Максим Банасевич: "Все для досягнення нашої головної мети — виходу в Прем’єр-лігу"

Максим Банасевич: "Все для досягнення нашої головної мети — виходу в Прем’єр-лігу"

929
Максим Банасевич: "Все для досягнення нашої головної мети — виходу в Прем’єр-лігу"
Фото - ФК "Десна"

Півзахисник «Десни» Максим Банасевич продовжує лік своїм голам у нинішньому чемпіонаті першої ліги. У 18-му турі його м’яч поклав початок домашній перемозі над Миколаєвом (3:1). А загалом у цьому сезоні 21-річний футболіст, орендований у "Зорі", забив за чернігівську команду тричі. У інтерв’ю прес-службі ПФЛ гравець розповів про перші кроки у футболі, дебют у першій команді "Зорі" і своє хобі.

— Максиме, кому ти завдячуєш своєму становленню як футболіста?

—Я корінний киянин, заняття футболом розпочав у ФК "Восход" в чемпіонаті столиці. Вперше на стадіон мене привів батько і я дуже вдячний йому за це. А першим тренером моїм став Олег Вікторович Омельченко. Вже потім був ще один чудовий тренер — Олександр Володимирович Гребеножко. І, згадуючи тих, хто вплинув на моє становлення як футболіста, не можу не згадати ще одну дуже важливу в моєму житті людину. Це один з колишніх тренерів молодіжної збірної України Олег Миколайович Пушанко. Він мене багато чому навчив і досі дуже допомагає в усьому, що стосується футболу.

- На якій позиції на полі почуваєся найбільш впевнено?

- Щодо позиції на полі, то тривалий час я був центральним нападником, а років з 14-ти мене почали ставити крайнім хавом. Це трапилось вже у клубі "Княжа". Ще кілька місяців після переходу до Щасливого я був нападником, а потім почали використовувати на фланзі. З того часу я і граю там. Взагалі я правша, але мені, в принципі, однаково комфортно грати як ліворуч, так і праворуч. Якщо атакую зліва — зручніше пробити, якщо з правого флангу — подати…

Читайте также: "Оболонь-Арена" в один день примет два матча первой лиги

— Наступним, після "Княжої", важливим етапом твоєї кар’єри була київська "Оболонь"…

—Так, але перед тим ще була ДЮСШ-15, потім — "Зміна-Оболонь", звідки й забрали в дубль "Оболоні". Після того, як "Оболонь" було розформовано, була можливість залишитись в новоствореній команді "Оболонь-Бровар". Але з’явився інший варіант — зателефонували із "Зорі", запросили на перегляд, я поїхав і залишився в Луганську.

Це був 2013 рік, вже за півроку ми стали чемпіонами України серед молодіжних команд. Потім були два роки в дублі "Зорі", а ще на рік мене взяли до складу основної команди. У кубковому матчі з "Кременем" я дебютував за головну команду луганчан, а от в чемпіонаті справи не пішли. Я тренувався з командою, але на матч Прем’єр-ліги так і не вийшов. Можливо, не зумів довести свою потрібність тренеру чи мій тодішній рівень не влаштовував…

— Це було ще до сумнозвісних подій на Сході. За часів твого перебування у Луганську мав передчуття наближення чогось подібного?

— Все було чудово, ні про що подібне не було й мови! У нас в команді були гравці з усіх регіонів України. І місцеві хлопці, і приїжджі, такі як я - усі товаришували. У нас були чудові стосунки. Що й казати, я й досі підтримую багато з ким теплі стсоунки. Хоча зараз наші футбольні шляхи розійшлися і ми виходимо на поле вже як суперники.

Читайте также: Перша ліга: усі голи 19-го туру (Відео)

— Чому вирішив грати за "Десну"?

—Ідея була в тому, щоб спробувати свої сили вже у дорослому футболі. Це вже не дубль, не молодіжний рівень, тут все набагато жорсткіше. Спочатку, звичайно, було важкувато, але зараз вже звик. На поле виходжу регулярно, але хотілось би частіше потрапляти до стартового складу.

— Сподіваюсь, цьому сприятимуть твої голи. В 11-му турі тобі навіть вдалось записати до свого активу дубль. Як це вдалось?

— Це було в матчі зі "Скалою". В першому моменті я отримав м’яч на фланзі в районі штрафної площі, обіграв захисника і пробив у ближній кут. А у другому епізоді по воротах пробив Сашко Філіппов, я пішов на добивання і знову-таки пробив у ближній кут.

— Маєш якийсь особливий план щодо кількості голів?

—Звичайно, забивати приємно, але головне, щоби перемагала команда. Все для досягнення нашої головної мети — виходу в Прем’єр-лігу.

— Ну що ж, останні результати команди дають надію на це. А ремонт стадіону підтверджує серйозність таких намірів. Хотів би грати за "Десну" і на вищому рівні?

—Взимку, у міжсезоння, у мене спливає термін оренди в Чернігові. Далі подивимось, як складеться. Все залежить від керівництва команди. Якщо буде відповідна пропозиція, я був би не проти залишитися. Тут мене все влаштовує — колектив, тренер, керівництво.

Читайте также: Первая лига. 19-й тур

— Максиме, свого часу за юнацьку, юніорську та молодіжну збірну ти зіграв близько двох десятків ігор і немало забив. Коли викликався востаннє?

— Останній виклик був у 2015 році до команди U-20. Я приїхав до збірної з невеликою травмою і, на жаль, на першому ж тренуванні погршив її. Довелося залишити табір збірної. З того часу викликів більше не було. Мабуть, не заслуговував, прийшли хлопці кращі і молодші за мене. Але взагалі, виступи на рівні збірної — незабутній досвід, приємні згадки. Наприклад, пам’ятаю свій перший гол у футболці збірної U-16, коли забив збірній Латвії на турнірі у литовському місті Паланга.

— Отже, ти маєш досвід гри на міжнародному рівні. А за якими змаганнями, крім внутрішніх, ти слідкуєш? Якому футболу симпатизуєш?

— Я, напевно, не буду надто оригінальним, мій улюблений футболіст —Ліонель Мессі, а клуб — "Барселона". Подобається як стиль гри та ігрові якості аргентинця, так і його якості поза футбольним полем. В житті це скромна, звичайна, проста людина без зайвого пафосу. Це дуже важливо і дуже мені імпонує в ньому.

— А як же слава, можливість яскраво жити, дівчата, нічні клуби і таке інше? Хіба не мріють про таке молоді футболісти?

— Ну, це точно не про мене (сміється). Ніякі вечірки і галасливі розваги з дівчатами мене не цікавлять. У мене є дівчина, яка мені подобається і яка мене підтримує. Все інше мені не потрібне і може лише заважати зосереджуватись на спорті.

— А чи маєш якісь уподобання, хобі? Що слухає, дивиться або читає Максим Банасевич?

— Так, я люблю читати, але і тут без спорту не обійшлось. Останнім часом я прочитав багато біографій відомих спортсменів — Мессі, Криштіану, Фергюсона, Ібрагимовича… Остання книга була про тенісиста Новака Джоковича. Зараз починаю читати про легкоатлета Усейна Болта. Дуже цікаво та інформативно дізнаватися, як люди працювали, що їм вдавалося, а що — ні. Часто вони дають якісь поради і взагалі розповідають про свій життєвий шлях, і шлях до успіху. Це мотивує, читаєш і прагнеш чогось більшого.

Станіслав Гоцуляк

Оцените
Поделитесь

Оставить комментарий на форуме Обновить