Бонус 10 000 грн Зараз Андрій Канчельскіс працює на благо «Волги» із Нижнього Новгорода. Тут він радник генерального директора зі спортивних питань. На пропозицію поділитися особистими спогадами про Сера Алекса відгукується охоче. А ще Андрій Антанасович передав привіт українському футболу. Каже, що уважно стежить за виступами «Динамо» і «Шахтаря» - вболіває за обидва клуби.
- Андрію Антанасовичу, як ви відреагували на звістку про відхід Алекса Фергюсона?
- Фергюсон, в принципі, міг ще попрацювати. З іншого боку, закінчувати потрібно на хорошій ноті. А тут якраз – чемпіонський титул. Все склалося якнайкраще.
- Який у вас найяскравіший спогад про Сера Алекса?
- Яскравих спогадів дуже багато. Але, напевно, найкраща згадка пов’язана із здобуттям чемпіонських медалей, які дісталися «МЮ» вперше за 26 років.
- Можливо, Фергюсон вже в ті часи розкидався бутсами?
- Ну, бутсами він не жбурляв ніколи. Це все вигадана журналістами історія.
- Зараз усі обговорюють плюси цього тренера – в таку мить прийнято говорити або хороше, або взагалі мовчати. І все ж нема людини без недоліків. Які мінуси ви помічали у Фергюсона?
- Справді, мінуси є у всіх. Сер Алекс – запальний, але, на щастя, швидко відходить. Назагал я якихось таких недоліків у нього не помічав ніколи. Більше плюсів, ніж мінусів.
- У сезоні 1994/95 Фергюсон посадив вас на лаву запасних. Пишуть, що між вами стався конфлікт…
- Не зовсім на лаву, та й конфлікту, як такого, також не було. Це журналісти добряче розписали і роздмухали. Ситуація була такою: хотілося грати, адже виходиш на поле в домашній грі, команда перемагає, а потім на виїзді опиняєшся у запасі. Знаєте, я був тоді молодим, запальним, поруч не виявилося людини, яка могла б щось порадити, підказати. Кожен футболіст хоче грати якомога більше – це нормальне явище. Але зараз із тактичних міркувань я розумію, що Фергюсон тоді все робив правильно. Адже головне – це результат і інтереси всієї команди. Конфлікт, як я вже сказав, був добряче розпіарений пресою. Всі футболісти конфліктують з тренерами, це нормально.
- У вашій кар’єрі було чимало наставників. На яке місце в цій ієрархії, особистому рейтинзі ви б поставили Фергюсона?
- Я мало попрацював з Валерієм Васильовичем Лобановським, проте він мене навчив багатьох речей. Тож їх обох із Фергюсоном я б поставив на перше місце.
- Що думаєте про Девіда Мойєса? Чи є у нього потенціал, щоб впоратися із суперклубом?
- Потенціал є, найголовніше – скористатися ним і принести користь для клубу. Я думаю, що Мойєс впорається, адже все-таки Фергюсон буде його підтримувати, підказувати йому. Мойєс також із Шотландії, він впертий, любить завжди перемагати, тож чимось схожий на Алекса Фергюсона.
- Ви вже згадали про Україну, про Лобановського… Свого часу вам випала нагода пограти і за «Динамо», і за «Шахтар». Яка з цих команд миліша вашому серцю, і чи стежите за їх виступами?
- Обидві команди мені надзвичайно близькі, тому виділяти якусь одну – неправильно. В «Динамо» я грав ще зовсім молодим, там мені допомогли стати на ноги. В «Шахтарі» ж я змужнів, став основним гравцем. І «Динамо», і «Шахтар» означають для мене дуже багато, тож я, звісно, стежу за їх матчами, хвилююся. Залюбки спілкуюся із керівниками і колишніми футболістами цих клубів. Тож «Динамо» і «Шахтар» для мене – рідні. Як і «Манчестер Юнайтед» та «Евертон», звісно.
- Зараз «Динамо» ризикує залишитися без путівки в Лігу чемпіонів. Чи побачимо киян у головному клубному турнірі Європи, як гадаєте?
- Звісно, «Динамо» (Київ) – це бренд, це імя. Увесь світ знає «Динамо» (Київ). Тож це буде сильним ударом і шоком для команди і її вболівальників, якщо вона не потрапить у Лігу чемпіонів. Але тут потрібно розуміти, що йде становлення нової команди – це нормальне явище. Скажу чесно: хочу, щоб «Динамо» таки потрапило в Лігу чемпіонів. Сподіваюся, так воно і буде.
- Об’єднаний чемпіонат. Ви «за» чи «проти», і чому?
- Не можу відповісти на це запитання, поки не буде якоїсь більшої конкретики. Зараз займатися порожніми балачками мені не хотілося б. Я думаю, що важко буде організувати об’єднаний чемпіонат.
- Але сама ідея в чистому вигляді вам до вподоби?
- Ідея, в принципі, непогана. Втілити цю ідею також було б непогано. Я, може, навіть «за», але мені здається, що дуже складно буде.
- Свого часу в російському чемпіонаті виступало безліч українських гравців. Зараз їх можна перелічити на пальцях однієї руки. Чому?
- Це в першу чергу запитання до керівництва футбольних клубів. Очевидно, в них і в тренерів своє бачення і розуміння футболу.
- А, можливо, це свідчить про те, що падає рівень українських футболістів?
- Чому ж? Я б так не сказав, на Україні завжди багато хороших футболістів. Просто хтось із гравців не хоче полишати Україну, хтось – переїжджати в Росію. Все залежить від самих футболістів, ми ж не знаємо всіх нюансів.
