Воротар "Руху" Дяченко завершив кар'єру в 24 роки

Таке сенсаційне і несподіване рішення голкіпер "Руху" прийняв після того, як уп’яте в кар’єрі отримав серйозну травму. Цього разу Олександр Дяченко зламав ногу і після тривалих роздумів оголосив, що йде з футболу. Журналісти інформаційного центру зустрілися з тепер уже екс-воротарем "жовто-чорних" і записали інтерв’ю, в якому він пояснив своє шокуюче рішення.

ТЕПЕР БУДУ ЗАЙМАТИСЯ БІЗНЕСОМ

Сашко, відверто кажучи, досі не віриться, що ми тебе не побачимо в команді. Чому ти вирішив завершити кар’єру, адже, здавалося, все футбольне життя попереду. Тобі лише 24, це як на мене дитячий вік для воротаря?

Відверто кажучи, я давно роздумав над тим, щоб завершити футбольну кар’єру. А після того, як на тренуванні невдало впав і зламав ногу, то зрозумів, що остаточно настав час змін. Це вже п’ятий мій перелом на лівій нозі. Гадаю це був знак. Уперше я травмувався у 16-річному віці, тоді мене прооперували, замінили кістку, тож моя кар‘єра була під питанням. Тепер знову травма і в цій області у мене на сантиметр менша кістка.

Тобто ти тривалий час думав, як жити далі, і перелом ноги став визначальним, чому у тебе такі думки взагалі з’явилися?

Я хотів більше часу проводити вдома зі сім’єю, працювати на місці. А футбол це збори, постійні виїзди, вдома бував рідко.

Читайте также: Святослав Козловський: "Коли не вийшло з "Карпатами" - вирішив шукати щастя в Іспанії"

Ти все життя мріяв про серйозну воротарську кар’єру, доклав великих зусиль і врешті опинився у амбітній професійній команді. І тут вирішив різко змінити своє життя, що змусило тебе попрощатися з мрією дитинства?

Футбол, а відтак життя в Україні змінилося. В мене вже є дитина, і про неї потрібно думати. Я вирішив розвиватися в іншому напрямку, буду тепер займатися бізнесом.

У якій сфері працюватимеш?

Це будівельний напрямок. Спершу хочу розпочати із земляних робіт, далі час покаже.

Але ж у тебе немає досвіду будівельного?

У мене є друг, який займається цією справою, я біля нього вчуся.

Як у сім’ї сприйняли твоє рішення?

Цю звістку мої найрідніші сприйняли доволі позитивно. У сім’ї знали про мої травми і операції, тому підтримали мій вибір. Тим паче, я маю ускладнення після останнього перелому.

Ти все ж таки футбольна людина, живеш грою, вже уявляєш себе без цієї гри, без команди, щоденних тренувань?

Наразі ні, не можу себе уявити без футболу. Я травмований вже півтора місяці, і, відверто кажучи, мене тягне до занять. Але тепер потрібно навчитися жити по-іншому.

У вільний час, наприклад, у чемпіонаті області побачимо тебе на полі?

Ні, у футбол я не повернуся. Є ризики отримати травму. Так, для апетиту може десь із друзями вечорами будемо збиратися і грати у футбол.

Читайте также: Первая лига. Осень 2018-го в цифрах

Ти через травму провів багато часу у колі сім’ї, багато чого переосмислив, і найголовніше – приділив максимальну вагу донечці і дружині?

Раніше дружина скидала відео доньки на телефон, тепер отримав змогу бути поруч і бачити, як вона росте, говорить нові слова, бавиться. Я щасливий.

ВЕСНОЮ МИ ПОБАЧИМО ІНШИЙ "РУХ"

Сашко, давай поговоримо і про "Рух". Від цього сезону вболівальники, журналісти, керівництво клубу та й, напевно, усі футболісти чекали значно більшого. Були прогнози, що команда перебуватиме як мінімум у першій п’ятірці і боротиметься за вихід в УПЛ. Адже є амбіційний президент, є інфраструктура, стабільне фінансування, в принципі, всі умови плюс хороші футболісти, принаймні за іменами. На твою думку, чому команда опиналася в нижній частині турнірної таблиці?

Цього року Перша ліга України доволі сильна. Рівень чемпіонату досить високий, не знаю, коли такий ще буде. По-друге, нас підкосив початок сезону, звідти пішла невпевненість у власних силах, поразка "Дніпру-1", утрачена перемога над "Балканами", далі була зміна тренера, почалися зміни футболістів. Нам у чомусь не пощастило, а десь і провалили матчі.

Наскільки на твоє рішення завершити кар’єру вплинув факт, що ти не був номером один у "Русі", все ж таки літньо-осінній період ти провів у запасі?

Читайте также: Первая лига. Осенняя "команда мечты"

Це не вплинуло на моє рішення. В мене були шанси. Я трішки грав, але Сашко Ільющенков продемонстрував, що він номер один у нашій команді. Ми з ним у хороших стосунках, дружимо, спілкуємося.

Яким ти бачиш "Рух" через півроку, подолає команда кризу?

