Кореспондент «Спортивки» насамперед ми поцікавився в одного з улюбленців уболівальників усієї України, як він відреагував на результати жеребкування плей-оф, де «синьо-жовтим» путівку до Бразилії доведеться виборювати у протистоянні з титулованою збірною Франції.

Футбол – гра нелогічна

– Ще до жеребкування я казав, що особисто для мене немає значення, кого саме жереб нам обере в суперники. Чому? По-перше, я не можу вплинути на процес жеребкування. Тому навіщо витрачати нервові клітини на його наслідки? Як на мене, то я взагалі б волів, аби всі вісім команд перебували в одному кошику – у своїх групах всі стали другими, то про який розподіл на сіяних і несіяних може йти мова? Мені це не зрозуміло, але в ФІФА та УЄФА свої правила. Та й загалом мені багато чого не подобається з того, що відбувається у сучасному футболі – як в Україні, так і за кордоном. Але вплинути на ці процеси наразі я не можу. Можливо, колись, якщо стану футбольним чиновником, то зможу щось змінити. А зараз я повинен просто виходити на поле і грати у футбол. По-друге, у плей-оф слабких суперників не буває. Зрозуміло, що з чотирьох команд ніхто не хотів отримати Францію. І навпаки, всі ледь не в один голос казали, що найкращий для нас варіант – Ісландія.

– Ти хочеш сказати, що притримувався іншої точки зору?

– Та ні. Адже насправді Франція звучить набагато грізніше, ніж Ісландія. Та й Швецію і Румунію також не можна поставити з французами в один ряд. Тому виходить, що ми отримали таки найгірший варіант. Але в тому й річ, що футбол не піддається жодним законам – ні логіки, ні тим більше статистики. Навіщо далеко ходити за прикладами. Попереднього відбору на чемпіонат світу перед жеребкуванням плей-оф вся Україна хотіла отримати греків. Вони нам і випали, а чим усе закінчилося? Причому ми примудрилися, зігравши внічию у гостях, програти на власному полі.

– На твою думку, за рахунок чого Україна може обіграти Францію?

– Коли брати індивідуальну майстерність гравців, то перевага на боці французів. Але у футболі не менш важливу роль відіграє ще й наявність на полі колективу однодумців. Мені здається, що в цьому компоненті перевага на нашій стороні. Не вдаватимуся в деталі, але скажу таке: найголовніше, що вдалося Михайлу Фоменку, коли він очолив збірну, то це змінити ставлення гравців до виступу за неї, а також значно покращити мікроклімат.

– А той факт, що з чотирьох попередніх спроб ми жодного разу не пройшли плей-оф, може негативно вплинути на тебе і твоїх партнерів?

– Дурниці. Якщо на подібні речі звертати увагу, то можна взагалі не виходити на поле. Та й кожна серія має початок, але має і кінець. То чому б саме зараз нам її не перервати? Зрештою, статистика існує для того, щоб намагатися її покращити.

Коноплянка залишить «Дніпро», але коли…

– Матчі за збірну та у Лізі Європи, звісно ж, важливі, але їх не так багато, як ігор в чемпіонаті України, які є не менш значимими.

– Так. Якщо погано граєш у чемпіонаті, то збірної точно не побачиш. Якщо команда провалює чемпіонат, то вона не грає в єврокубках. Тому неважливих офіційних матчів не буває в принципі. Що ж до наших виступів у прем’єр-лізі, то поки що нібито все складається непогано. Але ми й минулої осені добре відіграли першу частину сезону, а чим все закінчилося навесні – навіть згадувати не хочеться. Тому давайте поки що цю тему відкладемо.

– Як гру з «Металістом»?

– До речі, багато що для нас у прем’єр-лізі вирішиться саме в цій грі. Насамперед у психологічному плані. Адже у «Шахтаря» ми виграли, а з «Динамо» зіграли внічию у гостях. Якщо обіграємо «Металіст», то це додасть віри в себе і в те, що ми можемо вигравати в будь-кого.

– Наостанок запитання, яке не можна не поставити, – розмови, що Коноплянка взимку залишить «Дніпро», мають під собою підґрунтя?

– Якби я сказав, що не хочу перевірити себе в одному з європейських топ-чемпіонатів, то це було б неправдою. Звичайно, що хочу. І фінансовий бік тут абсолютно ні до чого – в Україні мене в цьому питанні все влаштовує. Думаю, що я таки перейду з «Дніпра» в інший клуб. Ось тільки є два запитання – коли це станеться і куди перейду? Наразі я собі цим голову не заморочую, бо і так є над чим думати. Дуже хочу виграти щось серйозне з «Дніпром» і не менше маю бажання поїхати зі збірною на чемпіонат світу. Причому роль просто учасника мене в Бразилії аж ніяк не влаштує.