Бонус 10 000 грн Вступне слово;
Пролог;
Розділ 1. Безодня. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 2. Фуентеальбілья. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 3. Брунете. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 4. "Ла Масія". Частина I; Частина II
Розділ 5. Тато. Частина I; Частина II
Розділ 6. Мудрець. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 7. Перша команда. Частина I
Розділ 7. Перша команда (частина II)
Втім, подорож вийшла не такою простою, якою здавалася спочатку. Іньєста тренувався з першою командою і грав за молодіжні, поступово прогресуючи і піднімаючись вище за рангом, але на цьому шляху бували моменти, коли його прогрес сповільнювався, і він думав, що у нього нічого не вийде. Особливо часто це траплялося під час його виступів за "Барселону Б". Змиритися з таким станом справ йому було важко, з урахуванням того, що прийшов він до команди після майже ідеального сезону в складі "Хувеніль А", де його наставником був Хуан Карлос "Чечу" Перес Рохо - тренер, якого у 1979 році, на чемпіонаті світу U-19 в Японії, визнали другим кращим гравцем турніру після самого Дієго Марадони.
"Пам'ятаю, як Гвардіола прийшов на одне з наших тренувань, - розповідає Рохо. - Гей, Чечу, мені тут кажуть, що у вас є один дуже талановитий хлопчина... той блідий, так?" Ми працювали на полі номер три, а Пеп сидів і дивився за нашим тренуванням. В кінці заняття він сказав мені: "Цей хлопець кращий за мене".
Пам'ятаю ще, як ми одного разу грали матч на Мальорці. Було шалено спекотно, і буквально на останній хвилині першого тайму у нас трапляється видалення: суддя видаляє Дані, нашого флангового захисника. Я йшов до роздягальні старого стадіону "Сітар" і, піднімаючись по вузьких драбинках, думав про себе: "Що я тепер скажу гравцям?" Ми програвали 0:1, залишилися вдесятьох... Я думав: "Ну все, зараз ці хлопці нам чотири м'ячі відвантажать". Але почався другий тайм, і на полі з'явився Андрес. Він був нестримний. Грав просто неймовірно. Я навіть не можу сказати, де саме він грав. У теорії він повинен був виконувати media punta, тобто грати під нападниками. Але він був всюди. Пам'ятаю, як він з'явився на фланзі, і я запитав у свого асистента Рафаеля Магріні: "Мені треба йому що-небудь казати?" "Ані слова! - відповідав він. - Нехай сам розбирається". І він мав рацію. ми перемогли 2:1, граючи у меншості, а Андрес був всюди, на кожній ділянці поля.
Після матчу тренер "Мальорки", Томеу Лломпарт, запитав у мене: "Хто цей пацан?" А потім сказав: "Якщо шукаєте кого-то, хто замінить Гвардіолу, вважайте, що вже знайшли". І він не помилявся, - говорить Рохо. - Найбільше в Андресі мене вражало те, як чітко і ясно він бачить гру. У той день йому було 16 років, він грав проти juveniles, хлопців 18-19 років. Він настільки чудово читав гру, завжди знав, як і коли потрібно змінити ритм гри. Коли ми потрапляли під пресинг, він брав відповідальність на себе: "Дайте м'яча мені". Важко було повірити, що цей маленький хлопчисько, який здавався таким слабким, може контролювати хід всієї гри, але він це робив; його відрізняло те, як він вмів вибирати позицію, і легкість, з якою все робив".
Не те щоб Рохо довго працював з Іньєстою, ні; Серра Феррер мав свої плани щодо розвитку гравця і незабаром перевів його до "Барселони Б". Хосеп Марія Гонсальво був його тренером в команді Б. "Як тільки я побачив його в перший раз, він відразу мені сподобався, - говорить він. - Не пам'ятаю точно, коли це було, може, ще тоді, коли він виступав на рівні infantil, задовго до того, як прийшов в команду Б. Одного разу мені зателефонував Серра Феррер і сказав: "Андрес повинен в терміновому порядку перейти до команди Б". Йшов сезон 2000/01. Спочатку я відмовив йому. Чому? Тому що хотів захистити хлопця фізично. Думав, що на цій стадії він вразливий, що підвищення в категорії не піде йому на користь. Я сперечався з Серрою Феррером, але в кінцевому підсумку погодився. Серра був моїм босом, врешті-решт, і я досі вдячний йому за те, що він хоча б вислухав мої доводи. Андресу теж було непросто зробити цей крок вперед. Після нашої розмови Серра Феррер сказав мені: "Гаразд, тепер йди до Андреса і скажи йому про це особисто".
