Бонус 10 000 грн получить
Екс-карпатівець Андрій Ткачук, який днями став вільним агентом, підсумував роки, проведені у Львові. Розмова вийшла більш, ніж відверта.
"Мені зробили все на зло, сплановано"
- Андрію, поділіться вашими емоціями та думками в перші секунди, як тільки дізналися, що стали вільним агентом, а Карпати – то вже минуле.
- Я до цього готувався. Ми не змогли домовитися з Карпатами про новий контракт, тому я хотів залишити клуб ще перед зимовими зборами, але мені не вдалося це зробити й довелося дуже довго чекати. Я втратив багато часу й насправді дуже радий, що нарешті це все закінчилося.
- Як воно: провести в клубі близько дев’яти років, і, зрештою, залишати Карпати таким чином, коли, по суті, ззаду ще й підштовхують, аби якомога швидше здихатися вас?
- Якщо чесно, мені дуже образливо, тому що Карпати вчинили некрасиво. Коли взимку ми вийшли з відпустки до мене підійшов генеральний директор клубу Дедишин і сказав, що клуб хоче продовжити зі мною контракт. Ми почали обговорювати тему нової домовленості з клубом, а Дедишин при цьому сказав, мовляв, я можу не хвилюватися – якщо новий контракт підписувати не захочу, ніхто мене не чіпатиме й не відправлятиме до дублю, і що я зможу спокійно відпрацювати чинний контракт, дія якого спливала влітку. Загалом, мене запевнили, що все буде добре. Я повірив йому й був спокійним.
- Передчуваю, десь тут має бути "але"…
- Так. Перші збори я пройшов з командою, а за день до вильоту в Туреччину на другий збір мене викликав до себе Дедишин і сказав: "Або ти сьогодні підписуєш новий контракт, або не їдеш з командою на збори". Тобто ці люди вже не дотрималися свого слова. Після цього я запитав: "Якщо ви мене не берете на збори, отже відпускаєте, даєте мені статус вільного агента? Навіщо вам платити мені півроку зарплату, якщо я все одно не гратиму? Або давайте я дограю до кінця сезону". На що мені відповіли, мовляв, якщо я не підписую нову угоду, то на мене в команді вже не розраховуватимуть. При цьому "вільного агента" дати мені відмовилися, і знову ж запевнили: "Ти не переживай. Ти стільки років віддав клубу, що тебе ніхто не чіпатиме. В дубль не переводитимуть, зарплатню виплачуватимуть вчасно". Я знову їм повірив.
- І тут знову буде "але"?
- (Сумно усміхається) Коли всі гравці почали отримувати зарплату, мені не платили. Не платили місяць, два... Почав дзвонити генеральному директору, але він близько місяця просто ігнорував мої дзвінки. Мабуть, йому не було, що мені сказати. Зрештою, я за місяць прийшов до нього в клубний офіс і спитав, чому він не відповідає за свої слова, адже не я придумав такий варіант нашої співпраці, й нагадав, що якраз я ще взимку просив розірвати контракт за обопільною згодою, а в такому разі клуб не повинен був уже мені платити, а я не був би тягарем для Карпат.
- Що відповів Дедишин?
- Дослівно: "Так вирішив Петро Петрович". Все, більше він мені нічого не сказав. Але далі було ще цікавіше. За тиждень після того, як зачинилося трансферне вікно, мені сказали, що готові розірвати зі мною контракт! Тобто вибрали момент, коли я вже не міг навіть на правах вільного агента брати участь у чемпіонаті в складі іншої команди (Згідно регламенту, клуб має право заявити вільного агента лише в тому випадку, якщо гравець отримав такий статус до закриття трансферного вікна – прим. Ан.В.). Тобто мені зробили все на зло, сплановано. Вважаю, що це несолідно й не личить такому місту, як Львів – чинити з гравцями, які багато років захищали кольори клубу таким ось чином. Тим більше, мені постійно брехали в очі. Зокрема, говорили, що знають про вагітність моєї дружини, тож свої обіцянки виконають. Ось я і вірив.
- Чим врешті-решт закінчилася ця історія?
- Мені не заплатили за три місяці. Я вже просто втомився ходити в клубний офіс, дзвонити туди (а дзвонив щоденно по кілька разів, але ніхто не відповідав). Пізніше мені таки погодилися заплатити за один місяць, за січень, і не став позиватися до суду.
