Матч проти узбецького «Насафа» завершився для Дениса Мірошніченка дуже швидко – на самому початку другого тайму – через вилучення захисник достроково покинув поле. Але вже проти словаків Денис провів повний матч.
– Перші збори завжди дуже тяжкі. Команда перебуває під серйозними загрузками, тільки починає набирати форму. Ще нема світлої голови, тому у спарингах доводиться страхуватися, наприклад, віддавати м’яча ближньому. Але ми рухаємося вперед.
– Що скажеш про вилучення у першому матчі?
– Прикро, бо хотілося грати далі. У мене це друга червона картка в житті. Перша була минулої весни, у матчі проти «Зорі», теж за дві жовті. Я ж не грубий гравець, стараюся грати акуратно, щоб нікого не пошкодити. У тій ситуації в мене не було іншого виходу, я не бачив, що за спиною. Гравець, який обрізав команду, звичайно, вибачився, руку підняв. Але це червона, довелося достроково залишати поле.
– Проти словаків у команди було краще порозуміння, більше чого виходило на полі...
– Склади міняються, розглядаються інші варіанти. Але це тільки тренувальні матчі, тут нема чого говорити. Мусимо просто працювати і набирати форму. Місяць ми відпочивали. Так, займалися індивідуально, але це ж не порівняєш з тренувальним процесом.
– Тобі, до речі, вдалося повноцінно відпочити? Їздив на моря?
– Ні, був удома, з батьками і друзями.
– Щороку ти допомагаєш дітям, які займаються футболом у Кривому Розі. Цього разу теж так було?
– Так, ми з батьком купили м’ячі, накрили їм солодкий стіл. Нічого особливого, але дітям було приємно. Вони навчаються у мого першого тренера. Я займався в нього, коли мав 7 років. У Кривому Розі не дуже багаті люди, тому навіть три-чотири м’ячі на кожну команду не завадять.
Читайте также: "Карпаты": на просмотре Алексей Дитятьев