Бонус 10 000 грн «Дніпро» — «Волинь». Для арбітражу це була не складна гра. Про що говорити, коли після перерви кожен із суперників зробив по п’ять фолів. Правильно Сергій Лисенчук визначав і моменти, коли м’яч потрапляв у руку. Правда, одного разу помилився асистент, який зафіксував у Романа Зозулі положення поза грою, якого не було.
«Металург» Зп — «Говерла». Це був матч не рівня прем’єр-ліги. Арбітр Сергій Скрипак справедливо не зарахував гол ужгородців, адже гравець зупинив м’яч не грудьми, а рукою. Думаю, розібратися у цій ситуації допоміг додатковий асистент.
«Металург» Д — «Чорноморець». У Євгена Арановського не все виходило, як слід. Є питання щодо вилучення Петра Ковальчука. У першому епізоді захисник «Чорноморця» разом із опонентом йшли на м’яч, один і другий з високо піднятими ногами, й арбітр нагородив «гірчичником» Ковальчука, який не встиг до м’яча. Але нічого такого, що тягнуло би на картку, у цьому моменті не було. Звичайний фол. А в наступному епізоді Арановському вже нікуди було діватися — треба було давати друге попередження. На моє переконання, футболістам варто давати можливість боротися, якщо немає зайвих грубощів. Щодо 11-метрових у одні й інші ворота, то тут немає претензій до арбітра. У першому випадку Павло Ребенок збив Джордже Лазіча, незрозуміло чому, а в другому — так само Володимир Польовий зіграв проти Торніке Окріашвілі. Це — відкриті ситуації, які не склали труднощів для арбітрів.
«Карпати» — «Іллічівець». Бурхливу реакцію господарів викликало вилучення Грегора Балажица. Владислав Кулач виходив на хороший простір і мав усі шанси поцілити у ворота. Інший центральний захисник львів’ян Андрій Гітченко емоційно намагався довести, мовляв, міг би наздогнати Кулача, але на повторах видно, що він не встигав за нападником «Іллічівця», який виходив сам на сам із голкіпером. Отож арбітр Сергій Даньковський заслужено вилучив футболіста «Карпат».
«Динамо» — «Шахтар». Можливо, для господарів матч не виправдав сподівань, але повинен сказати, що у цьому є й вина арбітрів. Узагалі, суддівство вийшло зовсім не таким, як очікував. До честі Анатолія Абдули, на початку він розібрався, коли в штрафному м’яч потрапив у руку, здається, В’ячеславу Шевчуку, який лежав на газоні, й правильно визначив, що ніякого 11-метрового не було. Потім, коли Огнен Вукоєвич отримав попередження, — немає питань. А ось коли Дьємерсі Мбокані й Олександр Кучер стали з’ясовувати стосунки, Абдула вирішив не застосовувати дисциплінарні санкції. На мій погляд, помилково. Бо тут — «чиста» неспортивна поведінка. Відтак футболісти стали дозволяти собі зайве й брудно грати; не личить, коли команди такого високого рівня роблять по 22–23 порушення за гру. Згодом отримали попередження Ярослав Ракицький, Ілсіньо — за затримку Джермейна Ленса.
Особливої уваги заслуговує другий гол. Асистент Володимир Володін узагалі-то вважається кваліфікованим арбітром, але не знаю, чому він не зреагував на очевидне положення поза грою в Луїса Адріано. Можливо, Володін просто проспав момент. Бачення — це одна справа, але необхідно вміти швидко переключитися з одного епізоду на інший. Асистент не зміг це зробити, ці функції уваги його підвели, тож рахунок не повинен був бути 2:0 на користь донеччан.
Після такого гола В’ячеслав Шевчук порушує правила у штрафному проти Мбокані, а свисток арбітра мовчить. Абдула не бачив чітко цей момент, адже перебував у незручній позиції, але додатковий асистент Юрій Можаровський повинен був чудово роздивитися, що був поштовх рукою з боку захисника «Шахтаря», але Можаровський, припускаю, промовчав. У даній ситуації не йдеться про командну роботу, і це вплинуло на результат, адже на перерву команди могли би піти за рахунку 1:2.
У другому таймі, на 70-й хвилині, той же Шевчук, який, як ми знаємо, любить фолити в напружених ситуаціях, коли м’яч близько до воріт, у штрафному обнімає, як дівчину, Андрія Ярмоленка, й арбітр знову не призначає пенальті! Двічі так помилятися за матч — це занадто для такого досвідченого арбітра, як Абдула, який напрацював на незадовільну оцінку.