Думаю, так. Зміни будуть уже досить скоро. Я не сумніваюся, що навесні ми побачимо інший "Рух". Звісно, цього сезону вже підвищитися у класі не вдасться. А ось у наступному "жовто-чорні" будуть серед головних претендентів на підвищення у класі.

Якими тобі запам’ятаються три роки, проведених у "Русі", якщо підсумовувати твій період у команді?

Приємних спогадів буде багато. Тут я знайшов нових друзів, приємно тут грати. Приходили як молоді, так і досвідчені футболісти, поруч з якими можна було чогось навчитися.

Як відреагували у команді на твоє рішення?

Президент знав про мої попередні травми, і коли дізнався, що перелом на цій самій нозі, то підтримав мене. І сказав, що це рішення буде правильним.

У складі "Руху" ти провів 35 матчів. Які поєдинки залишаться у твоїй пам’яті назавжди?

У Другій лізі України поєдинок із "Балканами", коли у меншості команда досягла нічиєї на виїзді. Звісно, пам’ятатиму і дебютну гру "Руху" у Першій лізі з "Колосом". Тоді прийшло багато вболівальників, ми перемогли, а я зберіг ворота недоторканими. Також сюди би записав і гостьову перемогу над "Гірником-Спортом", коли Микола Буй зробив хет-трик. Ми взяли реванш за домашні поразки в чемпіонаті і Кубку України.

Читайте также: Первая лига. Урожайная осень 2018-го

Ти сказав, що знайшов багатьох друзів у "Русі". Хто твої найближчі товариші?

З тих, хто уже пішов із команди, я продовжую спілкуватися з Романом Івановим, Євгеном Бохашвілі, Володимиром Бідловським, Віталієм Дмитрухом, Олегом Панасюком. Зараз найбільше дружу з Максимом Грисьом, Сашком Ілющенковим і Володимиром Макаром.

ХОЧУ БАЧИТИ КОМАНДУ З ТРОФЕЄМ НАД ГОЛОВОЮ

Сашко, крім "Руху" ти спробував свої сили і в "Оболоні". За спиною є певний досвід, частинка історії. Про що шкодуєш, що би змінив у своїй кар’єрі?

Вже ні про що не потрібно жаліти. Те, що зроблено, не зміниш. Можливо, я не до кінця себе зреалізував в "Оболоні", де через травму пропустив півроку. Помилка моя єдина в житті була, коли я перейшов у "Карпати". Там було дивне ставлення до футболістів. Коли мені виповнилося 17 років, я з "Металіста" приїхав у дубль, провів непогані збори, але мене відправили у "Карпати-2". Вони грали в чемпіонаті області, я був капітаном команди, відіграв усі матчі. Далі була створена команда U-19, і я теж провів усі збори і відіграв усі ігри, але після приїзду до Львова мені заявили, що я не потрапив у заявку. Для капітана команди і стабільного гравця основи – це, м’яко кажучи, дивне рішення. Далі була друголігова "Оболонь".

Читайте также: Первая лига. Итоги 18-го тура

Ти поїхав до рідного Києва, де розпочинав футбольний шлях в академії київського "Динамо". Хоча у дитячому віці переїхав до харківського "Металіста"?

Так, це правда. Вже у 15 років я перейшов до академії харківського "Металіста", а в "Динамо" займався з 8-ми років.

Хто з твоєї групи заграв на високому рівні?

Це Олександр Андрієвський, з яким ми навіть разом жили. Артем Фаворов. Він, на мою думку, ще не до кінця розкрив свій потенціал. Олександр Азацький грав у "Чорноморці", зараз у чемпіонаті Грузії виступає. Дмитро Хльобас теж іще не зреалізував себе як футболіст.

Ти працював із багатьма наставниками. Хто залишив найбільший слід у твоїй кар’єрі?

Це Ігор Миколайович Кутєпов, котрий грав за ЦСКА, за "Динамо". Він є директором дитячої школи у "Металісті" і паралельно тренував воротарів. Ігор Миколайович досить багато підказував. А з головних тренерів це Валерій Васильович Кінашенко з київського "Динамо". Коли був перехідний вік, він радив мені, як правильно поводитися, харчуватися, слідкувати за собою в житті та у футбольному середовищі.

Хто був твоїм кумиром?

Ікер Касільяс.

Нещодавно "Золотий м’яч" вручили Луці Модричу. На твою думку, заслужено?

Якщо дали Модричу, то у свій час мали дати Хаві та Іньєсті, вони аналогічну роботу робили, як Модрич, і теж вигравали трофеї. Але їм чомусь не давали. Тепер у Мессі і Роналду по 5 м’ячів, щоб нікого з них не образити дають іншим.

Сашко, прощальний матч буде?

Думаю, ні.

Навіть для друзів?

У колі друзі можна побігати.

Щоб ти побажав своїм колегам із "Руху", зважаючи, що попереду новорічні і різдвяні свята?

Аби виконали поставлені завдання, щоби відіграли стабільно весь сезон. Звичайно, будуть і програні матчі, але загалом хочу бачити команду з трофеєм над головою.