Бонус 10 000 грн Головний тренер ПФК Суми Павло Кікоть підбив підсумки літньо-осінньої частини сезону
ПФК Суми вирушив на канікули одразу по завершенню матчу 20-го туру. Однак, говорити про перспективи чи якийсь конструктив у зимове міжсезоння не доводиться, адже у клубі усе ще остаточно не визначилися зі зборами та кадровими питаннями. Все в стадії обговорення. З цього ми й почали спілкування з наставником ПФК Суми Павлом Кікотем, який очолив команду посеред сезону, коли Юрій Ярошенко відгукнувся на пропозицію іншого клубу першої ліги ФК Полтава.
— Павле Миколайовичу, коли ви прийшли в команду, зрозуміло, що було дуже важко посеред сезону швидко влитися в процес, тим більш, результати були не найкращі. Але все одно як би ви оцінили частину своєї, і не своєї роботи для Сум? Наскільки справедливо команда зараз знаходиться на тому місці, на якому вона знаходиться?
— Якщо команда знаходиться на тому місці, яке зараз маємо, значить, вона того заслужила. Якщо коротко підвести підсумки першого півріччя, літньо-осінньої частини, то можна сказати недорахувалися в деяких іграх балів, могли на більше розраховувати, аніж маємо на сьогоднішній день.
Не вийшло через нестачу досвіду та майстерності, це моя думка. Я в Першій лізі всього два місяці пропрацював і зрозумів, аналіз робив, що перша ліга досить специфічна. Працював я з Динамо-3 в Другій лізі, в юніорських і дитячих командах, але Перша ліга стоїть осторонь в плані того, що є певні нюанси. Тут у грі на перший план досвід гравців виходить, досвід виступу в Першій і Вищій лігах. Нам, на жаль, у матчах, де ми могли розраховувати на більше, не вистачило якраз цього досвіду. Команда була однією із наймолодших, після стрийської Скали.
— Який середній вік?
— 22,4 роки. Цього досвіду не вистачило для виступу в матчах дивізіону. Хлопцям не можна відмовити у бажанні грати, самовіддачі, старалися грати правильно, на перемогу, але не завжди виходило. Конкретні окремо взяті матчі були просто чудові — виїзна перемога над Черкасами для прикладу, коли хлопці виконали, що ми просили і вимагали, і зробили навіть надможливе. Перед цим була перемога домашня над Скалою, за рахунку 1:1 ми півгодини грали вдесятьох, але виграли. Але це був такий сплеск, грати так всі поєдинки дуже складно. Це виключення з правил.
Коли зустрічались із більш майстернішими і досвідченішими футболістами, там було тяжче. Плюс далося взнаки те, що більшу половини матчів грали на виїзді, хоч вони і вважалися домашніми. Але дома ми зіграли матчів шість в зв’язку з тим, що Олімпік свої домашні зустрічі грав у Сумах. Грати при підтримці своїх трибун, хай там великій або ні, це завжди додає сил.
— По вашому контракту. Для того, щоб продовжити бесіду в тому ж ключі — підведення підсумків і дивитися в майбутнє, що у вас з продовженням? Чи задоволене керівництво, і чи залишаєтеся і на яких умовах ви працювати далі?
— На сьогоднішній день ситуація така: керівництво хоче, щоб я продовжував працювати з командою. Але тут питання — з ким і як працювати, в яких умовах. Футбольний клуб фінансує тільки машинобудівне підприємство, і на сьогоднішній день у цього підприємства не дуже хороші справи з фінансами. Багато працює людей, більше 8 тисяч, і дуже мало замовлень, є певні проблеми із заробітною платою, проблеми з роботою у людей.
Можливо, ситуація зміниться, керівники кожен день нові шляхи шукають, не сидять склавши руки, і є надія, що на підприємстві все налагодиться, і в клубі буде відповідне ставлення.
— У зв’язку з цим, чи немає задачі залучати до команди доморощених футболістів, які билися б не за гроші, а за честь клубу? І в цілому, яка планується кадрова ротація, наскільки вона буде глобальною, враховуючи, що заявочний список недораховував тієї кількості футболістів, яких хотілося бачити для проведення повноцінного сезону?
— Як би там не було, я вдячний хлопцям, хоча у нас був невеликий склад за кількістю гравців, хлопці викладалися, сумлінно ставилися до своїх обов’язків і за це я їм вдячний. По завершенні осінньої частини у багатьох хлопців закінчилися контракти, оренди, і вони захотіли пошукати працевлаштування в інших командах. Ми зі свого боку будемо заповнювати місця хлопців, які пішли. Моя думка така, що дійсно в ситуації, що склалася, потрібно команді опиратися лише на своїх доморощених футболістів, на місцевих хлопців, які грали б за своє місто, за свій клуб, за своїх близьких і відстоювали місце в першій лізі, піднімалися по турнірній таблиці вище.
