Бонус 10 000 грн У рубриці "Обдарована молодь" інтерв'ю з 19-річним нападаником "Буковини" Владиславом Бугаєм - автором єдиного голу 10-го туру серед молодих футболістів.
— Владиславе, наразі ти граєш в оренді у Чернівцях, маєш контракт з донецьким "Шахтарем", а звідки ти родом і як почався твій футбольний шлях?
— Я корінний киянин, із Троєщини. Одночасно з навчанням у школі я навчався у Академії київського "Динамо". З першим тренером Віктором Йосиповичем Кащеєм працював перші чотири роки. В Академії був до дев’ятого класу.
— Тебе одразу відрядили до нападу?
— Ні, спочатку перепробували усі позиції. Перший тренер спочатку ставив у центр поля. Після того, де тільки я не грав — і правим захисником, і опорним хавом, і крайнім півзахисником. Після "Динамо" я потрапив до столичного "Локомотива", де грав і під нападаючими, і нападаючим. А після переходу в "Шахтар" вже остаточно закріпився в нападі.
— Стривай, ти ще грав за "Іллічівець"...
— Так, у тому ж сезоні, коли я виступав за "Локомотив". Якщо ж бути зовсім точним, то ми виступали під назвою "Атлет", оскільки у "Локомотива" не було команди гравців 1995 року народження. Після цього я поїхав грати у фінальній частині ДЮФЛУ за "Іллічівець" і посів із командою третє місце чемпіонату U16. Ну, і потім вже був "Шахтар". Мені зателефонував агент і запропонував поїхати на перегляд. Вони на той час вже базувались у Щасливому під Києвом. Продемонстрував, на що здатен, тренери сказали, що їм подобається, як я працюю і вони хочуть займатися зі мною. Уклав контракт.
— У Шахтарі знову були призові місця чемпіонату і головне — Юнацька ліга УЄФА.
— Так, з командою U-19 ми посіли третє місце в чемпіонаті, а з дублем — друге. Але найціннішим, справді, був досвід виступів в молодіжній Лізі Чемпіонів. Мені довелося зіграти з "Реалом" на виїзді, з "Мальме" вдома і обидва матчі з ПСЖ, а шведам навіть вдалось забити. Такі поєдинки цінні тим, що дізнаєся про інший менталітет, про особливе ставлення до футболу в різних країнах. Скрізь своя атмосфера на стадіонах. Я й раніше був за кордоном, коли ще на дитячому рівні їздив із "Динамо" на різні турніри, але цього разу все було по-особливому.
— Отже, це був поки що найвдаліший сезон у твоїй кар’єрі. Крім голу шведам, ти немало забив у чемпіонаті.
— Так, вдалося відзначитися дев’ять разів, стільки ж голів на рахунку Піхальонка та Авагімяна. Загалом гравці інших команд забивали й більше, але в "Шахтарі" U-19 ніхто не забив більше ніж ми.
— Отже, ти виступив вдало. То чому ж не залишився в команді?
— Я перейшов у "Буковину" на правах оренди до кінця цього сезону. Вважаю це кроком вперед. Це вже не юнацький рівень, а дорослий футбол. Фактично тільки тут я вперше відчув, як грати при заповнених трибун. Для подальшого розвитку гра за "Буковину" — саме те, що мені зараз треба.
— За чернівецький клуб ти вже встиг провести п’ять ігор, розкажи, як дебютував?
— Дебютував я в Стрию з місцевою "Скалою", коли вийшов на заміну і ми перемогли 3:0. Це було ще наприкінці серпня. Потім я знову вийшов на заміну в домашньому матчі з "Гірником-Спорт". Вийшов на останні п'ятнадцять хвилин, але встиг заробити пенальті, ми перемогли 2:0.
— Потім був вдалий для тебе матч з "Інгульцем", де ти зробив асист...
— В тій грі я вже вийшов в основі. В одному з епізодів я отримав м’яч з аута і побачив, як наш крайній хав вбігає в вільну зону і добре відкривається, я віддав передачу і ми вийшли вперед. На жаль, перевагу втримати не вдалось — нічия 1:1.
— В матчі з "Арсеналом" ти знову заробив пенальті...
— Так, це сталось вже на четвертій хвилині зустрічі, яку ми програли 0:2. Це вже третій пенальті, який ми не можемо реалізувати в домашніх іграх. Два заробив я, а ще один був з "Десною" — тоді я ще не був підписаний і спостерігав за грою з трибун.
— Ну, і нарешті остання гра з "Полтавою", в якій ви поступилися 1:2. Як саме вдалось відзначитися?
— Опорний півзахисник "Полтави" віддавав передачу своєму центральному захисникові, наш хав Євгеній Немтінов прочитав ситуацію і перехопив м’яч. Віддав мені його, я опинився наодинці з воротарем і переграв його.
— Які завдання стоять перед командою?
— Завдання — набирати побільше очок. Спочатку нам це вдавалось, але потім пішов певний спад. Тепер треба надолужувати згаяне. Якихось грандіозних завдань нема — воно й зрозуміло, ми щойно з другої ліги. Але все одно, немає такого, щоб планували отримати очко, зігравши внічию, хай навіть і на виїзді. Граємо тільки на перемогу. Тренери кажуть нам, що більшу половину команд, як мінімум, ми маємо перегравати. Мало впевненості ще. Є моменти, контролюємо гру, виходимо вперед, але поки що немає результату.
— Як тобі в Чернівцях, сумуєш за Києвом?
— Ще не встиг, якщо чесно. Чернівці — невеличке затишне містечко. Таке гарне, європейське. Раніше не бував тут, але одразу сподобалось.
— За якими змаганнями ти слідкуєш, окрім першої ліги?
— Звісно, за нашою Прем’єр-лігою, і ще за чемпіонатом Іспанії. Це ж просто фантастика, коли команда з такою легкістю забиває 19 голів за шість турів! Маю на увазі "Барселону". У їхнього тріо Мессі — Неймар — Суарес є чому повчитися. Як вони працюють з м’ячем, як бачать поле, як реалізують моменти. Це саме те, над чим мені самому треба працювати в першу чергу.
—Отже, ти знаєш, над чим працювати. А які найближчі цілі ставиш перед собою?
— Насамперед, це реалізація моментів. Головне для нападаючого — забити, як саме — вже не так важливо. Хочу допомагати команді набирати очки в кожній грі. А ще — хочу повернутись у збірну. Того сезону, коли я вдало виступав у "Локомотиві" і "Іллічівці", мені зателефонували і покликали до юнацької збірної, яку тренував Олег Кузнєцов. Ми поїхали на турнір до Польщі, де посіли друге місце. Буквально за два тижні були ще дві товариські гри в Києві з Францією. В одній з них я вийшов на поле, і більше після того, на жаль, не викликався. Буду старатися, щоб тренери збірної — тепер вже молодіжної — знову звернули на мене увагу.
