне тверде правило.
Тому, знаєте, або журавель у небі, або синиця у руці. Нехай люди самі вирішують, хочуть у нас грати чи ні, але нам потрібна повна самовіддача. У нас є таке положення: ніхто в клубі нічого не отримує, усі заробляють. Заробив — отримай. У нас є різні люди, навіть є свій клуб вболівальників, у якому більше 600 осіб, які підтримують клуб благодійними внесками, вони самі управляють цими грошима. Кожного матчу саме вболівальниками визначається найкращий гравець матчу, і йому офіційно з рахунку клубу, яким управляють вболівальники, йде бонус на наступний матч. Люди знають про наш фінансовий стан, про наше ставлення до своїх зобов’язань, і є багато людей, які хочуть грати у нашому клубі. Тому коли прийде новий тренер, він буде з’ясовувати, з ким будуть контракти пролонговані, а хто піде в інші клуби.
— Така акуратність у взаєминах зі співробітниками клубу – вже рідкість. Але є і зворотна сторона: потрібно визнати, що в українському футболі дуже впали заробітки футболістів, агентів, усіх, хто до нього причетний. На вашу особисту думку, це більш реалістичні цифри чи все-таки колись, у найближчому майбутньому, український футбол зможе повернутися до колишніх рівнів гонорарів?
— Я завжди, ще коли працював у Федерації футболу України, казав і президентам Федерації, і членам виконкому, і товаришам з інших клубів, що клуби розбещують молодих футболістів. Клуби укладають з молодими футболістами контракти на такі суми в доларах, які не спонукають молодь до подальшого розвитку, до вдосконалення свого таланту. І те, що зараз відбувається, на мій погляд, дуже правильно, бо не можна виплачувати хлопцям 17-18-ти років по десять тисяч доларів, тому що людина ще по м’ячу правильно не б’є.
Оскільки ціни впали і на футболістів, і на оцінку їх праці, то я вважаю, що зараз тому і з’явилися молоді футболісти, які по-справжньому хочуть проявити себе у футболі. А ті, так би мовити, "стажисти", які прийшли заробити чотири тисячі гривень за посадовою кабміну, це ж для них щастя… Ну, такі приходять і йдуть. Власне, у нас був вихованець, дуже талановитий хлопець, з дитинства за них спостерігали і ми, і багато інших клубів. Ми його взяли у нашу другу команду Металіст Юніор, за збори, підписали контракт… Він провів дві чи три гри і почав вважати, що життя вдалося, припинив і тренуватися, і грати… Зрештою він пішов назад в аматорський футбол.
Тому справді, попит породжує пропозицію. Це ж економічний постулат, який діє і у футболі. Якщо ми будемо думати про те, як закидати маленького хлопчика, який ще не вміє грати у футбол, грошима, то ми будемо розуміти, що нічого з цього не вийде. Якщо ж буде адекватна оцінка внеску кожного, то це буде сучасний український футбол.
"Усі разом внески вболівальників — це один мільйон гривень, на жаль, на рік"
— В Україні після кризи з’явилося кілька клубів, які проповідували ідею футбольного народовладдя. Деякі з них зазнали краху, інші продовжують існування, проте не мають значних успіхів, і місцями це схоже на Дикий Захід, не на народовладдя, а на охлократію. З вашого досвіду роботи із засновниками і членами клубу: чи може бути ефективним клуб, у якому кожне стратегічне рішення приймається колегіально, і чи є у членів клубу розуміння стратегічності рішень, які вони приймають?
— Не знаю, як було в інших клубах, але у нас колегіальні рішення приймаються щодо стратегічних питань. Стратегія клубу розроблена за допомогою вболівальників, членів клубу вболівальників, вона обговорена, на публічному обговоренні були внесені зміни та доповнення до стратегії клубу, і вона була надрукована на нашому сайті.
