Бонус 10 000 грн Відомий футбольний коментатор Віктор Вацко аналізує роботу Олега Блохіна в київському "Динамо".
- Олег Блохін більше не головний тренер київського "Динамо". Красива пафосна мрія виявилася нездійсненною. І екс-легенди клубу, і президента Ігоря Суркіса - на відміну від Блохіна-гравця, Блохін-тренер не приніс "Динамо" жодного трофею. Більше того, навіть натяку на можливість його здобуття.
Відверто кажучи, аналізуючи попередні місця клубної роботи Блохіна, одразу ж було зрозуміло, що Ігор Суркіс іде на великий ризик, призначаючи Олега Володимировича головним наставником "Динамо". Одіозний характер тренера, для якого немає авторитетів серед футболістів (ніхто ж із чинних динамівців "Золотий м'яч" не вигравав!), який здатен навести в команді, сповненій "розслаблених" зірок, порядок і дисципліну - підозрюю, саме це стало головним мотивом президента, розчарованого стабільним фіаско російських попередників Блохіна.
Про гру команди, про її власний стиль, почерк, звичайно ж, теж думали. Свідчення чому - величезний тренерський штаб, до якого було переведено навіть тоді спортивного директора клубу Олексія Михайличенка. На роль… асистента головного тренера. У Києві роками не припиняла кружляти думка, що саме при Михайличенкові на початку 2000-х команда грала у найкрасивіший свій футбол. Можливо, саме тому Олексій Олександрович і відповідав за побудову тренувального процесу.
Інша справа, що зі стилем та почерком у "Динамо" за ці півтора року так і не склалося… Гру у виконанні команди Блохіна годі назвати поставленою, радше - ситуативною і вже точно не надто збалансованою. Особливо яскраво це проявлялося у матчах із грамотними добре організованими командами, у тому числі тими, що за підбором виконавців суттєво поступаються "Динамо".
Згадаймо бодай минулу осінь і поєдинки з "Чорноморцем", "Зорею", "Ворсклою", два з тим же "Генком" у Лізі Європи. Згадаймо уже цю весну і матчі з "Валенсією" та "Дніпром", де команда показала беззубість в атаці і нездатність послідовно створювати гольові моменти (справжні, а не ефемерні). Чи недавні два поєдинки проти "Металіста" та "Карпат", в яких "Динамо" хоч і немало створювало, проте жалюгідно неорганізовано виглядало в оборонній роботі та в фазах переходу від атаки до оборони.
Мабуть ніколи у своїй історії "Динамо" не було настільки непереконливим та неефективним у матчах із прямими конкурентами - "Шахтарем", "Дніпром", "Металістом" - як під керівництвом Блохіна. Минулого сезону у 5-ти матчах із цими суперниками кияни зазнали 4-х поразок, обігравши лише на власному полі "Дніпро". Цього сезону у 6-ти матчах - ті ж 4 поразки із перемогою над знекровленим "Металістом" та нічиєю у першому колі з "Дніпром".
Це при тому, що таким підбором виконавців, як у Блохіна, за останнє десятиріччя не міг похвалитися жоден із тренерів "Динамо". За останні 2 роки на новачків Ігор Суркіс витратив порядка 90 мільйонів євро, посиливши команду футболістами, імена яких були на слуху всієї Європи: Велозу, Раффаель, Тайво, Мбокані, Ленс, Беланда, Драговіч, Тремулінас… Не секрет, що з багатьма із іноземців у Блохіна не обійшлося без непорозумінь та конфліктів. Так само, як не обійшлося без непорозумінь у стосунках українських та іноземних динаміських "авторитетів", хоча для вітчизняних елітних клубів це - звична ситуація. Сам Блохін теж не демонстрував одностайності у своїх ставках. Бажання опиратися на українських футболістів, для яких поняття легендарності "Динамо" та Блохіна - не порожній звук, часто не було зміцнене реаліями необхідності регулярного використання тих, за кого було заплачено великі гроші, і хто повинен ці кошти відпрацьовувати.
З іншого боку, стосунки всередині тренерського штабу теж залишали певні запитання. Особливо ситуація восени, коли після серії невтішних результатів Олексій Михайличенко та Андрій Баль покинули штаб рішенням керівництва клубу. Тоді як сам Олег Володимирович за своїх друзів-соратників не заступився, хоча саме головний тренер несе відповідальність за результати гри команди.
Позаочі дехто з футболістів називав Блохіна "Царем", критикуючи його егоїзм та постійне вип'ячування власного "Я". Говорили, що тренувальний процес - застарілий, примітивний і не цікавий. Можливо, саме цим і можна пояснити певну апатію іноземців, які у своїх попередніх клубах звикли в тому числі й отримувати задоволення від власної професії. Ті ж Беланда, Ленс, Тремулінас, раніше Раффаель у футбольці "Динамо" виглядали й близько не схожими на себе у своїх попередніх клубах.
Провальна осіння частина сезону змусила Ігоря Суркіса, підозрюю, неодноразово ставити перед собою питання доцільності майбутньої співпраці із головним тренером Блохіним. Проте безпосередньо у час кризи, очевидно, не знайшлося у президента та його радників гідної кандидатури спадкоємця. Ну а наприкінці року зміна тренера уже виглядала алогічною з погляду на результати: "Динамо" вийшло до плей-офф Ліги Європи та залишалось реальним претендентом на місце в Лізі чемпіонів наступного сезону. З погляду на якість гри, безперечно
Зимовий ультиматум Суркіса Блохіну у вигляді завдання потрапляння до ЛЧ та успішного виступу в ЛЄ можна сприймати по-різному. Втім, і вболівальники, і експерти не особливо вірили, що гра команди з точки зору якості та змістовності весною зміниться кардинально у кращий бік. Зрештою, так і сталося. Його величність результат, якому, як не крути, усе підпорядковано у футболі, виявився не на користь колись легендарного футболіста, який так і не перетворився на не менш легендарного клубного тренера.
