Олександр Паляниця: "За роки незалежного чемпіонату кияни розслабились - не було конкурентів"

Якщо останніми роками ми вже звикли, що "Динамо" програє "Шахтареві" "золоту" гонку, то програш "срібної" став справжньою сенсацією. І головне, що "Динамо" поступилося за якістю гри. Харків'яни цьогоріч виглядали переконливіше, яскравіше і впевненіше. Саме у цьому, вирішальному турі "Металіст" показав, що у нього міцніші нерви. Коли конче була потрібна перемога над сильним і незручним "Дніпром", підопічні Маркевича її вибороли. У такій самій ситуації, щоправда, із "розібраною" "Таврією", підопічні Блохіна не витримали і програли. А нерви вже були в роздягальні...

Щодо "Металіста", то до цього успіху харків'яни йшли довгі вісім років. Але до золотого лігочемпіонівського "корита" їх не підпускали. 2013-го вдалося нарешті подолати "бронзовий" бар'єр і стрибнути вище. Так, можна говорити про те, що новий власник команди є членом "Сім'ї" і це посприяло у вирішенні завдання. Але такі розмови мали б підґрунтя, якби цю команду тягли за вуха, якби їй підсуджували.

Проте тут дорікнути "Металістові" важко. Команда навіть сама інколи ставала жертвою суддівських помилок. Дев'ять перемог поспіль на домашньому стадіоні - це новий клубний рекорд "Металіста".

Щодо інших матчів, то знову соромно за "Карпати". Ця команда вже другий рік поспіль не може сама врятуватися від вильоту до першої ліги — утримується у "вишці" чужими зусиллями. "Карпати" мають дякувати "Волині", і зокрема Савичу, за його гол "Говерлі". Якби його не було - то у 30-му турі Маркевич точно б допік "своєму улюбленому" президентові львів'ян.

Ситуація у турнірній таблиці така, що за тур до кінця чемпіонату інтрига повністю зникла. Ми знаємо всіх призерів, всіх учасників єврокубків і двох невдах. Останній тур перетворився на формальність. Своїми враженнями від розв'язки чемпіонату поділився екс-форвард "Металіста" і багатьох інших україських клубів Олександр Паляниця.

- В ігровому плані успіх "Металіста" цілком закономірний. Цього сезону вони були на голову виші від киян. Секрет успіху — у стабільності, саме харків'яни весь сезон "пройшли" рівно. А в "Динамо" траплялися зриви. Головне — ніхто не може дорікнути "Металістові", що йому допомагали судді. Такого не було. Команда направду фала сильно.

- Якби два-три роки тому хтось сказав, що "Динамо" не вийде у Лігу чемпіонів, його б вважали божевільним. Нині це реальність. Де і коли стався цей надлом у "Динамо"?

- Я б не пов'язував це лише з невдачами киян. Адже "Металіст" весь цей час не спав. Там вкладали в клуб шалені гроші і будували команду. Вони нав'язали киянам конкуренцію, до якої ті виявились не готовими. Якщо говорити образно, то за всі роки незалежного чемпіонату кияни розслабились — не було конкурентів. І коли вони з'явилися в особі "Шахтаря" та "Металіста", команда "попливла".

Зрештою, саме "Динамо" останнім часом помилялося дуже часто, і це зробило їх слабшими, ніж вони були декілька років тому. Незрозумілі тренерські перестановки, жахлива селекція суттєво послабили цю команду. Натомість у "Металіста" багато років один тренер і майже нема помилок на трансферному ринку.

- Особисто ви за кого біль­ше вболівали?

- За хорошу гру... Хоча, чого тут лукавити, це означає - за "Металіст". Вони демонстрували видовищнішу, яскравішу і цікавішу гру. За Маркевича радий, він стіль­ки років здобував бронзу, що мені його аж шкода було. І тут нарешті успіх. Хоча після "Карпат" я з ним більше не перетинався і не передзвонювався, все ж радий за нього.

- Інша інтрига, яка зникла після цього туру, стосувалася визначення невдах чемпіонату. Там усе закономірно?

- Щодо " Металурга", то ця команда була значно слаб­шою від усіх. Тут, як кажуть, без образ. "Говерлі" не виста­чило стабільності. Місцями ця команда показувала доб­рий футбол, але саме через рваний темп вони втратили місце в еліті. "Карпати" - це тихий жах. Команда не грає, а мучиться. І так уже два роки поспіль! Так, як вони прове­ли весняну частину чемпіо­нату - це просто не вклада­ється у голові. Вони врятува­лися від вильоту лише завдя­ки збігу обставин і зовсім не завдяки собі.

У Львові завжди був бойо­вий дух. Навіть якщо не було гри, комада билася, стелила­ся і вигризала те, що їй потрі­бне. А тепер ні гри, ні духу, ні бажання... Так не може бути. Причини такого стану речей шукати не мені, але ми мо­жемо констатувати - два роки "Карпати" просто втра­тили і тепер знову все слід будувати з нуля. Таку якість гри демонструвала і "Во­линь". Лучани зовсім не вра­зили і теж могли вилетіти.

- Вам не дивно, що бідний "Кривбас" у турнірній таблиці стоїть вище від благополучно­го "Чорноморця"?

- Ні. Бачите, відсутність грошей може мати і позитивні наслідки. На гравців не тисла жодна відповідальність. Вони не грали за зарплату, за преміальні, а просто для себе. У своє задоволення. Не хочу образити одеситів, але клас гравців, які зібрані у Криво­му Розі, трішки виший від "Чорноморця".

- Останній тур не потрібен жодній команді. Як на такі матчі налаштовуватися грав­цям?

- По собі знаю, що важко. У кишені путівка на курорт, валізи зібрані, мотивації ні­якої... Але люди - професіо­нали, вони до кінця зобов'я­зані виконати свою роботу. Зрештою, багато команд на ці ігри виставить футболіс­тів, які мають мало ігрової практики. Хоча не думаю, що для того ж Маркевича матч у Львові нічого не озна­чатиме. У нього тут старі ­рахунки...