Бонус 10 000 грн Вступне слово;
Пролог;
Розділ 1. Безодня. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 2. Фуентеальбілья. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 3. Брунете. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 4. "Ла Масія". Частина I; Частина II
Розділ 5. Тато. Частина I; Частина II
Розділ 6. Мудрець. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 7. Перша команда. Частина I; Частина II
Розділ 8. Франк. Частина I; Частина II
Розділ 9. Брати
Розділ 10. Пеп. Частина I; Частина II
Розділ 11. Біль. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 12. Вершина світу. Частина I; Частина II; Частина III; Частина IV
Розділ 13. Суперники. Частина I
Розділ 13. Суперники (частина II)
Луїс Арагонес, відомий в народі під прізвиськом "Мудрець з Орталеси", був революціонером, Че Геварою іспанського футболу. Він відмовився від силового футболу на користь поставленої гри в пас, або тікі-таки, як охрестили її спочатку скептики, які хотіли надати цьому терміну відтінок фривольності. Потім, втім, його стали вживати і ті, хто прийняв такий підхід як нову успішну доктрину. Арагонес розумів, що сила Іспанії крилася не в захисті і не в атаці, тому що в обох штрафних завжди знаходився який-небудь німець або англієць, що перевершував іспанців габаритами і потужністю. Її сила була в середині поля. Нова сутність іспанського футболу була знайдена в ногах півзахисників. Тепер гра збірної будувалася на таланті, швидких дотиках і роботі з м'ячем. Євро-2008 стало початком нової ери, абсолютно особливою для Іспанії, і піком її став чемпіонат світу 2010 року. Вперше в історії Іспанія стала найкращою збірною планети.
"Луїс тримався за тих гравців, в таланти яких щиро вірив, і всю відповідальність він переклав на низеньких хлопців: на Андреса, Хаві, Сільву... - говорить Торрес. - Тепер вони диктували стиль гри команди. Дивитися на такий футбол було дуже круто, але також ці зміни стали уроком для тих, хто не вірив, що ці гравці можуть вести за собою чемпіонську команду. Критика, сумніви, зневажливе ставлення і образи - все це, через що нам довелося пройти до того моменту, було абсолютно несправедливим і незаслуженим, нам було дуже непросто миритися з усім цим. Але Луїс завжди в нас вірив, в нашу здатність здобути щось серьйозне. А все, що з нами відбувалося, тільки зміцнило єдність, з якою ми йшли за своєю мрією. Відбулася неймовірна зміна напрямку. Я переконаний, що без успіху 2008 року не було б перемог 2010 і 2012 років".
Торрес і Іньєста відчували себе виправданими. Та футболка з турніру в Тринідаді, яку Торрес підписав для Андреса, тепер набувала куди більше сенсу. Разом вони стали вірити в те, що нічого неможливого для них не існує.
"Андрес - геній; він знає, що станеться далі, за секунду до того, як це трапляється. Він на крок попереду за всіх інших", - вважає Торрес.
Є й інші гравці, які відчувають ті ж почуття стосовно Іньєсти, нехай навіть їх спільні подорожі з ним були недовгими. "Я перетнувся з Андресом тільки двіччі, в матчах збірної U-21; після цього ми вже грали лише за першу збірну", - говорить Серхіо Рамос. "Є багато гравців, які дуже сильно відрізняються від того, якими вони були, коли вперше з'явилися на сцені, - додає Ікер Касільяс. - Коли я вперше побачив Андреса, він здавався таким маленьким... Черговим молодим вихованцем "Барси". Але коли потрібно було взяти гру в свої руки, коли потрібно було блиснути, він це робив".
"Андрес - чарівник. Він відрізняється від інших. І він залишив слід в цілій епосі, як з "Барселоною", так і з нами, - розповідає Рамос. - Я його партнер по команді вже десять років, ми дуже подобаємося один одному, між нами дуже довірчі відносини. З найпершого дня, коли я його зустрів, він мені дуже сподобався. Я віддаю перевагу простим і прямолінійним людям, а не тим, хто намагається вимучити дружнє ставлення до себе. Мені не подобаються нахабні люди, які лише "красуються", не люблю і тих, хто намагається організувати якусь группу за інтересами. Андрес - один з тих, кому потрібно допомогти на початковому етапі, щоб йому було простіше інтегруватися в колектив. Але щойно він освоюється, то стає членом колективу, притому одним з найважливіших його членів. Саме так все було і в наших з ним стосунках, навіть незважаючи на те, що ми граємо за ворогуючі клуби. Ми порозумілися з першого дня. Він - хлопець, якого бажає своїй дочці будь-яка мати, тому що він майже завжди все робить правильно і ніколи не робить проблем.
Він не завжди експресивний, але він випромінює позитивну енергію, і хоча деколи буває важко змусити його посміхнутися, він все одно жваво втілює собою щастя. Ось чому я тримаюся до нього ближче, як на полі, так і за його межами. І коли справа доходить до футболу, у нього завжди можна чогось навчитися".
Касільяс погоджується: "Дивлячись на нього на полі, він може здатися холодним як лід, тому що рідко втрачає витримку. Потрібно, щоб сталося щось дійсно значуще, щоб він завівся. Його поважаєш вже просто за те, яким він є".
