Бонус 10 000 грн В середині липня український інформаційний простір сколихнула новина, що віце-президент Говерли Олександр Шуфрич, генеральний директор клубу Іван Шіц та навіть бухгалтер команди можуть сісти за ґрати аж на 3 роки. Причина – невиплата зарплат працівникам та футболістам клубу. Про це заявив юрист Дмитро Коробко, який у судах загальної юрисдикції захищає інтереси екс-футболістів Говерли Сергія Кузнєцова та Дмитра Трухіна.
Зрозуміло, що відсутність зарплати в ужгородському клубі – ні для кого не секрет. Це свого часу підтверджували й футболісти, які виступали за клуб й до минулого сезону, й ті, хто бігав у футболці ужгородців цьогоріч.
А потім Говерла зникла. Але не зникли величезні місячні борги, які ФК винен не лише футболістам, а й звичайним працівникам клубу. Звичайно, сьогоднішні українські реалії переконують в дієвості принципу «кінці у воду», але тим не менш – Sport Arena береться розібратися в усіх нюансах зникнення команди та поверненні заборгованостей. І взагалі, чи можливо це?
В нашому розслідуванні ми спілкуємося з рядом різних особистостей – самими екс-футболістами Говерли (Дмитром Бабенком, Ігор Худоб’яком (Халком), Дмитром Єрьоменком та Віталієм Гавришем), вже екс-генеральним директором клубу Іваном Шіцом, а також незалежним та непричетним до «говерлівських тяжб» спортивним юристом Іллею Скоропашкіним, який допоміг розібрати ситуацію зі сторони в юридичній площині.
«МАКСИМ ФЕЩУК, МАКСИМ ШАЦЬКИХ, ВІТАЛІЙ ЛИСИЦЬКИЙ ВИГРАЛИ ВСІ ІНСТАНЦІЇ, А ТОЛКУ?»
В першу чергу, коли народжувалася ця ідея, ми вирішили розпитати екс-гравців Говерли, як вони дізналися про зникнення ФК, наскільки обгрунтовані розмови про виплату боргів та інші суперечливі моменти.
— Як дізналися про те, що Говерла припиняє існування як професійний клуб?
Дмитро Бабенко (голкіпер, Лієтава (Латвія)): «Та ніяк не дізнався, нас ніхто не попереджував. Ніхто навіть не відповідав на дзвінки – керівництво взагалі не виходило на зв’язок. Тренери ні про що не знали. Ось так ми і зрозуміли, що цієї команди не буде, а далі — санкції, неотримання ліцензії. От і стало зрозуміло, що це все – фініш. Напевно, ще під кінець сезону було очевидно, що цей клуб «закінчиться». А коли вже зняли очки, то було ясно, що ця команда нікому не потрібна. Хоча вона і раніше нікому не була потрібною».
Ігор Худоб’як (Халк)(форвард, Тепловик (Івано-Франківськ)):«Ніхто нічого не повідомляв, ніхто не виходив на зв’язок. Самому вже стало зрозуміло, що клубу не буде. Грозний раніше просив почекати, оскільки керівники не виходять на зв’язок. Я говорю про Нестора Шуфрича, адже Саша (Олександр Шуфрич. — прим. А.С.) там вважається як посередник».
Дмитро Єрьоменко (півзахисник, Оболонь (Київ)): «Коли всі роз’їхалися, тоді й зрозумів, що команди не буде. Хоча про кінець Говерли думав вже наприкінці чемпіонату, десь за 2-3 тури фінішу. Ніяких контактів з керівництвом не відбувалося, і всі вже здогадувалися, що в подальшому Говерлу чекає смерть. В клубі все так відбувалося, що було ясно про фатальну кінцівку – команда просто догравала чемпіонат і виявилася нікому не потрібною».
Віталій Гавриш (півзахисник, Зірка (Кропивницький)): «Я це передбачав, адже ніяких зрушень не було. Я попросив, щоб зі мною достроково розірвали контракт, оскільки з’явився варіант з Зіркою. Тому забрав документи і просто пішов. Мені якраз Шіц допомагав, коли я контракт розривав.
Крім тренерського складу ніхто не хотів зберегти цей клуб. В’ячеслав Грозний, по суті, єдиний, хто міг там щось розрулити. Тому він і прийняв рішення в шкоду тренувальному процесу поїхати до Києва вирішувати якісь питання. Але це не допомогло, як і в тій ситуації, так і в тренувальному процесі – було тільки гірше».
— Як склалася ситуація з виплатою боргів: скільки становить борг, чи погашали його і коли обіцяли віддати?
Д.Б.: «Заборгованість дуже велика. Можу сказати, що я пішов на всі поступки, підписав всі договори по реструктуризацію, а керівництво Говерли саме погодилося на суму, яка була прописана в документах. Але я не отримав ані копійки. Та що робити з боргами? Думаю, нам їх просто пробачать».
