Бонус 10 000 грн Львов. Стадион "Украина". 9 100 зрителей
Главный арбитр: Сергей Березка (Киев)
Ассистенты: Наталья Рачинская (Киев), Сергей Приступа (Киев)
"Карпаты" - "Говерла" 1:0
Гол: Зенёв 57
"Карпаты": Пидкивка, Федорчук, Гладкий (Годвин 70), Зенёв (Мирошниченко 80), Страшкевич (Мартынюк 53), Балажиц, Пашаев, Голодюк, Тищенко, Пластун, Костевич
Тренер: Александр Севидов
"Говерла": Бабенко, Орош, Цурри (Балашов 73), Райчевич, Лысенко, Трухин, Лазевски, Лисицкий, Люлька, Иканде (Кополовец 46), Ле Таллек
Тренер: Вячеслав Грозный
Предупреждения: Голодюк 10, Костевич 81
Більше години жоден з гравців «Говерли» не виходили з гостьової роздягальні після закінчення матчу. Та й на В’ячеслава Грозного журналістам довелося чекати хвилин з 15. Криків ніхто не чув, але можна було не сумніватися у тому, що розмова велася гостра і напружена. Досвідченого тренера гра «Говерли» не те щоб обурила. Здивувала. Причому дуже неприємно. Він не побачив у діях своїх гравців адекватної самовіддачі. Власне, самовіддача – це не номер на спині, пересічному уболівальнику побачити її практично нереально. Інша справа – тренер, ще й такий досвідчений. На думку В’ячеслава Вікторовича, гравці підставили не лише самих себе, вони підставили і репутацію тренера. Адже мова тут іде про налаштування на гру, а це прерогатива саме наставника.
Уже після закінчення всіх офіційних процедур, коли гравці «Говерли» сиділи в автобусі, В’ячеслав Грозний та Олександр Шуфрич про щось емоційно спілкувалися. Видно було, що розмова велася щиро, без будь-яких взаємних образ чи погроз. Обидва тримали руку на серці, обидва кивали головами. Вже наприкінці були взаємні обійми та подяки за довіру і підтримку. Не виключено, що тренер просив керівництво підсилити команду, придбати «забивного нападника» та «гравця, який може віддати останній пас». Про це він говорив і на прес-конференції, мотивуючи слабку результативність.
Власне, у «Говерли» в матчі проти «Карпат» і моментів не було. Підківка лічені рази вступав у гру, а от захисники провели надзвичайно якісний поєдинок. Взагалі, варто сказати, що пара Пластун – Балажіц останнім часом виглядає дуже впевнено і практично не помиляється. Праву бровку закрив Пашаєв, а на лівій досить несподівано з’явився Володимир Костевич – виконавець з дубля. І це при тому, що в запасі був крайній оборонець атакувального спрямування Мірошниченко, а Тищенко, який в попередніх матчах грав в захисті, цього разу опинився на фланзі атаки. Але це ще далеко не всі зміни у виконанні Олександра Севідова.
Уперше зі старту вийшов Вадим Страшкевич – ще один талановитий дублер, який досить непогано вийшов на заміну в Луцьку, віддавши гольовий пас. Він розташувався під Гладким. А пару опорників склали Федорчук та Голодюк. Цікаво, що в матчі проти «Волині», судячи з статистики, на капітана «Карпат» припала величезна кількість обрізок на власній половині поля. Кілька разів, він подарував м’яча супернику і зараз, але це вже була принаймні більш-менш допустима норма.
Куди небезпечніше обрізалися гості. Так, вже в дебюті матчу Орос не побачив Страшкевича, який по-партизанськи підкрався до нього і вихопив м’яча з-під носа. Вадим одразу ж пробив, але вчасно зреагував Бабенко. Згодом вже сам Бабенко ледь не віддав м’яча Гладкому – знову обійшлося. Тут вже, мабуть, за справу взявся сам Грозний, який добряче «напіхав» своїм підопічним за безалаберність.
Після цього «Говерла» взяла себе в руки і потрохи почала тиснути на «Карпати». Нічого небезпечного, правда, але гості вже не виглядали приреченими. Почався звичний для середняків та аутсайдерів футбол, де на перше місце виходять не швидкість та техніка, а силова боротьба і характер. Підкати, лікті, фоли, влучання в перекладину після задуманого навісу – усього цього вистачало з лихвою. Глядачі переважно мовчали, підстрибуючи лише в моменти загострень, хоч до них доходило не часто.
Оживилися трибуни з початком другого тайму. На поле вийшов Михайло Кополовець, якого привітали справжніми оваціями. Буквально на днях Міша дав розгорнуте інтерв’ю, в якому розповів про ситуацію з «Говерлою» та «Карпатами». Між рядків все ще читалася образа на «Карпати», за які він провів сім років. Як би там не було, але Кополовця у Львові неймовірно люблять та поважають. І колір футболки при цьому значення не має.
Три матчі і один тайм «Карпати» не могли забити на «Україні». І хто-зна чим би все закінчилося, якби Гладкий не вирішив зіграти нестандартно. Отримавши передачу від Пашаєва, він легко віддав передачу п’ятою на… невідомо кого. Справа в тому, що в тому місці, куди адресувався м’яч, нікого з «Карпат» і близько не було. Голодюк вже пробіг, а Зеньов ще не добіг. Але з іншого боку, десь зупинилися і гравці «Говерли». Цим естонець і скористався. Підтверджуючи реноме найшвидшого карпатівця, він влетів у зону, підхопив м’яча і красиво крутнув його у кут воріт. Якщо Гладкий так і задумував, то честь йому і хвала. Якщо вирішив імпровізувати – то теж не даремно їсть карпатівський хліб. У будь-якому випадку, є перший гол і надія на першу перемогу.
Тепер «Карпатам» залишалося всього лише втримати зручний для себе рахунок. У матчах проти «Металурга» та «Іллічівця», де ситуація була ідентичною, цього зробити не вдавалося. Тоді «Карпати» не особливо й захищалися, намагалися грати в тій же манері, що й до забитого м’яча. Тепер же було помітно, що гравці готові газон гризти, аби лише не пропустити. Підківка виконував роль шахового короля, якого захищали всіма можливими способами. Найефектнішою жертвою виявився Пашаєв, який так кинувся під удар суперника, що ледь не переламав собі усі кістки. Все ж не обійшлося і без «шаху». У зіткненні Підківка отримав пошкодження, що могло залишити команду в меншості. Однак після серії процедур він встав і продовжив матч, хоч і відверто накульгував – замін більше не було.
Взагалі, догравали «Карпати» матч практично без атаки. Гладкого та Зеньова замінили, а Мартинюк, який діяв на місці відтягнутого форварда, намагався не так закінчувати атаки, як чіплятися за м’ячі і змушувати суперника бігати без нього. У підсумку «Карпатам» таки вдалося обезкровити «Говерлу» і довести матч до такої бажаної перемоги.
