Бонус 10 000 грн Лідер другої ліги, витримавши гросмейстерську паузу, нині продовжує солідно підсилюватися перед стартом у другій частині сезону. За останні кілька днів команда Сергія Солдатова встигла підписати контракти із трьома футболістами: воротарем Максимом Івановим (виступав за різні вікові групи донецького «Шахтаря», також грав у «Говерлі» та молодіжному складі донецького «Металурга») і захисниками — Євгеном Шевченком (виступав за аматорський столичний «Локомотив», був визнаний найкращим фулбеком Київщини минулого року) та Різваном Аблітаровим (захищав кольори «Іллічівця», «Севастополя», «Буковини», «Даугави»). Саме із досвідченим оборонцем, який є вихованцем кримського футболу, «УФ» і вирішив поспілкуватись.
— Різване, вас уже офіційно можна називати гравцем «Оболоні-Броваря». Розкажіть, як взагалі виник варіант із переходом до складу «пивоварів» і чому вирішили на ньому зупинитись?
— Усе доволі просто. «Оболонь-Бровар» — клуб із серйозними амбіціями, який завжди виокремлювався своєю стабільністю, хорошою грою. Як ви самі розумієте, нині така складна ситуація в державі, що футболісти якраз шукають стабільний клуб. Окремо хотів би сказати про гру «пивоварів», яка мені імпонує. Вони провели дуже вдало перше коло цього сезону, і у самій команді зараз серйозна конкуренція. Якщо говорити відверто, я щасливий, що мені вдалося потрапити до складу киян.
— До переходу в «Бровар» ви виступали у латвійській «Даугаві». Чому вирішили повернутися до України?
— Ситуація така: там у мене був короткостроковий контракт. До цього переходу я був на перегляді в «Олімпіку», але там у мене не склалося. Не хочу уточнювати, чому саме. Потім вже стартував чемпіонат у вищій, першій, другій лігах, і в мене не було проміжку, щоб кудись їхати. Сидіти і чекати — також не варіант, адже мені потрібно було грати. Так вийшло, що я зідзвонився із агентами і ми вирішили, що я маю їхати на перегляд. Згодом вже було прийнято рішення, що ми укладаємо короткостроковий контракт. Я одразу зазначив, що приїхав не заради грошей, а тому, що хотів грати і не сидіти вдома, тим паче, що я сам із Криму. У зв’язку із ситуацією, яка зараз на півострові, я вирішив грати в Латвії, аби не втрачати ігрові кондиції.
— Чим вам запам’яталась Латвія за цей нетривалий період?
— Хороша країна, особливо столиця Рига — красиве місто. Дуже багато лісів, а тому повітря там унікальне. Щодо рівня тамтешнього футболу, то, на мою думку, їхня перша ліга — це наша друга. Але я у жодному разі не відношу сюди «Оболонь-Бровар», бо, на моє переконання, «пивовари» за своїм рівнем — це вже перша ліга. Загалом же, в мене залишились лише позитивні спогади про цю країну.
— За свою кар’єру ви вже встигли пограти за «Іллічівець», «Севастополь», «Буковину». Перехід до складу «Броваря» для себе розцінюєте як однозначний крок вперед?
— Звичайно, це на сто відсотків крок лише уперед у моїй кар’єрі.
— Чому?
— Розумієте, у киян підібрався дуже хороший колектив — це по-перше. По-друге: дуже хороші тренери. По-третє: відмінна інфраструктура та чудові вболівальники. До слова, я особисто знаю дуже багатьох хлопців з команди вже досить давно, починаючи від Анатолія Кіцути і закінчуючи Андрієм Корнєвим. Помітно, що команда постійно прогресує, усі працюють заради однієї мети як одне ціле.
— Тобто, вихід із «Оболонню-Броварем» до прем’єр-ліги — це не така вже і далека реальність?
— Давайте не будемо забігати наперед (усміхається). Перед нами стоїть завдання виходу до першої ліги. Усе виконується поступово. Наразі ж ми цілеспрямовано готуємося до продовження першості у другій лізі.
— Після офіційного оформлення контракту із «Оболонню-Броварем» вам уже влаштовували екскурсію на пивзавод? Зазвичай, їх проводять для новачків…
— Ні, ще не було (усміхається). Справа в тому, що екскурсії є для всіх, а не для новачків, а тому, якщо у мене буде можливість потрапити на таку екскурсію, то обов’язково піду. Мені дуже цікаво дізнатись, як саме виготовляють пиво.
— У першій лізі ви прославилися своїми дальніми ударами, що для захисника — особливо цінна риса. Пригадую ваш гол у складі «Буковини» у ворота «Зірки» ледь не з центра поля. Вболівальникам «Броваря» можна також сподіватись на такі шедеври?
— Будемо старатися (в голосі Різвана відчувалась деяка сором’язливість. — В. Б.). Головне, щоби наша команда якомога частіше вигравала, а решта не має значення. Знаєте, як говорять: «Гол не пахне». Саме тому, будь-який гол — це звичайний гол, який є заслугою всієї команди. Ми плідно працюємо над тим, аби забивати якомога більше, а тому немає різниці, хто саме відзначається — нападник чи захисник. Важливо, що ми виходимо на поле й усі виконуємо спільну справу. Будемо намагатися радувати наших вболівальників і президента хорошою грою й результатами.
Володимир Бобир