"До того ж він чимало страждав, - перебиває його Рамос. - У футболі є дві сторони медалі, і люди часто забувають, що ми ніякі не роботи. Ми всі граємо багато років, і трапляються моменти, коли тіло просто здає і більше не може терпіти. Розум теж втомлюється, і все це знаходить відображення у грі. Хтось це розуміє, хтось ні. Коли граєш на такому високому рівні стільки років, як це робить Андрес, люди починають звикати і чекають від тебе того ж рівня весь час".
Рамос вдячний долі за те, що вона звела його з Іньєстою. "Коли ти протистоїш йому, то повинен викладатися максимально, - говорить він. - Можна зробити йому пас трохи жорсткіше і сильніше, ніж треба, а він все одно намертво зупинить його одним дотиком. Навіть якщо зробити йому поганий пас - ми їх називаємо fresas (полунички) або sepias (каракатиці), - він все одно миттю візьме м'яч під контроль одним торканням зовнішнього боку стопи. У світі мало гравців його рівня.
А коли доводиться грати проти нього, ти розумієш, що на тебе чекають страждання. Він дуже технічний і грає максимально вертикально. Він піде на тебе відразу, і тобі буде здаватися, що йому неймовірно легко створювати вільні зони. А ще у нього є ще дещо, чого не вистачає нападникам - щедрість. Він з тих, хто віддасть тобі м'яч і скаже: "Давай, закочувай його у ворота", коли може забити сам. Коли граєш проти нього, завжди сумніваєшся, бо знаєш: якщо я піду за ним і буду його опікувати, хтось інший виявиться відкритим. Він володіє неймовірним почуттям м'яча і умінням зробити все в потрібний момент. Він може виконати довгий пас, зіграти між лініями або відправити м'яч у верхній кут воріт. Мати його в команді - справжня удача для тебе, але якщо він у тебе в суперниках - це катування".
"Зараз йому 32, і здається, що з кожним роком він тільки гарнішає, - говорить Касільяс. - У нього бувають сезони, коли він не настільки чудовий, як в інші роки, як це було в сезон при Тата Мартіно, наприклад. Але на наступний рік він заново винаходить себе. Досить тільки подивитися, як він грає під орудою Луїса Енріке. Рік тому він провів неймовірний, видатний сезон і виграв всі титули. Він - гравець, який здатний кілька років поспіль видавати потужні сезони, а потім провести один не надто видатний. І так він грав протягом усієї кар'єри".
Касільяс розвиває свою думку про те, як гра Іньєсти еволюціонувала під орудою Луїса Енріке на "Камп Ноу". "Тепер він ще більш досконалий півзахисник. Він частіше виявляється в штрафному, він став швидше і частіше б'є по воротах. У його грі з'явилися риси, яких ми раніше не помічали. Мені він тепер здається більш швидким. Я маю на увазі не довгі дистанції, а те, як спритно він йде від суперників під час дриблінгу. Пам'ятаю його маневр в матчі проти ПСЖ на "Камп Ноу", в Лізі чемпіонів. Мене вразило те, яким швидким він став. Усі його маневри швидкі, сповнені енергії і сили".
Касільяс і Рамос багато разів протистояли Іньєсті, і далеко не завжди все закінчувалося миролюбним обміном футболками, особливо в контексті тих матчів, коли "Барселоною" і "Реалом" керували Пеп Гвардіола і Жозе Моурінью, чиї непрості відносини отруювали атмосферу ель класико.
"Кожен захищає своїх, - говорить Рамос. - Між двома нашими командами був період дуже поганих відносин, навіть бійки на полі траплялися. За три тижні весни 2011 року ми грали один з одним фінал Кубка Іспанії, два матчі в Лізі чемпіонів і гру чемпіонату. П'ять матчів за три тижні, і без конфліктних ситуацій було не обійтися.
Я першим агресивно пішов вперед ногою, першим зробив помилку. Ти молодий, гарячий, імпульсивний, адреналін в крові зашкалює. Але після класіко, в якому я дав ляпаса Пуйолю і вступив в сутичку з Хаві, перше, що я зробив на наступний день, - це поговорив з обома.
Було б не дуже розумно заявлятися на тренування збірної Іспанії, не вирішивши наші суперечності, не можна було допустити того, щоб у збірній зіпсувалася атмосфера, тим паче у такій чудовій збірній, як наша. Але з Андресом я ніколи не лаявся. З ним мої відносини ніколи не псувалися, навіть у той період, коли в відносинах між мною і Хаві, Жері і Пуйї іскри летіли ще ті - з останнім я взагалі гірше всіх ладнав у той період часу. Але з Андресом ніколи ніяких проблем не було. Як і з Бусі [Бускетсом]. Ми з Андресом не доводили до такого. Більш того, я впевнений, що і після закінчення футбольної кар'єри ми продовжимо дружити і спілкуватися".
"Не уживатися з Андресом або тим більше лаятися з ним просто неможливо, - додає Рамос. - Так само як неможливо і бити його. Іноді ловиш його, але не спеціально. Але бувають моменти, коли він від тебе йде і тобі доводиться вибирати: або наздоганяти і звалювати додолу, або відпускати. Але в кінцевому рахунку ти його відпускаєш. Це ж Андрес! Його бити не можна. Потім від тебе втікає інший гравець, і вже його, так, його можна "зрубити", якщо хочеш. Але Андреса бити не можна.
Таких, як він, дуже мало; так само мало тих, хто поводиться так само, як він. Ось чому я так щиро його люблю. Люблю як партнера. Єдине, про що я шкодую, - це про те, що він не грає за мій клуб. Я б із задоволенням зіграв з Іньєстою у Мадриді.