І.Х.: «Говерла винна нам грошей, але що робити? Клуб ліквідували, на кого тепер позов подавати? Максим Фещук, Максим Шацьких, Віталій Лисицький виграли всі інстанції, а толку? Вважаю, що я нічого не втратив, а навпаки десь придбав — отримав досвід виступів у Прем’єр-лізі. Шкода, звичайно, що грошей не віддали… Хоча в мене там і не така велика заборгованість, але все ж».
В.Г.: «Всі чудово розуміли, що ніхто нічого не віддасть. Що з цими боргами можна робити, якщо клубу немає? Пробачити, та й все. Юридичної сили вже нема. Я останній раз отримував гроші в грудні, а після Нового року вже не було жодної зарплати. Там кожен день говорили, що «завтра-завтра» і «на зв’язку». Тільки сніданками і годували. Єдині позитивні емоції – ігрова практика. А так – ніхто нічого не заробив, тільки їли та грали. Для молоді – це був більш-менш варіант, а от для тих, хто вже має сім’ї, це не дуже хороша ситуація».
— Розмови про «договірняки» на основі припущення «гравці хочуть заробити будь-якими способами» — вигадка чи є підстави?
Д.Б.: «Мені б уже не хотілося грати в Україні. Але там як не тур чи матч, то постійні здачі або підкупи. Знаєте, не для того я грав в футбол все життя, що б потім все це вислуховувати. Чи були підстави? Важко судити. Як кажуть, не спійманий – не злодій. Зрозуміло, що такі розмови завжди йдуть, коли немає грошей та все погано. А як воно було насправді… Я не прокурор, не знаю. Чи є підозри? Мені б не хотілося вірити в це, але якщо йде стільки розмов, то, звісно, вони закрадаються».
Д.Є.: «Зрозуміло, якщо команда програє постійно, то на неї можна вішати все. А те, що ставили ставки… Ну хто поставить на перемогу Говерли? Хтось вірив, що вона обіграє когось? При тому, що не було ні харчування, ні фінансів, нічого не було».
«ЯКЩО НА РАХУНКУ КЛУБУ НЕ БУЛО ГРОШЕЙ, ТО Й НЕМА ЗЛОЧИНУ»
Ситуація вже звична для українського футболу, погодьтеся. Нічого ж дивного, але слова юриста Дмитра Коробка викликають інтерес – виходить, керівника ФК дійсно можуть притягти до кримінальної відповідальності за невиплату зарплати?
Насправді, слова Коробко трохи розійшлися з реальністю. Свою роль, мабуть, зіграла і його зацікавленість у процесі, і бажання бодай таким способом натиснути на Олександра Шуфрича. Ми вирішили поставити кілька запитань незалежному в цьому плані футбольному юристу Іллі Скоропашкіну, аби з’ясувати, що дійсно можна зробити з керівництвом Говерли, яке не виплачувало й не планує виплачує заборгованості.
— Наскільки реально керівники Говерли можуть понести кримінальну відповідальність? Якщо «так», то наскільки, грубо кажучи, можуть «сісти»? І хто саме?
— Статтею 175 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність керівника підприємства за безпідставну невиплату заробітної плати більш як за 1 місяць. Розмір відповідальності – від грошового штрафу до позбавлення волі на термін до 5-ти років залежно від ступеня вини.
Слід звернути увагу, що в законі йдеться про безпідставну невиплату. Тобто така невиплата непов’язана з відсутністю коштів у підприємства або з іншими об’єктивними підставами, а мала місце як незаконна дія керівника. Наприклад, якщо керівник умисно не проводив виплату заробітної плати працівникам або спрямовував наявні кошти на інші потреби.
З вище наведеної статті закону можна зробити висновок, щосуб’єктом такого злочину є лише керівник підприємства. Тобто особа, яка незалежно від назви своєї посади (директор, президент, віце-президент, тощо) виконує керівні функції на підприємстві, в тому числі відповідає за виплату заробітної плати. Інші службові особи підприємства, причетні до такого злочину, можуть нести відповідальність за цією статтею як співучасники.
Отже, не все так просто, як здається на перший погляд. Керівники ФК можуть понести кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати, якщо така невиплата тривала понад 1 місяць і буде визнана безпідставною. Якщо в цей період на рахунку клубу взагалі були відсутні гроші, то дії керівництва не містять ознак злочину.
— Чи існують прямо зараз важелі впливу, завдяки яким футболістам ще можна якось отримати заборговані керівництвом гроші?
— Законодавством врегульовані подібні питання. Так, наприклад, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені відповідні заходи, в тому числі реалізація майна підприємства з торгів.
Але з досвіду банкрутства українських ФК такі заходи є завідомо безрезультатними, оскільки на момент зняття ФК зі змагань у нього, як правило, вже відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги кредиторів.
— Чи можна чинним футболістам звертатися в суди загальної юрисдикції? Чи можуть бути введені певні футбольні санкції стосовно них у цьому випадку?
— Стаття 42 Дисциплінарних правил ФФУ забороняє суб’єктам футболу звертатись до судів загальної юрисдикції для вирішення внутрішніх спорів без попереднього вичерпання власної системи правового захисту. Це стосується також контрактних спорів між футболістами чи тренерами та клубами.
