Бонус 10 000 грн Я давно хотіла написати інтерв’ю із Юрієм Ткачуком. Він – буковинський футболіст, який грав за основу харківського «Металіста», молодіжну збірну України (U-21), а тепер захищає кольори другої команди «Атлетіко Мадрид». І от: зійшлися пазли, лягла карта, відгадані паролі – Юра в Чернівцях, погодився на зустріч. Певно, футбольні боги подарували мені удачу, адже, як згодом зізнався футболіст, інтерв’ю він дає рідко.
ФУТБОЛ, ФУТБОЛ І ЩЕ РАЗ ФУТБОЛ
Перше враження при зустрічі: привітний, хоча і втомлений. Замовляю американо і дивуюсь з невиспаного Юри, який п’є фруктовий чай. Він приїхав додому з Молдови о 5 ранку, де грав у футбол із друзями (та, щоб я так жила – їздити за кордон до френдів, щоб просто пограти!).
- Що для тебе означає футбол? (ну, а з якого ще запитання можна розпочати інтерв’ю із футболістом?)
- І гра, і професія, і стиль життя. Не уявляю себе в якійсь іншій ролі.
- Важко було адаптуватися до нового стилю гри?
- В «Атлетіко» значно більше бігаю, ніж в «Металісті». Всі вправи з м’ячем. Тренування інтенсивніші, менше пауз. Зазвичай вони тривають 1,5 години, ще жодного разу не було, щоб після них не втомлювався. Я завжди віддаюсь на повну. Особливо, коли тренуюсь із першою командою. (До речі, це буває часто. Можливо, незабаром зміняться умови його контракту?)
- Іспанський чемпіонат називають боротьбою «Барселони» з «Реалом». Не хочеш грати в цих клубах?
- В «Реал Мадриді» – ні, це ж вороги «Атлетіко» (сміється). А щодо «Барселони» – мені подобається їхня гра, але зараз мене повністю влаштовує мій клуб.
- А тепер настав час для запитання, яке ще змалку мене хвилювало. Футболістів не сварять за подаровані футболки після гри?
- Нам видають по два комплекти форми на матч. Після першого тайму вдягаєш нову футболку. З нею по завершенні гри можеш робити все, що завгодно. Щоправда, коли у «Металісті» були фінансові проблеми, футболки, які комусь подарував чи просто забрав додому, потрібно було відкуповувати.
- Яке в тебе ставлення до жінок у футболі?
- Жіночий футбол мені не цікавий. Та й не думаю, що прекрасна стать може досконало розбиратися у футболі. У спортивних програмах жінка, зазвичай, лише для гарної картинки. (І тут маленька футбольна експертка у моїй голові почала лютувати, навіть запалила фаєри).
- Ти часто буваєш у ролі вболівальника?
Звісно. От під час Євро-2016, вболіваю за Україну, Іспанію та Бельгію.
- Те, що ти зараз відомий футболіст, – це наполеглива праця чи фарт? (От мусила я це провокативно запитати. Бачили би ви його обурені очі. Сині, до речі).
- Звичайно, що постійна праця. Не кожен так багато жертвує заради футболу. Щастить лише найсильнішим.
«Я НЕ РОБЛЮ ТОГО, ЩО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ»
- Як долаєш мовний бар’єр?
- Тричі на тиждень вивчаю іспанську з репетитором. (Щось він там сказав мені, та я не зрозуміла, бо іспанською знаю лише «буенос діас»). Потрібно розвиватись, мені ж там жити. Біда із сусідами: не розуміють англійської.
- Помічаю у нього кілька татуювань. На правій руці зображений Георгій Побідоносець (покровитель Юріїв, хто не знає). Юра каже, вище на плечі має ще одне – Матір Божу.
- Ти віруючий?
- Так. Коли жив в Україні, за нагоди ходив до церкви. І перед виходом на поле можу перехреститись.
Ще одне тату присвячене мамі, з якою, до речі, вони дуже схожі.
Я просто обожнюю мамині страви. Особливо відбивні, котлети та смажену картоплю з грибочками.
- Іноземці запитують тебе про війну в Україні?
- Так, постійно. Часто тренер цікавиться. Буває, що люди не знають, де знаходиться Україна, але про конфлікт із Росією обізнані.
- Що ти вмієш добре робити, окрім гри у футбол?
- Спати. Пізно лягаю, рано прокидаюсь, тож після тренувань лягаю на обід поспати.(Та, щоб я так жила №2!).
Відчуваю приємний аромат «One Millione» Paco Rabanne. Юра каже, що часто міняє одеколони, бо запахи «приїдаються».
- Що тобі приносить задоволення?
- Тренування – мій найбільший кайф. Люблю відпочити в кафе, прогулятися вечірнім містом. (Заспокійлий лаунж теж любить. Відбиває ногою ритм пісні – музичний слух має).
Ким ти себе бачиш через 5, 20 і 50 років?
- Ніколи не задумувався над цим, живу сьогоденням. Мабуть, відкрию якийсь готель чи ресторан. Серед планів на майбутнє – стрибнути з парашутом.
Інтерв’ю завершено. Ще декілька хвилин йдемо Кобилянською і ведемо світську бесіду про погоду. Знаєте, як буває, хлопець пропускає дівчину вперед, щоб добре її роздивитися? – от так Юру пропустила я. Все-таки, у футболістів якась особлива хода.
Наталія Матюшина, «Думай»