Всі інші рішення щодо оперативної діяльності клубу приймаються так, як це визначено в системі атестації футбольних клубів — конкретною людиною, у нашому випадку це генеральний директор клубу Володимир Лінке. Всі інші стратегічні питання обговорюються з урахуванням нового законодавства, нового Статуту, який був нами прийнятий, двічі на рік генеральним директором, головним тренером, іншими клубними посадовцями на засіданнях наглядової ради. А раз на рік будуть проводитися загальні зібрання засновників.
Що стосується, як ви кажете, народовладдя: і Барселона, і Реал — згадайте, хто обирав президентів цих клубів?
— "Сосіос". Члени клубів.
— Так. За якою системою діють клуби в Німеччині? Це відома система, яка отримала коротку назву "50+1". Акціонерне товариство, де 50% акцій володіють члени клубу. Ми продовжуємо роботу у цьому напрямку і намагаємося створити подібне і в нашому клубі. Відверто кажу, самокритично кажу: поки не вдається.
Ми рахували, що перейти на таке вболівальницьке самоврядування (до речі, це положення є у нашому Статуті, єдиному Статуті серед футбольних клубів, більше ніде в Україні цього немає, тільки в Металіста 1925; там чітко вказано, що таке вболівальницьке самоврядування, які процеси проходять під керівництвом вболівальників, і що ми хочемо як розвивати) у нас поки немає можливості.
Поки що є тільки 627 вболівальників, які офіційно вважаються членами клубу, із них певна частина припинила підтримку клубу і фінансово, і морально. І коли ми розмовляємо, бо у нас є зв’язок з кожним вболівальником, люди пояснюють це важким фінансовим становищем, у яке потрапила та чи інша особа. Люди кажуть, що будуть приходити, підтримувати клуб своєю присутністю на стадіоні, але фінансово підтримувати клуб і керувати клубом, його діяльністю, вони не можуть. Тому ми чекаємо кращих часів, ми не відмовляємося від своєї доктрини і будемо розвивати співробітництво із вболівальниками і подальший, сподіваюсь, перехід на таку позицію, де вболівальники прийматимуть більшу участь і відіграватимуть більшу роль у житті клубу.
— Загальна частка внесків членів клубу вболівальників — яка вона? Це третина, чверть загального бюджету?
— Скажу не в третині, четвертині і не в відсотках. У благодійних внесків вболівальників є декілька категорій: і для нас, і на "Юніор"… 100 гривень — це фан-внесок, далі є срібний рівень, золотий, платиновий… Усі разом — це один мільйон гривень, на жаль, на рік. Але у нас же не акціонерне товариство, у нас товариство з обмеженою відповідальністю, тому акцій вболівальники не мають. Якби було офіційно зареєстровано 5-6 тисяч вболівальників, які сплачують внески, тоді б можна було думати про акції. А поки що це дуже далека перспектива.
"Все, що пов’язано з відвідуваністю, заслуга тільки вболівальників"
— Представники вашого клубу на всіх засіданнях у Будинку футболу відстоюють ідею проведення матчу у пізній час, коли зручно вболівальникам, коли справді максимально можлива аудиторія може відвідати зустріч, а не так, як у нас люблять, о 14:00 в будній день. У зв’язку з цим, запитання: як розроблялася стратегія роботи з вболівальниками, і завдяки чому вдалося досягти такої дуже пристойної відвідуваності за всіма українськими мірками, якщо членів клубу лише близько 700? Звідки тоді рекорд останніх років у 22362 глядачі на матчі та показник 8416 вболівальників на домашній грі в середньому?
— Все, що пов’язано з відвідуваністю, заслуга тільки вболівальників. Вони розробляють цю стратегію і втілюють її в життя. Афіші, буклети, квитки, розповсюдження квитків — це все роблять вболівальники. Ініціативні вболівальники беруть у касі квитки, і ми знаємо, де вони розповсюджують, кому передають на розповсюдження, скільки повертається назад нереалізованих квитків, скільки квитків реалізовано… Я дуже вдячний вболівальникам за те, що вони роблять.
