Бонус 10 000 грн Вступне слово;
Пролог;
Розділ 1. Безодня. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 2. Фуентеальбілья. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 3. Брунете. Частина I; Частина II; Частина III
Розділ 4. "Ла Масія". Частина I; Частина II
Розділ 5. Тато. Частина I
Розділ 5. Тато (частина II)
Незабаром Андрес оселився у "Ла Масії", але переживання Хосе Антоніо залишилися разом з ним. Тепер він менше турбувався про Андреса-сина і більше - про Андреса-футболіста, гравця "Барселони" і збірної Іспанії. У нього був невеликий конфлікт з директором молодіжної системи, Хоакімом Ріфе під час чемпіонату Європи U-16, коли Андрес, добре зігравши на турнірі, отримав травму і для лікування був змушений повернутися до Барселони.
Переговори щодо першого контракту Андреса з клубом були особливо неприємними. "Одного вечора вони подзвонили мені і призначили зустріч у готелі Rallye, - розповідає Хосе Антоніо. В готелі, у якому сім’я Іньєсти вперше зупинилася тоді, коли віддавала Андреса до "Ла Масії". -"Там перебували Карлес Решак, Жоан Лакуева і Ріфе, людина, що відповідала за молодіжний футбол. Передбачалося, що ця зустріч буде таємною, але як тільки я увійшов до будівлі, то наткнувся у консьєржа на колишнього сальвадорського футболіста "Меджик" Гонсалеса, і він сказав мені: "Вони чекають на вас!" Я ледь прибув, втомлений після роботи і поїздки у цьому проклятому Ford Orion, який проїхав тисячі кілометрів від Альбасете до Барселони і назад, з відкритими вікнами - тому що у мене не було кондиціонера, а стрілка температурного датчика знаходилася у червоній зоні; до того ж я злякався, що цей мотлох зламається на половині шляху. І мені зненацька закралася думка: "Це не дуже гарний початок". Час все йшов і йшов - допоки я не сказав, що досить ходити коло та навколо. "Просто складіть контракт так, як це робиться. Дайте його нам, ми подивимося, а потім поговоримо!"
"Я дійсно переймався, - продовжує Хосе Антоніо. Він знав, що "Барселона" щойно заплатила п'ять мільярдів песет за аргентинського нападника Хав'єра Савіолу, і тепер, схоже, вони не хотіли пропонувати гідний контракт його синові. - При бажанні він міг піти до "Реалу" у будь-який час у своїй кар'єрі, але так цього і не зробив. І я ніколи на цьому не наполягав. Незважаючи на плітки, я ніколи не спілкувався з людьми з Мадрида. Вони тричі зверталися до нас через посередників, але я ніколи з ними не спілкувався. Ралійний гонщик Карлос Сайнс, який хотів стати президентом "Реала", дзвонив мені, але я ніколи не брав трубку. Те ж саме я провернув з Хосе Антоніо Камачо, коли він тренував Мадрид. Його помічник Пепе Карселен подзвонив мені і запитав: "Чи готовий Андрес перебратися до Мадриду, якщо ми виплатимо суму відступних?". "Ні, ніколи, - відповів я. - Андресу тут дуже подобається, і до тих пір, поки нічого не зміниться, він залишиться тут". Це правда, хоча одного разу я сказав Хесусу Фарго, який відповідав за молодіжний сектор у "Барселоні": "Після всього, що сталося з контрактом він не може залишатися тут. Ми поїдемо до Мадриду!"
Звичайно, Андрес ніколи не переходив до "Реалу": ні в якості гравця молодіжної команди, ні в якості футболіста першої команди. І все це завдяки Хесусу Фарго. Хосе Антоніо згадує: Хесус хотів підписати Андреса. Він сказав: "Не хвилюйся, я поговорю з Жоаном". Жоаном був Жоан Гаспар, тодішній президент "Барселони". І через три місяці ми отримали контракт. Хороший контракт.
Раніше у нас виникли розбіжності щодо контракту, тому що я не хотів підписувати стандартну угоду, яку підписують усі гравці молодіжної команди. Категорично. Пам'ятаю, як Лоренцо Серра Феррер покликав мене до свого кабінету, посадив і запитав: "Чому ваш син досі не знаходиться на контракті?" І я відповів: "А ви читали контракт? Я не можу підписатися під угодою, яка зв'язує дитині руки до тих пір, поки їй не виповниться 22-23 роки". В кінці зустрічі ніхто з нас не був задоволений, але це життя.
Я повертався назад до автівки, коли містер Торт підійшов до мене і сказав: "Не хвилюйтеся, містере Іньєста, ваш син нікуди звідси не піде. Я подбаю про це, навіть якщо це стане останньою моєю справою! Якщо буде потрібно, я подзвоню президенту, Хосепу Нуньєсу". Ці слова додали мені впевненості. І двома місяцями по тому Серра Феррер надав Андресу шанс у першій команді. Він знав все про молодь, яка перебувала у клубі. Одного разу ми дивилися матч молодіжного чемпіонату, і я звернув увагу на одного хлопчину з Андалусії: високого, сильного і великого. Я сказав Серра Ферреру: "Якби тільки Андрес був трішки вище! Яка досада". А він повернувся до мене і сказав: "Помиляєшся, Хосе Антоніо, йому не обов'язково таким бути. Він стане одним з найбільших гравців, яких тільки може запропонувати іспанський футбол... А цей хлопець? Він не піде далі Сегунди Б. У нього немає шансів. Чому? Тому що все що він вміє - вигравати верхову боротьбу. Нехай Андрес всього лише 1,72 метри зросту, але це 1,72 метри чистого таланту і футболу, незважаючи на велику кількість людей в Барселоні, які ще не хочуть це признавати".