Будемо когось підшуковувати. Я працював з певними молодими і перспективними футболістами, можливо, хтось захоче зі мною продовжити трудову діяльність. На сьогоднішній день багато хлопців дзвонять, турбуються, як у мене складається, залишаюсь я чи ні, чи є в мене бажання працювати з тими хлопцями, з якими я раніше працював. Які, я впевнений, допоможуть команді піднятися по таблиці турнірній, але поки що конкретики немає.
— А прізвища тих, хто вже пішов, назвете?
— Досить таки велика група. Закінчилися контракти з Іваном Гребенюком, оренда закінчилася в Олександра Лучика, Сергія Приходька, Павла Федосова. Контракт закінчився у Богдана Суходуба, Олександра Медвєдєва. Пішли за обопільною згодою Богдан Душин, Андрій Кліщук, В’ячеслав Койдан, Арсеній Процишин. Це велика група футболістів.
— Ніхто не захотів продовжувати?
— Із хлопців, у кого закінчилися угоди, ніхто не захотів залишатися. Причина банальна чи ні, але це затримка заробітної плати, насамперед. Хлопці по потенціалу можуть підсилити інші команди, де є більш менш стабільна зарплата.
— Обіцяють погасити заробітну плату? Футболісти не будуть звертатися до контрольних інстанцій?
— Скоріш за все, ні, тому що команду фінансує державне підприємство, і там на цій підставі підприємство повинне із фонду виплатити всі заборгованості.
— Що стосується зборів, є плани де, коли?
— Конкретики поки немає, попросили мене підготувати плани на підготовку до весінньої частини. Я цей план передав, висловив свої побажання. Зрозуміло, що керівництво буде його погоджувати або не погоджувати, але це все буде пізніше, коли ми зрозуміємо на яких фінансах буде існувати клуб. А план мій був такий, що ми 16-го числа маємо приступати до підготовки.
— В Сумах є умови?
— Є. Є там синтетичне поле, є майданчики із синтетичним покриттям, є тренажерні зали, відновлювальні процедури. Спаринги, турніри — поки це питання обговорюється.
— Але тут проблем не повинно бути?
— Думаю, ні, з якістю суперників можливо будуть проблеми. Але Охтирка поряд, завжди можна буде домовитися. В Полтаві там турнір, в Києві пам’яті Закарлюки проходить турнір, у Щасливому.
— Фактично у вас залишилося кілька чоловік. Говорити, що кістяк команди або якісь позиції посилювати поки не доводиться, зараз головне зібрати і проаналізувати які позиції можна взагалі?
— Потрібно розуміти, на які позиції, яких гравців долучати. Особисто мені як тренеру, керівники повинні повідомити, в яких умовах. Якщо вони скажуть, що бюджет як минулого разу, тоді я вже буду розраховувати, місцеву молодь долучати, або своїх хлопців, з якими я раніше займався.
Якщо буде в іншому стані, збільшено, тоді потрібно буде більш досвідчених хлопців залучати. Щоб вирішувати поставлені завдання – піднятися якомога вище в таблиці. Від них я для себе хочу почути, від чого відштовхуватися, варіанти у мене на всі випадки маються. Великий список своїх вихованців, з ким доводилося працювати раніше. Все буде виходити з того, що я їм можу пропонувати.
— Ви готувалися до кожного матчу, аналізували кожного суперника, хто здивував більше всього? Ви знали про цього суперника, але на полі вийшло зовсім інше, тяжче, складніше. Хто з команд першої ліги дивував більше всього у всіх відношеннях?
— Готуючись до матчу, завжди робимо відеонарізки останніх ігор, готуємося дуже ретельно, розбираємо, як вони грають в захисті, в нападі, при стандартних положеннях і так далі. За тиждень нереально поміняти стиль гри, або занадто здивувати. Мені здається перед тобою стоїть та ж картина, до якої готувався. Єдине, що перша ліга для мене стоїть осторонь, є нюанси, яких немає в інших.
Тут досвід гравців позначається в дрібницях, як гравці ведуть себе на полі при стандартах, коли виграють, коли програють, тут все найцікавіше і важливе проявляється. Це для мене чесно непередбачуваність, в середині був готовий, але не до кінця розумів цю ситуацію. Тонкі нюанси, особливо коли грали з «Геліосом», лідер першої ліги, те, що я дивився аналіз, ми зробили аналіз, у нас буле певні переваги при передачах, позиційних атаках, і так далі. Але ми 0:1 програли, і програли саме через недостачу досвіду. Я порахував, у них велика кількість хлопців від 25 до 35 років. Як вони вели себе в мікро-дуелях, керували грою коли, їм потрібно було виграти, як вони вели себе за рахунку 0:0, для мене ці нюанси були інформативними.
Я не грав з Маріуполем, Оболонню і по цих командах не можу сказати щось більше. Я прийшов у розпал сезону, але всі команди серйозні і боротьба в іграх іде з першої до останньої хвилини. Незалежно від того, де ти граєш, вдома, або на виїзді, на снігу, або на штучному покритті.
— Напевно кращий матч був з Черкаським Дніпром? Чи був інший, який вам більше всього сподобався, або приніс найбільше позитивних емоцій?
