Бонус 10 000 грн Прес-аташе національної збірної України згадав про свої відносини із колишнім президентом «Динамо» Григорієм Суркісом, та президентом «Шахтаря» Ринатом Ахметовим.
- А це правда, що ви разом з Григорієм Суркісом літали продавати Андрія Шевченка в «Мілан»?
– Весною 99-го програма «Футбол від УТН» організувала телеконкурс на найкращий гол місяця. В травні таким визнали знаменитий гол Шевченка у фіналі Кубка України, у ворота «Карпат». Ми влаштували урочисте нагородження з червоною доріжкою, автограф-сесією, прес-конференцією, і вручення кришталевого м’яча із золотою пластиною. Церемонія сподобалось і Шевченкові, і Суркісу-старшому, тому він запросив знімальну групу програми на свій приватний рейс до Мілана.
Суркіси летіли на переговори, казали про можливий продаж Шевченка, бо хотіли бодай ще на сезон залишити його у «Динамо». Це була гарна пригода, було таке враження, що ми доторкнулися до великої футбольної історії. Чомусь було переконання, що Шева одразу почне забивати у великому клубі. Пам’ятаю засмучене обличчя Суркіса, який дуже хотів, аби Шева ще хоча б на рік залишився в «Динамо». Але той сам наполіг на негайному контракті з «Міланом».
- А який вираз обличчя Рината Ахметова у вас й досі перед очима?
– Для мене Ахметов – це персона, яка на моїх очах стрімко виросла в медійному плані. Він швидко подолав шлях від примітивних словесних пасажів з довжелезними паузами до вправного співрозмовника і переконливого оратора. Попри всі розповіді про іноземних радників, реально найбільше йому допоміг легендарний донецький журналіст – нині, на жаль, покійний Марк Левицький. Він тривалий час очолював прес-службу «Шахтаря», а потім був одним з віце-президентів клубу. Саме Левицький переконав Ахметова бути уважним до думки ЗМІ. В той же час Марк Юрійович був чи не єдиним у клубі, хто наважувався відкрито критикувати Ахметова. Навіть міг сказати, що йому не подобається костюм, який сьогодні одягнув його бос
- Хіба щедрість Ахметова не впливала на вашу журналістську думку про нього?
– Буду відвертим, я з іронією ставлюсь до тих, хто каже: от тебе Ахметов пригощав колекційним коньяком – значить ти продався йому. Якщо лише на підставі розкішного столу ти будуєш у власній голові висновки, ти не журналіст. Якщо олігарх запрошує тебе розділити з ним трапезу, зроби це, адже ти матимеш змогу дізнатися більше. Але при цьому май силу залишити свою думку незалежною.
