Леандро: "Дуже сильно люблю Гамулу"

Леандро: "Дуже сильно люблю Гамулу"

66
Леандро: "Дуже сильно люблю Гамулу"

Бразилець залишив свій відбиток і в «Закарпатті», і в «Таврії», і в «Волині», після чого знову повернувся в Ужгород. Але нинішнього міжсезоння опинився «біля розбитого корита»

— Це правда, що «Говерла» відмовилася від ваших послуг?

— Я мав розмову з керівництвом клубу. Ми розірвали контракт. Розій­шлися цивілізовано. Про Ужгород залишилися найтепліші спогади — тут мене поважали як людину, як футболіста. Коли я працював з командою, старався викладатися максимально. Зараз, коли ми розірвали контракт, зі мною обійшлися цивілізовано — у фінансовому плані ніяких нарікань, «Говерла» пов­ністю зі мною розрахувалася.

— В’ячеслав Грозний пояснив, чому перестав на вас розраховувати?

— Із В’ячеславом Вікторовичем я не розмовляв. Не знаю, чому тренер перестав у мене вірити. Я вже п’ять років в Україні, завжди тренувався на повну потужність, на полі ніколи не байдикував. Комусь я можу подобатися, комусь — ні. Але я ні на кого не ображаюся. У кожного тренера своя манера роботи, кожен бачить футбол по-своєму. Проти цього не можу нічого вдіяти. Просто хотілось би більшої довіри.

Може, в керівництві «Говерли» вам намагалися пояснити ситуацію?

— Керівники ужгородського клубу старалися дотриматися слова, яке мені дали. Але вони не грають у футбол. Все вирішує тренер.

Коли вперше опинилися в «Закарпатті», це була інша команда?

— Тоді було майже все інакше. В Ужгород я перебрався в 2009 році, коли тренером команди був Ігор Гамула. Про нього різне кажуть, що язикатий і таке інше. Але для мене Гамула — дорога людина, неначе рідний батько. Ігор Василь­о­­вич запросив мене в команду, дав мені шанс, щиро мені довіряв. Усе життя буду вдячний Гамулі і тільки з найкращого боку буду про нього відгукуватися. Я дуже сильно його люблю.

Говорили, що перед тим, як уперше перебратися до «Закарпаття», ви виступали в 4-му бразильському дивізіоні. Це дійсно так?

— Це правда, в Бразилії виступав у клубі 4-го дивізіону. Якщо чесно, мені поталанило опинитися в вищій лізі України. Майже всі бразильці, які виступають в українському чемпіонаті, приїхали з сильних бразильських клубів. Мова про моїх земляків із «Шахтаря», «Динамо», «Дніпра», донецького «Металурга». Мені ж випала нагода виступати в «Закарпатті», і там намагатися зарекомендувати себе.

Ви грали в Криму, де клімат близький до бразильського. У Сімферополі найбільш комфортно почувалися?

— Так, у Криму почувався дуже добре. У «Таврію» я перебрався після того, як сімферопольці перемогли в Кубку України, і команду очолював Сергій Пучков. Він теж давав мені ігрову практику. Разом із сімферопольцями брав участь у плей-оф Ліги Європи. Про кримський період кар’єри у мене також залишилися лише теплі спогади — гарне місто, клімат, керівництво, тренерський штаб, уболівальники. Мене там усе влаштовувало.

— Чому ж тоді не залишилися в «Таврії»?

— У мене було ушкодження — дев’ятиміліметровий надрив м’яза, через це півроку не грав. На той час Пучкова змінив Семен Альтман, який сказав, що на мене не розраховує, і мені запропонували перей­ти в інший клуб на правах оренди. Таким чином я опинився у «Волині».

— Які спогади про співпрацю з Віталієм Кварцяним?

— Хочу сказати Віталію Володимировичу: «Дякую». Одного часу він мені довіряв. Через два з половиною роки Кварцяний пішов з клубу, потім повернувся знову і змінив ставлення до мене. Мені незрозуміло, чому тренер не підійшов до мене і не сказав в очі, що про мене думає, чому розказує на прес-конференціях, що я такий-сякий.

— Маєте на увазі слова Кварцяного після одного з програних матчів, що ви були в’ялим — «чи то нюхали, чи то кололися»?

— Саме це. Підійди до мене після гри або наступного дня і поясни, у чому моя вина, може, бігав не так чи щось неправильно робив. Скажи відверто: ти неправильно граєш, не так, як слід подаєш. Некрасиво казати за спиною у людини, я б собі такого ніколи не дозволив. Я нічого не придумую — кажу, як є. Всі в Украї­ні знають, як я віддаюсь на полі. Але Кварцяний вирішив учинити на свій розсуд. Він навіть не сказав, за що мене вигнав.

— Що в нашому чемпіонаті для вас залишається незрозумілим?

— За п’ять років в Україні у мене з’явилося багато друзів. У мене є тут будинок, я дуже поважаю цю країну. Я люблю Україну! Всі кажуть, тут злі люди. У мене ніколи не було з цим проблем. Ніколи! Щодо українського футболу, то я його добре вивчив. Є така команда, як «Шахтар», в якій правильно побудована робота. Цей клуб купує кваліфікованих і дорогих бразильців, і через три-чотири роки продає їх ще дорожче. Оце організація! Але не розумію команди, які весь час купують закордонних футболістів і не довіряють українським. Так відбувається навіть в таких клубах, як «Динамо», «Дніпро» і «Металіст». Це дуже заможні клуби, але вони слабо вірять в українських футболістів. Я не проти іноземців, я сам з Бразилії, міг би наголошувати, що нехай хоч десять легіонерів виходять на поле, але така система — для мене загадка. Треба більше довіряти місцевим хлопцям.

— Ваш земляк Едмар одружився з українкою. Ви не збирається здійснити подібний крок?

— Едмар уже 11 років в Україні, встиг тут повністю освоїтися. Я теж не проти знайти тут другу половинку, налагодити побут. Але мене зараз більше хвилює інше питання: в цьому сезоні я вже виступав за два клуби — «Волинь» і «Говерлу», і за регламентом більше не можу грати за якусь іншу команду. Доведеться до літа самостійно підтримувати ігрову форму, і вже з наступного сезону розраховувати на інше місце роботи. Але я не хочу залишати Україну. Так, може, у мене тут не все виходило. Проте вірю в свої сили. Вважаю, що я хороший футболіст. Думаю, все буде добре. Мені всього 30 років — ще три-чотири сезони можу бути корисним.

Оцените
Поделитесь
Источник:
Прогнозы
Перейти ко всем прогнозам

Оставить комментарий на форумеОбновить