Бонус 10 000 грн Десна проводить другий навчально-тренувальний збір в Туреччини, там же, в Анталії, готувався до юнацького чемпіонату Європи і вихованець чернігівського клубу – Євген Білич. По поверненню в рідний Чернігів юний футболіст розповів місцевим ЗМІ про свою сім’ю, кар’єру та виклик до юнацької збірної України.
Євген Білич корінний чернігівчанин, батьки, 38-річна Наталія Іванівна та 38-річний Станіслав Володимирович працюють провідниками на Укрзалізниці. Графік роботи – тиждень в поїзді, тиждень – вдома. Живе сім’ї на Шерстянці, а доки батьки у відрядження, Євген, разом з 8-річним братом залишається під наглядом бабусі.
– У футбол граю з семи років. Старші хлопці у дворі зі мною дружили, адже у мене єдиного був м’яч. Тренувалися на Шерстянці, на коробці (невелике заґратоване поле). Якось у двір прийшов тренер, запропонував створити дворову команду. Змагалися з іншими дворовими командами. Пізніше тренер той зник, а команда розформували, після чого тато взяв мене за руку і привіз на стадіон Гагаріна.
Зараз я займаюся в дитячій команді Десни, тренує нас Сергій Бакун, заняття в школі безкоштовні. Граю в центрі поля під сьомим номером. Тренуюся по півтори-дві години п’ять-шість днів в тиждень. Раніше в тренування входила аеробіка чотири рази на місяць, розробляли координацію рухів, але в цьому році чомусь скасували.
На початку грудня татові подзвонили з Києва. Сказали, що мене помітили і запросили на збори до Туреччини, звісно, я був дуже щасивий. Перший раз на змагання за кордон виїхав 10 років тому, в Білорусь. Потім в Болгарію. Їздили в Естонію, Іспанію. За все платили батьки. Одна поїздка днів на десять обходилася від 200 до 400 євро. А тут я потрапив в 20 кращих молодих футболістів з усієї України, і нічого платити не довелося.
Вранці 11 січня до Києва, на Федерацію футболу, відвіз тренер. Нам видали нову форму, гетри, спортивні костюми. І поїхали в аеропорт, до Борисполя. Здружився з карпатської командою. Були хлопці з Києва, Західної України, Шахтара. Після подій на Донбасі їх переселили в Княжичі (Броварський район). Тепер у них там база.
Тренер Олег Кузнецов. До речі, він теж виріс в Чернігові, грав в Десні. Ще нас супроводжував лікар, який знає англійську, адміністратор, масажист, перекладач. Поселили в п’ятизірковому готелі. Жили в просторих номерах по двоє людей. Тренер – поруч з нами в окремому номері. Доба проживання коштували 260 євро. За все платили спонсори.
Підйом о 7.45. Йшли на сніданок. Шведський стіл, все включено. Але головне, щоб ти при цьому не набирав вагу. Перед кожним тренуванням оглядав медик. Зріст, пульс, і обов’язково вага. У мене зріст 178, вага 65, це нормально..
До обіду тренування на вулиці. Температура плюс 15. Іноді грали ввечері. Тренування – як в Чернігові. Великий упор був на командну гру. Брали участь навіть в змаганнях з шести команд, посіли третє місце.
Після обіду, в основному, відпочивали, купалися в басейні. Відпочиваючих не було, весь готель був в нашому розпорядженні. Ігрова кімната з настільним тенісом, спа-процедури. Але ми найчастіше сиділи в холі, де безкоштовний інтернет, спілкувалися з рідними, друзями.
На відрядження за 10 днів – 36 євро. Привіз рідним магнітики, собі – турецьку чашку. І ще залишилося 30 євро і 25 доларів, які брав із собою. Куплю одяг і братові на день народження подарунок.
До Києва нас довезли автобусом, а в Чернігів, їхав сам на маршрутці. Тепер буду, як і зазвичай, ходити на тренування на стадіон Гагаріна.
