Бонус 10 000 грн Для захисника «Динамо» Євгена Макаренка збір напередодні матчу з Нігером є вже другим у національній команді України. Його дебют відбувся у минулому товариському поєдинку проти команди США 5-го березня, коли Євген вийшов на заміну замість В’ячеслава Шевчука. Перед грою з новим суперником футболіст розповів про своє перебування у збірній.
- Євгене, вітаємо вже з другим поспіль викликом до лав «синьо-жовтих»! Розкажи про свої враження від минулого збору: що сподобалось, що запам’яталось?
- Дякую за привітання. Для мене запрошення до збірної багато значить. Не лише приємно опинитися серед найкращих футболістів країни, а й відчуваю велику відповідальність, адже маю виправдати довіру головного тренера та показати свої найкращі якості. Сподобався дружній колектив національної команди, чудова атмосфера. До збірної усі хлопці приїздять з гарним настроєм. А запам’яталося, що матч з США перенесли на Кіпр, і до останнього було невідомо, чи відбудеться він взагалі. Нажаль, ситуація в країні не дозволяла нам провести спаринг вдома.
- Розкажи, як пройшло твоє знайомство з командою? Як тебе прийняли у колективі? Чи спілкувався ти з головним тренером?
- Майже усіх хлопців я знаю. Мене чудово прийняли у колективі. Я вже грав майже проти всіх збірників у Прем'єр-лізі у складі «Динамо». До того ж у збірній присутні сім моїх одноклубників плюс Зозуля, Морозюк та Бойко - хлопці, з якими я дуже багато часу провів у молодіжному складі та другій команді «Динамо». Тож порозумітися з ними не склало ніяких труднощів. Михайло Іванович Фоменко поспілкувався зі мною, відбулася ознайомча бесіда.
- Тобі вдалось дебютувати в матчі зі збірною США, що ти відчував при виході на поле?
- Це велика честь! Звичайно, в глибині душі сподівався, що тренер випустить мене хоча б на декілька хвилин, тим більше, що рахунок дозволяв, адже ми перемагали 2:0. Дуже радий, що вийшов на поле, а команда виграла. Емоції переповнювали мене.
- Чим, на твою думку, виступи за збірну відрізняються від матчів за клуб?
- Особисто я не роблю жодного розмежування між цими матчами. Я порівняно недавно граю в основному складі «Динамо», тому кожен матч для мене − особлива подія. Я відповідально готуюся до всіх ігор: і за клуб, і за збірну, та з нетерпінням на них чекаю. Виклик до національної команди дуже мотивує. На відміну від клубу, за збірну України вболіває вся держава, збірна об’єднує всіх людей. Зараз той час, коли мені хочеться грати на найвищому рівні якомога більше, і я намагаюся використати кожну можливість, щоби зробити це якнайкраще.
- За кілька днів збірна України проведе товариський матч із командою Нігеру. У порівнянні зі збірною США, африканська команда є іншим суперником у сенсі фізичної та тактичної підготовки. Як грати з командами такого калібру?
- Скажу відверто: про збірну Нігеру знаю небагато. Ця команда жодного разу не грала на чемпіонаті світу, а її гравці майже не виступають в європейських клубах. Тому нам слід, перш за все, грамотно побудувати власну гру та нав’язати її супернику. Думаю, безпосередньо перед матчем у нас буде теоретичне заняття, на якому тренери розкажуть про сильні й слабкі сторони суперника, а також означать дії, які вони хочуть побачити від нас.
- Спаринг збірних України та Нігеру відбудеться на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського у Києві. Якщо тренер довірить тобі місце на полі, маєш можливі ть зіграти на стадіоні рідної для тебе команди. Напевне, мрієш забити у такій грі свій перший гол за збірну?
- Звичайно, це було б просто чудово, та захисники нечасто забивають. Для мене найголовніше спочатку закріпитися у національній збірній та завоювати місце в основному складі, а потім вже подумаю і про голи, якщо для цього буде слушна нагода. Головне, щоби команда перемагала, а хто забиватиме − не важливо. А що стосується стадіону «Динамо», звичайно, мені там буде дуже приємно зіграти. Так вийшло, що я ще жодного разу не виходив на поле цієї арени. Коли повернувся із «Говерли», «Динамо» вже грало на «Олімпійському». Якщо тренер довірить мені якийсь час на полі, впевнений, це будуть особливі відчуття.
