Андрій Корнєв: "Я намагаюся не втовкмачувати гравцям, а більше підказувати"
^

Андрій Корнєв: "Я намагаюся не втовкмачувати гравцям, а більше підказувати"

578

НАЙДОСВІДЧЕНІШИЙ ГРАВЕЦЬ СТОЛИЧНИХ «ПИВОВАРІВ» ПІДБИВАЄ ПІДСУМКИ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ЧЕМПІОНАТУ ТА РОЗПОВІДАЄ ПРО МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ «ОБОЛОНІ-БРОВАРА».

Андрій Корнєв: "Я намагаюся не втовкмачувати гравцям, а більше підказувати" - изображение 1 Пане Андрію, які враження від першої частини чинного чемпіонату?

— Враження такі, що не все вдалося. Якщо взяти загалом, то ми зараз перебуваємо на десятому місці, хоча треба врахувати, що щільність команд доволі таки висока. Однак, попри все, ми втратили багато «своїх» очок. У команд, які на дні турнірної таблиці, ми могли би взяти й більше очок. У принципі, це, можливо, єдиний негатив. Що стосується приємних речей, то в нас триває становлення команди, маємо хороший колектив із чудовим мікрокліматом, є динаміка зростання, тому це тішить.

— Можна сказати, що нинішнє місце «Оболоні-Бровара» в турнірній таблиці є трохи нелогічним?

— Скажу, що в принципі наш президент особливих турнірних завдань не ставив, адже зараз головне — награти склад. Повторюся, йде становлення команди, та при всьому цьому, можу сказати напевно: ми не набрали «своїх» очок.

Скажіть, кого з молодих гравців вашої команди можете виокремити?

— Не хочеться нікого виокремлювати, тому що вся наша команда молода, більшість — молоді футболісти. Єдине, про що потрібно говорити, звісно, це те, що є прогрес. Двоє гравців викликані до юнацької збірної України (U-20) — Фаворов та Дяченко. Також радий за молодих хлопців — Березанського та Литовчака, які взагалі ще юні футболісти, але вже встигли відзначитись у другій лізі. До того ж, ще є велика група гравців, які також зростають професійно. Тому можна говорити, що в цілому команда прогресує.

Наскільки допоміг команді в атакувальному плані прихід Олександра Іващенка?

— Звичайно, він допоміг, адже Іващенко в нас — головний бомбардир. Якщо не помиляюся, він зіграв найменше з усіх форвардів, але забив при цьому найбільше м’ячів. Його досвід допоможе будь-якій команді в багатьох ситуаціях.

Ви, як капітан і найдосвідченіший гравець, частенько допомагаєте та підказуєте молодим виконавцям на полі?

— Розумієте, в мене саме така і роль. Як і в будь-якій команді, опорний півзахисник повинен коригувати дії своїх партнерів, я так думаю. До того ж, позначається й те, що я старший за них, то кому ж, як не мені, допомагати молодим на полі? Загалом, я намагаюся не грубо втовкмачувати гравцям, а більше тактовно підказувати. Це краще доходить, ніж просто горлати на все поле.

Якщо заговорили про позиції гравців, хотів би ще спитати. Ви за амплуа — опорний півзахисник, але головний тренер доволі часто ставив вас на позицію центрального захисника. Де вам було зручніше грати?

— Уже багато разів казав, що за свою футбольну кар’єру грав, практично, на всіх позиціях. Тому не можу сказати, що позиція центрального захисника є для мене новою. Однак більше я грав у зоні крайніх оборонців, якщо брати саме захист. Але якогось дискомфорту із цього приводу немає. Можу вам сказати точно, що грати центрального захисника набагато простіше, ніж опорного.

— Чи можете пригадати, хто був, на вашу думку, найскладнішим суперником для «Оболоні-Бровара» в першій частині?

— На мій погляд, уся ліга є доволі рівною, однак є одна команда, яка мені по-справжньому сподобалась, якщо брати до уваги саме малюнок гри. Маю на увазі «Гірник» із Кривого Рогу. Попри те, що ми в них виграли, ця команда явно має свій стиль і мені це сподобалося. На мою думку, в них усе дуже награно, тож якби вони були ще гнучкішими, напевне, далеко би відірвались у турнірній таблиці від усього пелетону. Це що стосується саме тактики. Може, я вас здивую, але також запам’яталась «Енергія» з Нової Каховки. Енергетики, хоч і перебувають унизу турнірної таблиці, але грали проти нас тут, у Києві, досить добре, чим здивували мене. Вони діяли дуже зіб­рано. Коли передивлялись їхні ігри, готуючись до зустрічі, переконалися, що вони хоч і пропускають багато, але при цьому грають у футбол.

— На вашу думку, у чому ключова заслуга головного тренера Сергія Солдатова? Що йому вдалося прищепити нового команді?

— Можливо, зараз трохи зарано робити такі глобальні виснов­ки, але, попри все, він працював із групою молодих футболістів — випускав 1996 рік, на якому базується команда, тож він чудово знає можливості багатьох хлопців. До всього, він не соромиться говорити про те, що разом із нами сам навчається також. Я можу сказати, що його великий плюс у тому, що пан Сергій не боїться експериментувати. Адже якщо ви подивитеся на наші поєдинки та склади, які виходили на поле, то зрозумієте, що він довіряє молоді. У нас захисники розкриваються на позиціях півзахисників, півзахисники виконують функції захисників, нападники можуть грати крайніх півзахисників. Він прищеплює гравцям універсалізм, ми дуже багато варіюємо з тактикою. Саме тому, вже під кінець першої частини все, так би мовити, склалось. Напевне, його експерименти в плані всебічного розвитку можна назвати великим плюсом для нього особисто, адже команда зараз професійно зростає.

Оцените
Поделитесь
Источник:

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме