Бонус 10 000 грн Один із новачків чернівецької «Буковини» у міжсезоння став 26 – річний півзахисник Дмитро Скоблов. Дмитро у складі маріупольського «Іллічівця» здобув досвід виступів у елітному дивізіоні, а тепер, думається, зможе суттєво допомогти «Буковині» у першій лізі. Ми поспілкувалися з новачком буковинської команди.
- Дмитре, як у тебе виник варіант із «Буковиною» ?
- У мене завершувався контракт із маріупольським «Іллічівцем». Мені зателефонував Сергій Шищенко, який очолив «Буковину». Так я і приїхав у Чернівці.
- У тебе були інші варіанти продовження кар’єри ?
Так. Я їздив у харківський «Геліос». Зрештою, планував вирушити за кордон, однак зробити це не вдалося. Поїхав у харківський «Геліос». Там ми не зійшлися щодо умов співпраці.
- Які враження від нашої команди ?
- Усе чудово. «Буковина» - дружній колектив, Чернівці – гарне місто. Тут дуже свіже повітря. У команді відбуваються певні перебудови. Переконаний, що ми працюємо у правильному напрямку. Це, звісно, дасть позитивні результати. Треба лише трохи потерпіти. Контракт із «Буковиною» підписав на два роки. Якщо усе буде гаразд, то хотів би залишатися у чернівецькій команді на тривалий час.
- Наскільки відомо, перед «Буковиною» поставили завдання потрапити у десятку команд першої ліги…
- Це реальне завдання. Думаю, що ми наберемо хід. З таких підходом, як у нинішнього тренерського штабу «Буковини», наша команда досягне позитивного результату.
- У 2012 році ти перебував на оглядинах у чернівецькій «Буковині». З яких причин тоді не підписав контракт із нашим клубом ?
- Навіть не знаю… Я приїхав, тренувався. Віддавався на тренуваннях. Усе нібито було добре. Тодішній спортивний директор «Буковини» Віктор Олійник казав, що усе добре та зі мною підпишуть контракт, однак щось не вийшло.
- У 2006 – 2012 роках ти виступав за дубль маріупольського «Іллічівця», де тобі довіряли капітанську пов'язку. Чого тобі не вистачило для того, щоби потрапити у першу команду ?
- На той час мені, можливо, не вистачало досвіду. Я постійно вирушав на збори з першою командою. Мені чогось не вистачало. Тренери казали, що довірятимуть мені, однак цього не було.
- У твоїй кар’єрі є два сезони у донецькому «Шахтарі – 3». Відомо, що ти був одним із найстарших гравців цієї команди…
-У цій команді грав разом зі В'ячеславом Акимовим і Максимом Ілюком (вихованець буковинського футболу – авт.). Ми утрьох були трохи старшими. У команді була дуже хороша атмосфера. Найголовніше – це колектив. Над створенням колектив і працює зараз тренерський штаб «Буковини». Усе йде від колективу. Щодо донецької команди, то дуже вдячний тренерам за те, що надали можливість попрацювати. Там усе на рівні – від поварів до тренерів. Коли виступав за «Шахтар – 3», то ми у контрольних матчах перемагали команди першої ліги та елітного дивізіону. Ми обіграли «Зорю» - 1:0. Тоді усі думали: нічого собі !
- У сезоні – 2014/2015 ти виступав у Прем'єр-лізі за маріупольський «Іллічівець». Які враження залишилися від цього сезону ?
- Це дуже хороші емоції. Пригадую те, яка була атмосфера у роздягальні, на полі… Тебе на матчі не треба налаштовувати. Ти просто виходиш на поле, де якісно виконуєш свою роботу. Звісно, що десь виходить, а десь – ні.
- Які спогади залишилися від роботи з відомим українським тренером Миколою Павловим ?
- Я завжди мріяв попрацювати з Миколою Павловим. Виходило так, що я приходив у команду, а він з неї йшов. Потім я пішов із «Іллічівця», а він якраз повернувся у Маріуполь. Вийшло так, що після «Шахтаря» знову став гравцем «Іллічівця». Тоді і вдалося попрацювати з Миколою Павловим. Спочатку я десь не грав, бо треба було пройти збори. У Миколи Петровича так: якщо не пройшов збори, то не граєш. Я пройшов збори взимку, зарекомендував себе з хорошого боку та регулярно виходив на поле. Від роботи з Миколою Павловим залишилися позитивні враження.
- Як проводиш вільний час ?
- У вільний час відпочиваю з родиною. З дружиною Крістіною виховуємо доньку Єву. Планую винайняти квартиру у Чернівцях та перевезти сюди родину.
- Твої побажання вболівальникам «Буковини»…
- Ми прагнемо радувати своїх уболівальників. Найголовніше те, щоби вони вірили у нас. Знаю, що на матчі «Буковини» ходить багато шанувальників футболу. Це, звісно, дуже радує. Коли футболіст грає при заповнених трибунах, то це для нього великий стимул.
Олексій Мамчук
