Іван Ордець: "Дуже радий, що мені вдалося зіграти за національну команду"

— Іване, недавно ви дебютували у складі головної команди країни, відзначилися забитим м’ячем. Чи задоволені своєю грою?

— Звісно, дуже радий, що мені вдалося зіграти за національну команду. Такий шанс випадає не щодня й не кожному футболістові, відтак і своєю грою й дебютом узагалі задоволений.

— Із адаптацією проблем не мали, адже новий колектив, тренер?

— Особливих труднощів щодо адаптації не виникло. Щоправда, переважно спілкувався із Сергієм Болбатом, адже давно знайомі й разом виступаємо в «молодіжці». Із рештою гравців тільки познайомились, особисто майже нікого не знав, окрім футболістів «Шахтаря». Хочу сказати, що колектив нормально прийняв нас із Сергієм, чудовий тренувальний процес. Власне, тому й вдалося непогано зіграти.

— У поєдинку проти Нігеру здалося, що ви дещо нервували, намагаючись грати від простого та на ближнього. Певне, в плані психології перший матч за збірну апріорі легким не може бути?

— Так, у першому матчі хотів зіграти надійніше, а звідси й простота в діях і практично повна відсутність креативності. Однак, можу запевнити, ніякого мандражу не було, й колінця в мене не тряслися. Отож психологічно якогось страху під час гри перед суперником не мав. Так, були помилки, але це наслідок відсутності досвіду гри на подібному рівні та незіграність із партнерами.

— Чи відчули різницю між «молодіжкою» та національною збірними?

— У команді Михайла Фоменка все набагато відповідальніше та швидше. Навіть у тренуванні відчувається різниця у швидкості. Також, безперечно, клас виконавчої майстерності у футболістів національної збірної набагато вищий, ніж у колективі U-21. Якщо брати в загальному, то обидві команди грають практично в однаковий футбол.

— Наразі ви повернулися до розташування молодіжної збірної. Як триває підготовка до надвідповідального поєдинку зі збірною Хорватії?

— Про хорватську збірну хочу сказати, що це — хороша команда, яка сильно зіграла проти нас у першому матчі. Гадаю, їхня перемога стала наслідком наших недбалих дій, бо ми надали їм забагато вільного простору. Тепер будемо доводити, що ми нічим не гірші за них, й спробуймо взяти реванш.

— Коли аналізували дії суперника, на чому, в першу чергу, наголошував Сергій Ковалець?

— Тренер зазначив, що потрібно зіграти так, аби суперник навіть голови не зміг підняти. За рахунок постійного пресингу залишити їх без м’яча, адже вони чудово вміють комбінувати та довго тримати м’яч. Якщо їм дозволити грати в їхню гру, нам привезти звідти три пункти буде вкрай складно.

— Як гадаєте, вашій команді до снаги обі­грати хорватів із різницею в два м’ячі, щоби у випадку однакової кількості очок із балканцями за додатковими показниками ви не опинилися нижче за них?

— Якщо відверто, хочеться просто перемогти. А з якою різницею це станеться — питання другорядне. Зараз найголовніше — перемога. Безперечно, намагатимемося віддати їм борг за перше коло, забивши стільки ж, скільки й вони нам у Львові, себто не менше двох м’ячів. Зрештою, лише позитивний результат дозволить нам продовжити боротьбу за путівку на європейську першість 2015 року.

— Скажіть, чи всі футболісти «молодіжки» розуміють значимість даної зустрічі, адже на кону стоїть не просто гра за шість очок, а фактично путівка на Євро?

— Так, а інакше й бути не може. У нас уже відбулося три теоретичні заняття, тож усі все прекрасно розуміють. Якщо взяти тріо лідерів у нашій групі, то за втраченими очками хорвати, швейцарці та збірна України перебувають у однаковій очковій зоні. Відтак про доленосність матчу з «картатими» кожен із нас чудово усвідомлений.

— Тренерський штаб якось додатково спонукає своїх підопічних?

— Ні-ні, нічого такого немає. До цього теж пот­рібно підходити обережно, щоби хлопці не перегоріли, не набралися зайвих жовтих і червоних карток. Власне, це й робити не потрібно, адже, як уже казав, хлопці самі все розуміють.

— За останній рік ви значно додали в грі, стали міцним гравцем основи «Іллічівця» та молодіжної збірної, спробували сили в національній команді. Про зміну клубної прописки, часом, не задумувалися?

— Справа в тому, що мій контракт належить «Шахтарю», а в «Іллічівці» я виступаю на правах оренди, котра закінчується взимку. Поки що ніяких розмов із приводу мого повернення до стану «гірників» не було, як і трансферу в якийсь інший клуб. 11 червня — перший збір у Маріуполі, а там уже буде відомо, чи залишуся я в команді Миколи Павлова.