Серра Феррер зробив сміливий вчинок, дозволивши Андресу тренуватися разом з першою командою у 16-річному віці. Я не міг у це повірити, коли Андрес сказав мені про це. Він ніколи не обманює, але я все одно не вірив йому до тих пір, поки не переконався в цьому особисто - за допомогою телебачення; і тоді я побачив, як він біжить тренуватися з першою командою. Я знаю, що Серра Феррер розповів Луї ван Гаалу про Андреса; вони вирушили на "Міні Естаді" щоб подивитися його гру разом, і Серра Феррер сказав голландцеві: "Придивися до десятого номера, як він тобі?" І після цього ван Гаал кожного дня забирав Андреса до себе в команду. Вони обидва зіграли величезну роль у кар'єрі Андреса".
***
І хоч він міг бути впертим, Андрес завжди був слухняним; він завжди слухав свого батька і тренерів. Він завжди поважав авторитет - у цьому ви і самі зараз можете переконатися, хоча вже зараз він сам собі суддя. "Я думаю, це було однією з його найбільших переваг... але також це був одним з його недоліків, коли справа доходила до присвоєння статусу, який він заслужив у футболі, - говорить Хосе Антоніо. - Але такий він. Я був більш егоїстичним, більш бунтарським. Я не стверджую, що він був пасивним або покірним, але він дійсно завжди схилявся перед авторитетом. Він схвалював рішення, які не завжди йшли йому на користь. Але, з іншого боку, нічого страшного не сталося. Він завжди був дуже щедрий, що незвично для футболу. Пам'ятаю, у дитинстві він забивав багато м'ячів. У нього завжди був хороший дриблінг, він бачив наступний крок на секунду вперед, і негайно прискорювався. Також він часто зміщувався до чужого штрафного. На молодіжному рівні він міг робити буквально все, у нього все виходило".
У тому числі забивати м'ячі, але потім ... "Все змінилося, коли він у 16 років потрапив до "Барселони" Б, в якій його зробили четвертим номером, опорним півзахисником на кшталт Гвардіоли, Мілли, Хаві, Селадеса, Де ла Пеньї... Ця позиція віддалила його від чужих воріт, - розповідає Хосе Антоніо. - Пам'ятаю, як люди говорили йому про те, що він новий Гвардіола. Вони змушували його грати у невластивій йому манері. Він ніколи не втрачав м'яч і виправдовував очікування, але більше не робив гольові передачі і не забивав. Він повинен був грати для інших. І коли ван Гаал викликав його до першої команди, там вже були такі гравці як Рівалдо, Клюйверт і Рікельме. Сімнадцятирічний дитині нелегко тренуватися поруч з такими гравцями, тим більше такій сором'язливій і слухняній дитині. Інші гравці тягнули ковдру на себе і не робили передачі, навіть на Рівалдо. І ось через в рік до команди завітали Ето'О та Роналдіньо. Андрес став для них "піднощиком снарядів", завжди думаючи про них більше, ніж про себе".
Хосе Антоніо вважає, що у "Барселоні" і збірній Іспанії Андрес грає по-різному, вважаючи, що у збірній Іньєста-молодший у більшій мірі відчуває себе головним героєм, і в набагато меншому ступені схожий на гравця, який грає для інших. Більше зіркою. І його батькові це більше до вподоби. "Це зовсім інший підхід, так у нього з'являється більше свободи. І час від часу він забиває, просто щоб нагадати всім, що він добре це вміє робити, - жартує Хосе Антоніо. - Пам'ятаю ті 2:1 на чемпіонаті світу 2010 року в матчі зі збірною Чилі, а також його гол у ворота збірної Парагваю. Він так класно втік від суперників! Вони мінімум тричі намагалися збити його з ніг, але він встояв і зробив пас на Педро, який влучив у штангу - перед тим як Вілья відправив м'яч у сітку. Він дуже добре виступив на тому чемпіонаті світу після важкого сезону, також хорошого. Він завжди класно грає у складі збірної Іспанії. Луїс Арагонес і Дель Боске завжди довіряли йому, що тільки додавало Андресу впевненості в собі. Гравці це відчувають".
Можливо, саме Гвардіола найбільше за всіх тренерів вірив у Андреса. "Як батько я ніколи не зможу віддячити йому за все, що він зробив, - завершує Хосе Антоніо. - Ніколи. Не тільки з футбольними причин, але і з чисто людських. У найважчі часи він знаходився поруч з Андресом і допомагав йому з вирішенням проблем".
