Бонус 10 000 грн Так склалося, що після півфінального кубкової гри із донецьким «Шахтарем» футболісти черкаської команди до зустрічі із командою «Сталь» (Дніпродзержинськ) не проводили офіційних матчів. Про події попередньої гри славутчан наша розмова з воротарем черкаського футбольного клубу Віталієм Мирним.
– Віталію, а якщо б перед грою 1/2 фіналу розіграшу кубку України між «Славутичем» та ФК «Шахтар» (Донецьк) тобі хтось сказав, що утримаєш свої ворота «сухими» в основний час поєдинку, щоб ти відповів?
– Річ у тім, що перед матчем з донецьким «Шахтарем» я всім сказав, що зіграю вдало. Більше того, я говорив, що ми виграємо з рахунком 1:0. Таким чином, ще до гри був налаштований утримати свої ворота «сухими». Я хотів би зазначити, що з мого боку недооцінки суперника не було. На моє переконання, якщо не налаштовуватися на вдалу гру навіть із таким серйозним суперником, то навіщо тоді на футбольне поле виходити.
– На жаль, майстерне виконання штрафного удару донеччанином Едуардо перекреслило всі твої оптимістичні плани…
– Я не побачив момент удару, тому потрібно було розраховувати на свою реакцію. А на такій короткій дистанції це було зробити складно. Та й удар був відмінний.
– Після кубкового матчу з «Шахтарем» до тебе виявляли зацікавленість представники інших клубів?
– Ніхто не телефонував. Зараз усі мої плани пов’язані з командою «Славу-тич». Дуже сподіваюся, що ми виконаємо завдання виходу до першої ліги.
– Як так склалося, що ти, будучи вихованцем полтавського футболу, свою професіональну кар’єру футболіста почав за кордоном?
– Звісно, хотілося грати в футбол удома, але так склалося, що мою кандидатуру запропонували естонському ФК «Левадія» (Таллінн). Після перегляду зі мною підписали контракт.
– Після трьох років прибалтійської кар’єри ти все-таки виступаєш в українському Чемпіонаті. Як у тебе виник варіант переходу до черкаського «Славутича»? Хто був ініціатором цього трансферу?
– У мене закінчилася дія контракту з ФК «Банга» (Гаргждай, Литва). При цьому було велике бажання грати в українському футбольному клубі, і я поїхав додому. Спочатку був на перегляді у МФК «Миколаїв», але мені там не сподобалося. Потім я поїхав у Черкаси – і тут усе склалося.
– У Чемпіонаті та Кубку України ти провів 5 матчів. Які твої враження? Можеш порівняти з литовським чемпіонатом?
– Їхній елітний дивізіон – це рівень нашої першої ліги та кращих команд другої ліги. Наш кубковий матч із тернопільською «Нивою» за усіма складовими відповідає переважній кількості матчів Чемпіонату Литви.
– У «Славутичі» ти виступаєш під № 77. Цей вибір спонтанний, чи з якимось смислом?
– Взагалі-то мій улюблений № 1. Але коли я прийшов у «Славутич», він був закріплений за Андрієм Лєнчінковим. Тож зробив вибір на № 77.
– До речі, як складуються твої стосунки з іншими двома голкіперами «Славутича»? Маючи статус новачка в команді, при серйозній конкуренції ти зумів вибороти місце в основному складі.
– У нас нормальна конкуренція. Ніяких образ немає. Щодо мене, то я взагалі не конфліктна людина.
– Цікавим виявився твій дебют за черкаську команду в Чемпіонаті України. Маю на увазі матч на виїзді проти «Реал Фарму».
– Та дуже… У цій зустрічі я отримав свою першу в професіональній кар’єрі футболіста червону картку. Я завжди намагаюся грати на виході. Тоді дуже хотів допомогти захисникам, а все вийшло не так, як хотілося.
– Тобі двічі доводилося грати в Черкасах на переповненому глядачами Центральному стадіоні. Дуже хвилювався?
– У мене все навпаки. Чим більше глядачів на трибунах, тим більше впевненості. Користуючись представленою мені нагодою, хочу подякувати всім уболівальникам черкаського футбольного клубу за щиру підтримку.