— Не знаю, у матчі з Черкаським Дніпром, не будемо душею кривити, Бог був на нашому боці, поталанило. Можливо, суперник недооцінив, можливо мокре поле нам допомогло. Але концентрація уваги у хлопців просто зашкалювала, на граничному рівні, плюс голкіпер нас за 5 хвилин до закінчення гри врятував — відбив пенальті.
Плюс другий м’яч такий залетів неймовірний. У нас Богачов отримав мікротравму, не міг грати, я випустив хлопця на цю позицію, перший раз він вийшов, і вирішив виконати цей штрафний, і більше тут щастя допомогло.
Мабуть в пам’яті назавжди залишиться і мій дебютний матч у першій лізі, домашня гра з Десною. Гарний підбір досвідчених і вмілих футболістів, дуже сильний тренерський штаб. Для мене це був дебют, і я знаходився в цей момент в якійсь прострації, все було незвичайно, інші швидкості, тактика, дії гравців. Зі своєю командою тільки знайомився, і як вони проявляли себе на тренуваннях і як проявили себе в грі, для мене це був нонсенс, приємне здивування, скажімо так. Напевне ту гру відзначу окремо по своїм відчуттям. І ще вона співпала з ювілеєм нашого капітана і сумчанина Богачова, для нього та гра була сотою в професійній футбольній лізі, а для мене першою. Дуже приємно було, коли він після гри підійшов і привітав мене з дебютом, а я його з ювілеєм.
— Останній рік прокотилася хвиля матчів із фіксованими рахунками. Ваша команда має проблеми з фінансуванням, велика спокуса для такого поля діяльності. Не помічали щось за ці два місяці в цьому плані, що хтось з гравців грає нижче свого рівня, свідомо десь, не було підозр у вас?
— Ви знаєте, прийшовши працювати в команду, я про це і не думав. Чув щось краєм вуха, але не надавав цьому уваги. Знову таки приводом замислюватися про це чи ні, для мене стала гра з Охтиркою. Для мене одна з перших ігор, це дербі команд які знаходяться поряд, для мене це поняття дербі, коли мало красивої гри, але більше непоступливих єдиноборств, боротьби, іскри летять на полі. Ми цю гру програли 0:4, причому те, що стосується якості гри, ми грали, атакували, але пропускали, і пропускали якось так… Не було тієї боротьби, і самі вболівальники, які приїхали, це визнали. Чому не було боротьби, мені було незрозуміло і соромно перед вболівальниками. Чому так безвільно програли? Можна програти 0:4, але битися і боротися на полі, за своє місце і за результат, команду, місто, клуб, але не можу сказати, що не було бажання, були просто дитячі помилки, так забивали легко.
В роздягальні після гри відбулася доволі жорстка розмова, я просто хлопців попросив бути чесними перед самими собою в першу чергу і переді мною в другу чергу. Я прийшов в команду, для мене це був виклик — Перша ліга, я хотів себе перевірити, свої сили, чи зможу на цьому рівні здобувати певні результати.
Мабуть потрібну було раніше починати, але поки знайомився с колективом, десь це випустив. Але після цієї гри був привід поговорити серйозно: або ми працюємо чесно перед самими собою і мною, або тиснемо руки, розходимося і більше ніколи не бачимося. Я сподіваюся мої слова дійшли до хлопців, я багато раз дивився ті голи, ту гру, з одного боку і сигналів не було і дорікнути їм немає в чому, але для мене було незрозуміло.
Хлопців можна зрозуміти в якому плані, я з вами згоден, що не платять зарплату, проблеми з умовам для тренувань, є поля, але їх якість залишає бажати кращого. Є певні проблеми, в особистих бесідах хлопці жалілися, але я міг відреагувати лише одним: ви сюди йшли і знали, на що і знали, для чого, тому давайте не будемо жалітися, а просто за своє ім’я працювати, пахати і готуватися до наступних ігор. Зрозуміло, дуже тяжко, тому що це питання висіло, і питання, коли буде зарплата виплачуватися, і ці моменти, розмови. Доводилося приділяти їм час, але все одно ми спочатку повинні виконувати свою роботу, а зарплата все одно буде, я був впевнений, що після закінчення контрактів, підприємство повинне юридично закрити всі борги перед працівниками.
— Не знаєте, в це зимове міжсезоння хтось уже отримав конкретну пропозицію?
— Офіційно поки ще не чув інформації, а що стосується чуток, там хлопцями зацікавилися, хочуть бачити фінансово стабільні команди.
— А до вас особисто зверталися?
— До мене особисто ні, не зверталися, та і я не вирішую ці питання. Моє завдання готувати команду, вирішувати завдання поставлене керівництвом, а керівництво має заключати певні угоди.
— Про задачі сенсу говорити немає, все буде відомо після того, як рішення приймуть?
— Абсолютно вірно. У глибині душі я все ж таки вірю, що питання вирішиться на користь команди, люди не сидять склавши руки, вони займаються. І я вірю, що умови будуть прийнятні для команди, щоб вона вибралася в турнірній таблиці. Там все реально, там щільністьу таблиці висока, відрив не зовсім великий, але мені як тренеру потрібно формувати команду і ставити певні завдання.