Гонсальво відправився до житлових кімнатах гравців, які перебували навпроти "Ла Масіі", вони прилягали безпосередньо до стін самого "Камп Ноу"."Я постукав у двері, і мені відкрив Андрес. Я був вражений тим, що побачив у кімнаті. Всюди стояли фігурки святих, здавалося, що я потрапив до маленької каплички. "Андресе, ти переходиш до команди Б". Він був здивований: такого повороту подій він точно не очікував. Я сказав йому, щоб він ні про що не хвилювався, що ми будемо допомагати йому в усьому. Я сказав йому, що він буде грати на позиції четвертого номера, позиції, для якої "Ла Масія" випускала багатьох талановитих гравців - Мілью, Гвардіолу, Хаві, - останнього я тренував роком раніше. Але коли Андрес грав трохи вище по полю, на будь-якій стороні півзахисного "ромба", він був неабиякий. Так що я став ставити його у парі з Тьяго Моттою - вони грали майже дуетом, тільки у Андреса було більше свободи ходити вперед".
"Були і погані моменти, - говорить Гонсальво. - Але я не обману, якщо скажу, що він швидко прогресував і добре адаптувався під нові умови, впоравшись з викликом, який стояв перед ним. Крім таланту, він ще й мав скромність, що мені дуже подобалось. Будь-який раз, коли ти його поправляв, він сприймав це правильно: як щось позитивне, як цінний урок. Він завжди був налаштований вчитися і допомагати іншим. У тій "Барселоні" грали Вальдес, Артета, Мотта, Трашоррас - фантастична була компанія гравців..."
Втім, керувати таким розсипом талантів було непросто. Усі ці хлопці були дуже амбітні, а їх близькість до "Камп Ноу" тільки розохочують їх амбіції. Між деякими гравцями була ціла прірву в розмірах окладів і самолюбстві. У багатьох були дуже великі его. У грудні "Барселона Б" була лідером таблиці іспанського дивізіону Сегунда Б, але всередині команди все було зовсім не так добре, і колектив розвалився, а за підсумками сезону команда фінішувала десятою. Деякі гравці заробляли в десять разів більше за інших, і всі про це знали. "Андрес був у групі тих гравців, хто заробляв дуже скромно", - згадує Гонсальво. Він визнає, що дорослішання, перетворення з дитини в чоловіка, давалося гравцям непросто; вони вступали в світ, про який нічого не знали.
"Те, що Андрес домігся успіху з таким талантом, не повинно дивувати. Але той факт, що він поліпшував свою гру з кожним роком, демонструє, яким менталітетом він володів і як ставився до справи. У тих обставинах він міг здатися або придбати якісь погані звички; поганий вплив міг відвести його не в ту сторону. Але він не піддався. Його ставлення до справи було винятковим, дуже схожим з тим, яке демонстрував Карлес Пуйоль. Зовні вони здавалися дуже різними, але насправді були дуже схожі. Навіть більше, ніж вони самі усвідомлювали. Андрес куди більший бунтар і боєць, ніж здається людям. Ця його загартованість, спрага змагатися і перемагати - вони не лежать на поверхні, але насправді вони рухають ім. Він проявляє їх у потрібні моменти: стискає зуби і бореться, нехай навіть люди цього не бачать. Думаю, що без цього він не може. Деякі люди висловлюють свій характер криком і спробами якось виділитися; Андрес не такий. Його характер проявляється у тому, як він грає, як щоразу долає перешкоди, що виникають на його шляху. Він все робить з м'ячем в ногах - саме так його особистість розкривається, саме з м'ячем він блищить по-справжньому".
