– Ми знали, що гра буде не простою. «Зоря» – хороша команда. Не випадково в минулому турі вони зіграли внічию з київським «Динамо», хоча значну частину ігрового часу змушені були грати в чисельній меншості. До того ж «Зоря» в разі перемоги наздоганяла нас за кількістю набраних очок у турнірній таблиці, так що бажання господарям не бракувало. Але і в нас була додаткова мотивація – в першому колі в себе вдома ми їм програли, тому хотіли повернути «борг». Тим приємніше було вигравати.
– Переможний гол «Карпатам» вдалося забити на останніх хвилинах. Коли б гра закінчилася внічию, результат вас би влаштував? Все ж ви грали на виїзді з досить сильним суперником.
– Ні, про яку нічию можна говорити, коли ми весь матч домінували на полі? Ми набагато більше контролювали м’яч, добре комбінували і створили набагато більше гольових моментів. У «Зорі», можна сказати, їх взагалі не було.
– Але ж на початках обох таймів вони вам забили...
– Так. Ми якось довго входили в гру як в першій половині матчу, так і по перерві. Будемо з цим розбиратися, бо починати кожен тайм з того, що пропускаєш гол – це нікуди не годиться. Але пропустивши м’яч, ми одразу брали ініціативу в свої руки і далі вже її ні на мить не віддавали супернику. Так що на перемогу ми цілком заслужили.
– Ви в кожній грі проводите заміну центрфорварда десь в середині другому тайму, а цього разу це сталося лише за п’ять хвилин до закінчення матчу.
– У нас два рівноцінних центральних нападаючих, тому кожен раз доводиться вирішувати непросте питання – кого ставити. А міняю я їх в кожній зустрічі з однієї причини – в нашій грі центрфорварду відводиться дуже важлива роль не лише в атаці, а й при обороні. Він весь час повинен пресингувати суперника при втраті м’яча, активно заважати розпочинати атаку. Можна сказати, саме з нього починається наша оборона. Тому центральному нападаючому доводиться виконувати величезний об’єм роботи і витримати всі 90 хвилин гри дуже важко. А сьогодні я не став проводити заміну в той час, як це роблю зазвичай лише тому, що ми дуже добре грали і я не хотів нічого міняти.
– Та все ж за п’ять хвилин до фінального свистка зробили заміну. Чому? Інтуїтивно відчули, що Дронський заб’є?
– Можливо, десь і так. Але Дзядикевича я замінив, бо побачив, що він вже дуже сильно втомився, а нам потрібен був переможний гол. А забити, коли зовсім немає свіжості, майже неможливо. Ну а те, що Дронський вийшов і першим же дотиком забив, свідчить лише про те, що наші гравці, які знаходяться на лаві запасних, не просто сидять і чекають, коли їх випустять на заміну, а весь час у грі разом з партнерами, які безпосередньо на полі і готові в любий момент вийти і підсилити гру.