До речі, за дизайном вболівальників розроблено ігрову форму, і домашню, і виїзну. Вболівальники кожного матчу вивішують плакати, лозунги, транспаранти… Це ж і дизайн, і виготовлення…
Дуже продуктивно працює комісія зі зв’язків із вболівальниками, її очолює обраний вболівальник, Андрій Куліков. Він увійшов до складу наглядової ради, до речі. Ми орієнтуємося на вболівальників. Крім того, нам допомагає обласна державна адміністрація і особисто Юлія Світлична. За її допомоги керівники підприємств, установ не заперечують проти того, щоб ми розповсюджували у них на підприємстві афіші та квитки. Тому нам дуже приємно, що, наприклад, на всіх станціях Метрополітену харківського є афіші з анонсами матчів нашого клубу. У всіх місцевих потягах Південної залізниці є наші афіші. Вищі навчальні заклади, тобто університет внутрішніх справ, університет імені Каразіна, радіотехнічний університет, і політехнічний, і педагогічний університети – там працюють вболівальники нашого клубу, розповсюджують афіші та квитки.
Ось так ведеться робота з відвідуваності. А головна відвідуваність буде тоді, коли клуб почне демонструвати таку гру, яку ще не демонстрував. Якщо команда гратиме, як у першій половині цього року, ніякі афіші та промо-акції не допоможуть…
— У місті Металіст 1925 зіткнувся із конкуренцією в вигляді чемпіона країни, учасника єврокубків – донецького Шахтаря. Його присутність допомагає чи заважає?
— Так, як ставиться Шахтар до свого перебування в Харкові, – я не вважаю цей клуб нашим конкурентом. Стадіон ОСК "Металіст" – це тепер місце подвійного базування. І Металіст 1925 сплачує оренду за користування стадіоном, і Шахтар сплачує. І ми ведемо ремонтні роботи й реконструкцію, і Шахтар це робить – можливо, навіть більше.
Нині, до речі, у спілці з проектним інститутом і будівельниками, які свого часу будували цей стадіон, Металіст 1925 обговорює можливість реконструкції й ремонтів деяких частин стадіону. Вже ж пройшло 10 років від зведення – і дах треба підрихтувати, і опори перевірити спеціальними приладами, зварювальні шви оглянути, скло місцями замінити. Футбольне поле – це складний агро-технічний комплекс. І ми з Шахтарем вкладаємо багато коштів у ці роботи. Шахтар навіть більше.
Донецький клуб зараз займається реконструкцією футбольного поля. Свого часу за участі Олександра Ярославського було зроблено на нашому стадіоні один із найкращих газонів в Україні – гібридний, комбінований так би мовити, машинно прошитий спеціальною ниткою. Таких газонів всього три: "Донбас-Арена", ОСК "Металіст", а зараз я почув, що на "Арені Львів" такий же зведено, і з них можна використовувати тільки два.
Тож Шахтар провів велику роботу з оновлення інфраструктури стадіону, він нам не заважає, нема ніяких ревнощів з жодного боку, клуби співіснують цивілізовано та роблять свій посильний внесок у підтримання спорткомплексу.
"З Олександром Ярославським двічі розмовляли на тему, пов’язану з Металістом 1925"
— Про Ярославського у вас, напевно, запитують у кожному інтерв’ю, тому дещо перефразую запитання: чи відвідав він хоча б один матч ФК Металіст 1925 і як би поставився до пропозиції стати членом чи співзасновником клубу?
— Олександр Владиленович – видатна особа не тільки для Харківщини, а й для України в цілому. Ми з ним підтримуємо дружні стосунки з 1994 року, і я завжди пишався цією дружбою. Двічі ми розмовляли на тему, пов’язану з Металістом 1925. Але поки що цей проект його не цікавить. Він не був на жодному матчі нашого клубу. Про його ставлення до нас можна запитати особисто в нього, але я не бачу навіть у віддаленій перспективі, щоб задуматися про колишній Металіст. Зараз це неможливо через юридичні та фінансові питання.