- А у вас такого, доволі логічного, бажання не було?
- Мені не хочеться судитися саме з Карпатами. Все-таки стільки років провів у клубі. Я дорожу цим, і не хотів прощатися через судові інстанції, тому прагнув лише одного – отримати статус вільного агента. Тим паче, наприклад, такі футболісти, як Ощипко, Федецький, Кузнецов, хоч і виграли суд у Карпат, на скільки мені відомо, клуб навіть після цього не виплачує кошти, максимально затягуючи цей процес. Тому я не бачив жодного сенсу позиватися до суду й просто розірвав контракт.
- Тобто втратили зарплату за багато місяців, але добиватися її виплати вже й не будете?
- Не буду. Для мене це перегорнута сторінка і я не хочу до всього цього повертатися.
"Порозумітися з Костовим не вдалося"
- Раніше, у списку 19 гравців, яких Карпати виставили на трансфер, вашого прізвища не було, проте Ігор Дедишин сказав, що вас виставили на продаж за кілька місяців до того, після чого ви перейшли в Арсенал. Чому від вас вирішили відмовитися раніше, ніж від решти гравців, власне, зі списку?
- Спочатку мені взагалі нічого не говорили й не пояснювали. На скільки мені з часом стало відомо, це була ініціатива Костова. Скажімо так, порозумітися з ним мені не вдалося. Адміністратор подзвонив і за день до вильоту на збори сказав, що я з командою не лечу.
- З якими думками й настроєм їхали в оренду в Арсенал?
- Мене переповнювала цікавість. Тим паче, їхав не куди-небудь, а до столиці, тож було цікаво отримати нові враження, а оскільки я родом із Житомира, то ще й додому було дуже близько.
- Виходить, їхали без особливого розпачу?
- Залишати Карпати було, звичайно, складно, адже я на той час був до всього ще й капітаном команди, а тут мене раптово віддають в оренду. Тому було трішки не по собі. Проте я знав, що гратиму в Прем’єр-лізі, а окрім цього мене запевнили, що чекають назад за три місяці.
- І як ви оціните період, проведений в Києві?
- Вважаю, він пройшов для мене дуже позитивно. У мене з’явилося дуже багато знайомих і друзів і у футбольному, й позафутбольному житті, я пізнав нове місто, отримав масу вражень, побачив новий тренерський процес, жив в умовах нового побуту. Мені все дуже сподобалося.
- Могли залишитися в Арсеналі на умовах повноцінного контракту?
- Так, вели такі перемовини. Але, як ви знаєте, в Арсенала почалися фінансові проблеми, тому до контракту справа не дійшла.
- Коли почалася сумнозвісна історія з виставленням на трансфер майже всієї команди, скажімо, Михайло Кополовець зізнався, що після того й сам не мав жодного бажання залишатися в Карпатах. Ви, наприклад, повернулися в команду. Зі спокійним серцем?
- Як вам сказати… Зі спокійним серцем у Карпатах ніколи не можна бути. Тут дуже своєрідний президент. У Петра Петровича повсякчас є свою думка в тому чи іншому випадку, і він завжди вважає її правильною, незалежно від того, що думають інші люди. Звичайно, він платить гроші, і з цим треба рахуватися, але ж інколи можна послухати думки інших. Минулого літа я також був незадоволений, а у мене залишався ще рік контракту. Я особисто розмовляв з Димінським і тоді ми домовилися, що свій контракт я відпрацюю до кінця. Але з часом все перевернулося з ніг на голову.
- Як часто за роки в Карпатах спілкувалися з Димінським? Як часто він узагалі контактує з футболістами?
- Доволі часто. Петро Петрович полюбляє відвідувати тренування, і якщо йому щось не подобається, він це говорить відверто в очі футболістам, а не передає це якимсь посередниками.
- Відколи Карпати взяли курс на зменшення зарплат гравцям, з вами велися такі перемовини?
- Так. Улітку я погодився на зменшення зарплати, коли з президентом домовлялися, що дограю в Карпатах до закінчення контракту.
