Володимир Єзерський: "Блохін погрожував вигнати Шевченка зі збірної"

У другій частині інтерв’ю екс-захисника збірної України - про "п’яні вечори Володимира Єзерского" на чемпіонаті світу в Німеччині, конфлікт з гвінейським динамівцем Ісмаелем Бангурою та виховні методи Олега Блохіна.

- Так, чудова тоді була команда. Думаю, Блохіну було не дуже важко керувати збірною. Він продинамівський тренер, і більшість збірників були з "Динамо", пройшли школу київського клубу і просто розуміли динамівські ідеї та методику. Та й з дисципліною був порядок. Всі пам’ятають історію з вигнанням зі збірної Чечера, Зотова і Закарлюки, але була ще історія із Шевченком. Андрій запізнювався на тренування. Тоді Блохін каже команді на теорії: "Ви приймайте рішення стосовно Андрія. Якщо він ще раз запізниться, я його просто вижену зі збірної України".

- Не повірите, але Шевченко знову запізнився. Блохін зупинив тренування і каже: "Андрію, вибачайся перед партнерами, а вони нехай вирішують твою долю". Партнери, звісно, вибачили, Шева на щастя все зрозумів і більше не запізнювався. А після цього у збірній більше ніхто не запізнювався.

- За що купив, за те і продаю. Саме так все було. Просто тоді гравці зрозуміли: із Блохіним - жодних жартів.

- Мабуть, гра проти Туреччини у Стамбулі, де ми виграли 3:0. Таке рідко трапляється. Пам’ятаю, як нас турецькі фани приймали. Ми приїхали за годину 40 хвилин до гри, а стадіон вже наполовину заповнений. Уявляєте? А коли вийшли на розминку, вони кидали в нас монетами. І, як виявилося, турецькі фани самі із собою зіграли злий жарт. Цим вони якнайкраще налаштували нас гру, по-спортивному розізлили. А коли ми 3:0 виграли, вони ж нам аплодували. Оце вже викликало у мене до них повагу.

- Та ще була історія... Ми ж тоді вдрузки програли 0:4, але після гри Блохін відпустив гравців відпочивати, а одружених аж до 17:00 наступного дня. Приходимо о тій 17:00 на теорію, і тут Блохін до мене: "Послухай, ти наразі у збірній популярніший за мене і Андрія Шевченка, разом узятих?" І на Гусіна теж дивиться. А виявляється, перед тим, на прес-конференції, український журналіст поставив йому питання, мовляв, Єзерський і Гусін вчора були помічені в барах і нібито вживали алкоголь. А насправді все було простіше. В Потсдамі, де розквартирувалася збірна тоді, моя рідня зупинилася в одному готелі із журналістами. Я після гри сидів у компанії рідних у ресторані готелю. Вони пили пиво, і один журналіст це сфотографував. Вже потім Воронін приносить мені німецьку газету, а там я, обведений колом. І підпис фото: "П’яні вечори гравця збірної України Володимира Єзерського". Далі італійські фізіотерапевти Шевченка приносять La Gazzetta dello Sport, де знову я, і в тому ж ракурсі. Скажу так: келих пива можна було собі дозволити, тоді літо було. І Блохін команді це не забороняв, лише додавав, щоб було в міру. А міру я завжди знав. Журналісти це традиційно роздмухали на рівному місці. Ну а як ми закінчили чемпіонат світу, ви і так добре знаєте.

- Знаєте, мені в пам’яті закарбувалися його гарні слова. Він якось сказав: "Якщо я скажу хоч слово моєму головному тренеру, то мені вже тренер не потрібен. Я можу брати свисток та йти тренувати. Мене це дуже вразило, і це приклад для всіх президентів. Може, саме тому "Шахтар" і показує наразі такі результати.

- Моя думка, це був найцікавіший фінал в історії Кубків України. Мені перед грою запам’яталося інтерв’ю Бангури, де він розповів, мовляв, я побачив сон, де бігав з Кубком України по полю. Але коли вони програвали 0:2, у грі він вчинив некрасиво і не по-спортивному - вдарив мене по підборіддю, та ще й штовхнув у груди. Нас обох за цю сутичку арбітр вилучив з поля. А я людина емоційна, завівся, хотів наздогнати гвінейця і поговорити. Але добре, що не наздогнав, дискваліфікація була би набагато більшою. А після гри мені вже розповідали, що Бангура потрапив на допінг-контроль. І йому масажист "Динамо" каже: "Поки невідомо, хто з "Шахтаря" буде на допінгу, але це може бути і Єзерський. Ви ж поруч будете допінг здавати, тому якщо Єзерський тебе тут побачить - буде лихо". Футболісти, після гри, буває і по годині на допінг здати не можуть, але мені тоді переказали, що Бангура впорався впродовж якихось п’яти хвилин і накивав п’ятами до роздягальні. (Сміється.)

- Я скажу більше, в мене день народження припадає на матчі збірних, і я постійно у цей час був на базі збірної. Але найбільше згадується день, перед тим же матчем з турками, який ми виграли на виїзді 3:0, у відборі до чемпіонату світу-2006. Ми якраз на базі були, готувалися, і я попросив друзів, щоб увечері мені підвезли певну кількість пляшечок пива і два відра раків. Виходжу з бази, забираю це все, несу до кімнати. І тут, мені назустріч тренер-помічник Блохіна - Андрій Баль. Я з сумкою і застиг, бо пляшечки робили характерний звук. Але він пройшов, нічого не сказав, зробив вигляд що він нічого не бачив. Але після гри, коли ми виграли 3:0 він підійшов до мене і каже - значить правильно готувались. А ми тоді красиво посиділи колективом, в одному з номерів. Тоді ще пам’ятаю, вечеря почалася о 20:00 а ми всі прийшли о 21:00 і Блохін ще запитував: "А де хлопці, чому не вечеряють?" Але ми посиділи дуже професійно, хто хотів пив пиво, хто сік, просто посиділи, поспілкувалися з раками. А потім вийшли і обіграли турків.

- Себе бачу лише в футболі. А ким стану - життя покаже. Працював з багатьма тренерами, є конспекти роботи із ними, тому досвід - це моя головна зброя.