Бонус 10 000 грн У матчі відбору на Чемпіонат світу 2018 року проти Туреччини у Коньї Артем Федецький просидів увесь час на лаві запасних, але це жодним чином не означає, що він втратив роль одного з лідерів команди. І нехай тепер не безпосередньо на полі у грі, а навіть і на тренуваннях екс-гравцю Дніпра є що розказати своїм більш молодим партнерам.
На шляху з Коньї до Кракова на матч з Косовом Федецький люб'язно погодився відповісти на нагальні запитання.
- Тренер ісландців сказав, що їхніми головними суперниками є команди Туреччини та Хорватії. Яка твоя думка?
- Він так сказав? Не знаю, це дивно. Ми навпаки налаштовані на те, що коло конкурентів як ніколи широке. Раніше найчастіше було так, що Україна потрапляла у групу, де була одна команда великої шістки, і, крім нас, ще один середняк. Ну, принаймні в уяві уболівальників.
А тепер я бачу принаймні 5 команд, які будуть відбирати одна в одної очки. Це - Україна, Хорватія, Фінляндія, Туреччина й Ісландія. Ну, і Косово не стане чистим статистом, вони один пункт уже мають. А у нас два.
- Ти спостерігав гру з Туреччиною разом з тренерами з лави. Цікаве враження, правда? Це драматичний поєдинок.
- Ну, я скажу, що для нас поганим став той м'яч "у роздягальню" наприкінці першого тайму. Якби ми вийшли на другу половину за рахунку 2:0, втримати і навіть розвинути перевагу було би психологічно значно легше. А так я бачив, що хлопці підсвідомо починали трохи уповільнювати гру, берегти рахунок. Це не було завданням, так склалося.
Є такі епізоди у грі, переламні, котрі треба пережити, і далі робити своє, заплановане. Так часто буває. Для нас важким був період, саме коли призначили пенальті. Цей пенальті дивний, таке враження, що суддя відчував провину, що не поставив на 11 метрів у першому таймі, коли цього від нього вимагав Мор і півкоманди Треччини, а тепер вирішив заднім числом виправитися. Проте це не по-дорослому!
Порушення у нашому штрафному не було ані перед, ані після перерви. Та навіть за такого перебігу гри ми повинні були забивати на два голи більше них. Проте, головне, що збірна грає вперед. Це відчувається. Ми атакуємо, і я бачу, що самим хлопцям це дуже подобається.
 |
- У нас часто пишуть, що у команді повно "лавочників", гравців без практики. А ось Мор, він теж мав не так багато практики у Боруссії, а потім почав виходити. І як заграв! Не гірше Блащиковськи, на тій самій позиції.
- Так, у мене не найприємніші спогади, ми проти Дортмунда грали і отримали. Він - вправний вінгер, швидкий гравець. І тепер користується довірою тренерів. Так само й у нас. Що значить "лавочники"? Людям потрібно довіряти. Якщо такого не буде, то вони й не гратимуть. Я не грав дві гри, проте чітко усвідомлюю, що я викликаний на збір, на мене розраховують, зараз використовують інше сполучення гравців, проте ми тренуємося всі гуртом, всі моделі відпрацьовуємо разом.
- Шевченко зараз справді створює нову команду з новими відносинами гравців із тренерами?
- Я це бачу. І Рауль, і Мауро дуже багато з нами спілкуються. І навіть ловиш себе на думці, що часто ти такі речі вже чув, це не суперновина для тебе, те, що пояснюють. Проте ось на практиці ти візьми і повтори, а потім проаналізуй, зроби висновки, знову спробуй. Заняття з тактики стали іншими, дуже багато іншого. Короткі теоретичні зустрічі, і потім відпрацьовування. На жаль, замало часу. Це всі кажуть.
- У Тасотті була ідея провести взимку збори команди. Ти вважаєш, це реально? Клуби відпустять гравців?
- Ну, залежить від організації справи. У нас в Дармштаті... Загалом, у Німеччині остання гра 21 грудня, а потім лише наприкінці січня. Є проміжок часу між турами великий взимку. Я гадаю, я міг би приїхати на такий збір. То було би дуже корисно.
 |
- У вас багато "збірників" у команді?
- Та ні. Я, є угорець один, загалом троє, якщо не помиляюся. Проте жодного статусу спеціального це не надає. Для мене це взагалі вперше у житті, що я так постійно мешкаю закордоном. Я всю кар'єру провів в Україні, а тепер там. Добре, що українців там нас троє: Березовський, я й Олійник. Денис уже досвідчений легіонер, він у Нідерландах у Віттесі грав, він мені якісь побутові речі підказує навіть.
Та й взагалі, українців у Бундеслізі багато. Юрченко у Леверкузені, Тащі у Штутгарті, тепер Женя у Гельзенкірхені. Їздиш грати, зустрічаєшся спілкуєшся. Фанати наші у Німеччині навіть їздять за українцями, саме за українськими гравцям на ігри. Наш клуб має трьох укранців, до нас увага велика.
Там є такий рух UASUPPORT.DE, хлопці з Франкфурта, вони приїздять на матч, уболівають, ми потім з ними можемо зустрітися, обговорити гру, попити чаю, посидіти, пофоткатися. Це дуже і дуже приємно!
- Ну, і без неприємного нікуди... Маркевич заявив, що судитиметься з Дніпром і Коломойським за гроші. А як ти?
- Ми теж судитимемося. Я чотири роки у Дніпрі грав, і ставало все скрутніше та скрутніше з грошима. Позаминулий рік, здається, були лише преміальні, без зарплатні, потім і зарплата зникла, почалися якісь разові виплати. І це при тому, що після фіналу Ліги Европи Коломойський з нами зустрічався, говорив, що борги всі покриють, все буде виплачено.
Утім, напевно, всі керівники у таких ситуаціях так кажуть, щоби заспокоїти на якийсь час колектив. Ми з Маркевичем спілкуємося на цю тему. Це ж гроші, наші зароблені. Будемо і далі вимагати, наймати юристів. Проте, сказати чесно, я щось не сильно вірю у те, що нам це вдасться. Проте робити треба.