- Взимку все робилося для того, аби ваша розлука з клубом виглядала цивілізовано, було навіть ваше інтерв’ю на клубному сайті, де ви сказали, що настав час прощатися, й виглядало все дуже мирно…
- Так, усе було мирно, але потім, як я вже казав, мені говорили, що все буде добре, що виплачуватимуть зарплатню і що віддадуть шану тому, що я багато років провів у клубі, тому я й був спокійним, вірячи в те, що мені говорили. А потім почалася історія з моїми дзвінками, на які місяць не відповідали. Більше того, мені заборонили тренуватися з першою командою, дублем. Сказали: "Роби, що хочеш. Зарплату платити ми не будемо, тренуватися ти не будеш з нами, і ми тебе не відпускаємо на правах вільного агента, контракт не розірвемо". На той момент я просто не знав, що мені робити.
- Якби взимку вдалося отримати статус вільного агента, у вас уже був готовий варіант продовження кар’єри?
- Так. У мене була дуже хороша пропозиція від одного українського клубу, ми вже про все домовилися. Але, на жаль, все зірвалося через керівництво Карпат.
"На думку керівників клуба, якщо вже футболісти тут не грають, отже не повинні грати ніде"
- Є такий бік медалі, який певною мірою показує, що революція в Карпатах, про яку ми говорили, пішла на користь, адже львів’яни нарешті припинили боротися за виживання. Чому ж раніше у, здавалося б, доволі зірковому складі команда на два роки погрузла у болоті турнірної таблиці?
- Можливо, тому, що у нас змінювалися тренери кожних півроку, а то й частіше. До того ж, відбувався такий самий кругообіг легіонерів, які масово приходили і йшли, змінюючи один одного. Та й, зізнаюсь, гравці, які залишилися після двох вдалих сезонів, певною мірою все ж розслабилися, і це теж, мабуть, було причиною регресу команди. Зараз у Карпатах залишили майже виключно тільки українців, і помітно, що кожен із них знає, що повинен робити на полі. І можу сказати точно, що мікроклімат у колективі зараз набагато кращий, ніж був рік тому.
- Коли Ігор Дедишин пояснював причину виставлення на трансфер майже всієї команди, він сказав, що серед футболістів на продажі, є такі, що втратили мотивацію. Ви й самі почали говорити про певну розслабленість. То, може, в цьому головна проблема?
- Я не заперечую, що це одна з причин провалу. Проте керівництво клубу завжди шукає проблему виключно у футболістах. Хоча я вважаю, що в Карпатах керівники мали загострювати увагу на собі в цьому контексті: за події нинішньої зими, за події минулого літа, за ситуації, що склалися з Федецьким, Кузнецовим, іншими. Зрештою, всі вони залишали Карпати за таких же умов, що і я, тому, власне, сильного подиву в мене й виникало, коли довелося пройти той же шлях. Я знав, що таке вже було. Наприклад, Федецький пропустив чемпіонат Європи через таке ставлення до себе з боку керівництва Карпат.
- Ось таке ставлення до гравців зі здавалося статусом недоторканих – це реакція на гру команди Петра Димінського? Йому просто уривається терпець таким чином, як вважаєте?
- Таке ставлення до футболістів, в яких закінчуються контракти, у нього було завжди. Коли у нас були хороші результати, за репресійних умов йшли з клубу, наприклад, Кузнецов, Кочиш, Федецький. Таке бачення у керівництва Карпат: якщо гравець уже не виступатиме в Карпатах в майбутньому, то його треба відправити в дубль чи взагалі заборонити тренуватися, і при цьому зробити все, аби він не перейшов в інший клуб. Тобто, на думку керівників клуба, якщо вже футболісти тут не грають, отже не повинні грати ніде. У того ж Федецького був шанс потрапити на чемпіонат Європи, але через думку однієї людини цей шанс у нього відібрали. Така політика. Он, Левандовський у Борусії чи Вальдес у Барселоні – вони точно залишать свої клуби влітку, але ж наразі продовжують грати за нинішні команди. У Карпатах все інакше.
"Тренуємося з Гірським і Гудимою, яким також не платять. Нам дали сітку м’ячів і сказали: "Робіть, що хочете"
- Якщо оглянутися на роки, проведені у Карпатах, була за цей час і Перша ліга, і Ліга Європи, але керівництво було те ж саме. В який період часу вам працювалося найкомфортніше в Карпатах?
- У період, коли команду очолював Кононов. Він тоді перебрав усю організацію у свої руки, і працював максимально в усіх сферах життєдіяльності клуба, навіть займався певними побутовими речами гравців, цікавився станом здоров’я наших батьків. До нього можна було звернутися з будь-якою проблемою, і він міг її вирішити.