"Ніхто не відкривав Андреса; він сам себе відкрив світові, настільки він неабиякий", - каже Кіке Костас, останній тренер, який працював з Андресом перед тим, як він зробив стрибок до першої команди під крило ван Гаала. Однак мало хто пам'ятає, що у Карлеса Решака був шанс викликати його до команди, стати тренером, який дав би Іньєсті можливість дебютувати, але він свій шанс змарнував. Свій перший матч за дорослу команду Андрес просидів на лавці запасних, і так і не з'явився на полі. "Барселона" грала дербі з "Еспаньолом" на "Монтжуїк". Хаві був дискваліфікований, а Херард Лопес - травмований. Це був грудень 2001 року. Решак публічно розхвалював Іньєсту. "Він - ще один у ряду, в якому були такі гравці як Мілья, Гвардіола і Хаві, - говорив він. - Він знає, як уникати пресинг, у нього є бачення гри, він часто вривається в карний майданчик, а крім того, завжди добре обирає позицію". Костас додає: "Вболівальники "Барселони" могли бути спокійні: якщо Андрес грав, він грав дуже добре. Він завжди сфокусований на грі і дуже хороший у плані техніки".
Але Іньєста не зіграв у матчі і хвилини. Решак вважав за краще обійтися без "четвертого" номера взагалі і замість цього відрядив у півзахист Крістанваля, високого і м'язистого французького захисника, який повинен був допомагати Філіпу Коку. "Еспаньол" переміг 2:0, обидва м'ячі забив Рауль Тамудо, а Решак навіть не використав всі три заміни. Андрес дивився за грою з лави. Він міг стати другим у списку наймолодших дебютантів в історії "Барселони". Десять місяців і сім днів по тому Луї ван Гаал зробив те, на що не наважився Карлес Решак, і дав Іньєсті можливість провести перший матч за дорослу команду «Барси».
***
"Луї ван Гаал був ключовою фігурою у довгому ряду тренерів, які у мене були починаючи з команди "Інфантіль Б", від Урсицініо і до першої команди, - говорить Іньєста. - Пам'ятаю, що ми тільки закінчили сезон з "Барселоною Б", і перед тим як піти на канікули, я поговорив з ван Гаалом: він подзвонив мені і сказав, що хоче бачити мене на предсезонці першої команди. Того ж літа мені треба було зіграти на чемпіонаті Європи U-19, так що до старту предсезонки я б приїхати не встиг. Я не знав, що мені робити. Я думав: "Якщо поїду на Євро і не встигну до початку предсезонки з "Барселоною", це може вдарити по моїм шансам у першій команді..." Але ван Гаал сказав мені: "Їдь, а коли повернешся, почнеш тренуватися з нами". Це був чудовий жест з його боку. Я повернувся і почав тренуватися з першою командою, але все одно грав за команду Б аж до свого дебюту у Брюгге".
Ван Гаал вірив в нього, так само як вірив Серра Феррер. Як згадує Карлос Наваль: "Ван Гаал говорив йому: "Ось поле, воно твоє - грай!" І він грав з самого початку матчу, провів всі 90 хвилин з №34 на спині. "Барселона" перемогла 1:0 завдяки голу Рікельме. Це було 29 жовтня 2002 року.
"Ван Гаал завжди дуже вірив в молодих гравців, - говорить Іньєста. - Я знаю, що він не такий, як інші, що він по-своєму бачить речі і робить все по-своєму, але він завжди буде в моєму серці. Я багато чим йому зобов'язаний, і я вдячний йому за все. У той час ситуація в клубі була дуже важкою, дуже делікатною у всіх сенсах, але він завжди нам довіряв, хлопцям з молодіжної системи. Не тільки мені. Я дебютував у жовтні, а в січні, коли він уже був на межі звільнення, я провів шість матчів у стартовому складі. Мені було всього 18! Він залишав на лавці Рікельме і ставив мене замість нього. Він робив так, тому що довіряв нам. Доказом цього було те, що трапилося після того, як він втратив роботу. Його замінив спочатку Тоньо де ла Крус, а потім Раді Антіч. Я не грав під керівництвом у жодного з них. Те ж саме було і в перший сезон при Райкарді. Так що я вдячний ван Гаалу за те, що він зробив для мене: він був дуже важливим тренером у моїй кар'єрі. Він був вимогливим і суворіше за всіх, але до всіх гравців ставився однаково. Йому було все одно, вісімнадцять тобі років або двадцять вісім. Якщо ти показував хороший рівень, ти грав.
Я досі пам'ятаю слова, які він сказав мені у Брюгге в день мого дебюту: "Виходь і насолоджуйся грою. Роби те, що вмієш найкраще: грай у футбол".