— Від _того_ клубу залишилася величезна спадщина: не лише нематеріальна (як історія, досягнення, спогади), а й цілком матеріальна. Говорю про об’єкти інфраструктури, права на його вихованців. Кому це все належить і чи має право Металіст 1925 користуватися з ними хоча б на правах оренди, якщо не власності?
— Так і відбувається. Ми орендуємо і базу, і стадіон, і деяке інше рухоме й нерухоме майно. Більшість об’єктів – у процедурі банкрутства, йдуть судові засідання. З іншого боку, є рішення кримінального суду щодо конфіскації всього майна ФК Металіст на користь держави. Там є арбітражний керуючий, і, наскільки нам відомо, вже навіть щодо оплати за клубних вихованців в інші клуби пішли листи.
Тому юристи мають з’ясувати, хто ж там є власником. А така невизначеність шкодить інфраструктурі. Якщо наші партнери із ФК Шахтар більше опікуються стадіоном, то ФК Металіст 1925 – ще й базою, іншими об’єктами. По суті – вкладаємо гроші в чужу власність. Ми вже двічі вели серйозні будівельні роботи на заміській базі, особливо, після тяжкої зими, коли там були затоплені підвали, навіть паркани вже падали від старості. Басейн, побудований майже 15 років тому, тріснув – ми теж взяли цей фінансовий тягар на себе. Ми сплачуємо всі комунальні платежі, за електро- та газопостачання.
Це великі затрати, але ми їх несемо, щоб це все не загинуло. Хто б не став коли-небудь власником, то він нам хоча б спасибі скаже за те, що ми це все зберегли від руйнування. Ми не думаємо, хто тут стане власником, а робимо це для людей, для харків’ян.
— Багато українських клубів відновилися в незвичний для європейського футболу спосіб – зовсім нові юридичні особи взяли собі старі імена та герби, а разом – і чужу історію. Ваш клуб пішов іншим шляхом – розробили нову символіку, відстоюєте власну ідеологію та послідовно наполягаєте на імені Металіст 1925. Чи не було спокуси поборотися за той самий історичний бренд? Чи розглядаєте можливість залишити в назві лише "Металіст"?
— Ох, про це постійно говорять – і преса, і коментатори в інтернеті. Інколи читаєш і думаєш: чи вони хоч щось розуміють, чи просто бажання аби що по "клаві" настукати? Я хотів би, щоб усі розуміли: Металіст 1925 – зовсім нова структура, яка ніколи не зазіхала на здобутки, трофеї, історію ФК Металіст. Це – інше зовсім утворення.
Як не зазіхаємо й на борги ФК Металіст. Будь хто, хто хоче мати права на герб, прапор, історію, трофеї й стати правонаступником ФК Металіст, за рішенням Лозаннського трибуналу й постулатами футбольного права, ця особа має взяти на себе й усі борги. А боргів там не так багато, але ж один мільярд гривень…
Отож, ані у вас, ані у мене, ані в інших людей в Україні, не знайдеться бажання заплатити мільярд, щоб отримати що? Назву, герб, історію. Таких людей мало існує, а, може, й зовсім немає. Навіть якщо припустити, що знайдеться такий ентузіаст і купить бренд, назву. А далі що? Команда мусить почати з аматорських змагань, формувати склад з нуля, інфраструктуру з нуля. Тобто, коли будуть виплачені борги, доведеться оплатити участь у ААФУ, Другій лізі, Першій лізі, УПЛ. Доведеться вкладати, усереднимо, по 20 мільйонів доларів у рік.
Тож, якщо Олександр Ярославський захоче взяти участь у проекті ФК Металіст 1925, ми будемо зустрічати його з квітами.