- У цей час Димінський і Дедишин втручалися в робочий процес команди?
- З точки зору футболіста, на той час їхнє втручання відчувалося найменше.
- За підсумками співпраці з яким наставником ви відчували найбільший власний прогрес?
- Звичайно, при Кононові. Він змусив усіх нас подивитися на футбол інакше, не так, як ми грали в Україні до того. У нас змінилося все: тактика, тренування, підхід. Але можу сказати, що від кожного тренера, з яким працював у Карпатах, брав для себе щось корисне. Як на мене, у кожного тренера є свої негативні й позитивні сторони, але оскільки є позитивне, то це потрібно брати для себе.
- Які у вас склалися стосунки з нинішнім наставником команди?
- У мене були дуже хороші стосунки з Севидовим. Можу сказати, що це дуже відверта людина, і він завжди говорить щиро те, що думає. Він не кривить душею. Ти завжди міг розуміти, що робиш не так, бо він завжди говорив це прямо в очі, а відтак ти міг швидко все виправити. Загалом, у мене з Севидовим були прекрасні стосунки. Я з ним розмовляв, коли трапилася вся ця неприємна історія, і він говорив, що дуже хотів би, щоб я залишився в його команді, і щоби весь конфлікт із керівництвом був урегульований.
- Тобто якби ваша співпраця з Севидовим могла би відбуватися в іншому середовищі та за інших умов, Олександр Володимирович бачив би вас у своїй команді?
- (Усміхається) Хочеться у це вірити, не знаю, що він думає з цього приводу. Зі свого боку можу лише сказати те, що мені хотілося б із ним ще попрацювати.
- Як, де, з ким тренуєтеся останні місяці? Де плануєте тренуватися надалі?
- Після того, як я звернувся в клуб з питанням, чому мені не дозволяють тренуватися ні з першою командою, ні з дублем, мені видали сітку м’ячів (усміхається) і штучне поле біля стадіону Україна. Зі мною також тренуються Гірський, Гудима – футболісти, які так само перебувають на контрактах із Карпатами, але їм так само забороняють тренуватися з командою, не розривають контракти і не видають зарплату. Нам дали сітку м’ячів і сказали: "Робіть, що хочете".
- То ви втрьох тренуєтеся?
- Просимо, щоб хтось із місцевих хлопців ще приходив, аби хоч щось пограти. Наразі ж після того, як розірвав контракт, займаюся своїм працевлаштуванням, веду переговори з певними клубами, і хочу знайти команду, яка дозволила б мені тренуватися з нею. Тобто, я підписав би контракт, який вступив би в силу влітку, але змогу тренуватися я отримав би вже тепер. У цьому сезоні я вже заявлений за іншу команду бути не можу.
- Ви говорили про одну зірвану домовленість щодо нового клубу. Нині варіант із цим клубом актуальний?
- Я з ним не зв’язувався. Через непросту ситуацію в країні у цьому клубі відбулися серйозні зміни. Нині ж в принципі президенти українських клубів не знають, що буде через два місяці, тому це ускладнює процес пошуку команди. Ніхто не знає, як виглядатиме Прем’єр-ліга в наступному сезоні, скільки буде команд, тому ніхто й не поспішає підписувати нових гравців.
- Чи існує клуб з-поміж українських, в якому ви хотіли би грати й від пропозиції якого не відмовитеся, навіть якщо фінансово це буде не найпривабливіший варіант?
- Немає. Я готовий до будь-яких варіантів. Мені всього 26 років, тому можна ще грати й грати. Тому для мене зараз головне – грати. Звичайно, фінансовий бік медалі важливий, як і для кожної людини, але наразі це для мене не головне, тому розглядатиму будь-які варіанти.
- Останньої зими кілька десятків футболістів поїхали з України в Білорусь, Казахстан та інші більш-менше сусідські країни. Ви готові до такого розвитку подій?
- Чесно кажучи, у мене вагітна дружина, й термін вагітності уже достатньо великий, тому мені, звичайно, хотілося б залишитися в Україні, бути поруч. Але з іншого боку я розумію, що потрібно годувати сім’ю, тож якщо не буде варіантів в Україні, то доведеться їхати за кордон. І я до цього теж готовий.