Звернення до суду загальної юрисдикції з боку футболіста має бути наслідком застосування до нього дисциплінарних санкцій з боку органів ФФУ, які супроводжуються вимогою негайно відкликати свій позов (тим не менше, Трухін і Кузнєцов подали позови в суди загальної юрисдикції, і на той момент Кузнєцов був діючим футболістом. — прим. А.С.).
На моїй пам’яті відсутні факти реального застосування дисциплінарних санкцій до футболістів за звернення до судів загальної юрисдикції. Це є конституційним правом особи, яке не може бути обмеженим директивами громадської організації. ФФУ, звичайно, умовно обмежує право на звернення до судів загальної юрисдикції, дотримуючись вимог ФІФА. Але реального обмеження не відбувається.
— Що можуть у даному випадку вирішити спортивні суди?
— Система футбольного правосуддя насправді є більш зручною для вирішення суперечок між футболістами та клубами: тут не такий великий обсяг процесуальних норм, стислий час розгляду справ, фаховість суддів, тощо. Але є один значний недолік – виконання рішень органів футбольного правосуддя неможливе поза юрисдикцією ФФУ. Іншими словами, якщо ФК знаходиться на межі зникнення, звертатись до футбольних судів немає сенсу. Якщо ж клуб не має ознак неплатоспроможності, краще звертатись до органів футбольного правосуддя.
З боку колег-юристів є також нарікання на систему виконання рішень спортивних судів, в тому числі Спортивного арбітражного суду в Лозанні (CAS). Я з цим погоджуюсь, вона не є досконалою. Але і державна система виконання судових рішень також не є досконалою. Наприклад, нещодавно Мінюст оприлюднило статистичні дані щодо відсотку виконання фінансових рішень за 2014-2015 роки, який складає відповідно 2,2% та 2,8% від запланованого обсягу.
Впевнений, що відсоток виконання рішень органів футбольного правосуддя засобами ФФУ в десятки разів вищий.
«БАБЕНКО, ГАВРИШ ТА ІНШІ? БУДУТЬ ГРОШІ – БУДЕМО ВИПЛАЧУВАТИ»
Словом, якщо юридична особа в лиці ФК Говерла доведе, що на її рахунках у момент невиплати зарплати не було грошей, то працівникам і футболістам не вийде забрати борги. Ніяк.
Тому й не хвилюється про можливі санкції вже колишній генеральний директор Говерли Іван Шіц.
— Я не буду коментувати жодні фінансові заборгованості футболістів. Ті, хто за нас виступав у минулому сезоні, вже грають і працюють в інших місцях, – каже Іван Тиборович.
— Виходить, що футболісти рік грали в Говерлі за «дякую»? Не говорю про умовних Шацького чи Фещука, яким, як ви казали раніше, «накрутили» зарплати. Але як бути хоча б з тими хлопцями, які грали в минулому сезоні?
— Я нікому не «накручував» зарплату, і таких, як Фещук і Шацьких, не запрошував. А закарпатські футболісти, які в нас грали, з розумінням поставилися до ситуації та вже знайшли нове місце роботи. Вони розуміють, яка ситуація в державі… Думаю, все буде нормально. Буде порядок в державі, буде і футбол. Сьогоднішній український футбол – це не те… Більше не хотів би нічого коментувати.
— Тобто умовним Бабенку та Гавришу не слід очікувати виплат боргів?
— Ну що Бабенко? Бабенко працює, є розуміння… Будуть гроші – будемо виплачувати. Тренери ж також мають немалу заборгованість, але терплять і чекають, так що все буде нормально. У Гавриша також все попереду – він має роботу, хай працює та грає, покаже себе в інших командах. Скільки він зіграв? Не хочу коментувати більше.
КЛУБ НОВИЙ, ОБЛИЧЧЯ СТАРІ
Незважаючи на ось таке завершення існування Говерли, масову невиплату боргів, побутові проблеми (наприкінці сезону футболісти навіть харчувалися за свій рахунок) й абсолютне нерозуміння розвитку ФК, в Ужгороді планують відкрити нове дітище. Хоча й не прямо зараз.
«Поки що рано говорити про створення нового клубу, – каже Шіц. – Нестор Іванович на кілька днів поїхав у термінове відрядження. Коли повернеться, тоді й будемо щось вирішувати (розмова з Шіцом відбулася 3 серпня. — прим. А.С.). Команда є, але де-юре ми ще нічого не організовували. Думаємо, Закарпаття без футболу не залишиться.
Ми хотіли б заявитися на аматорський чемпіонат України, але не знаю, чи встигнемо. Думаю, за кілька днів щось вирішиться. З U-19 включаємося у Першу лігу – маю на увазі оцей проект ПФЛ та ДЮФЛ (друга за рангом ліга серед випускних команд ДЮФЛУ. – прим. А.С.)».
За інформацією Sport Arena, у цьому сезоні вчорашня Говерла не заявлятиметься ні на чемпіонат Закарпатської області, ні на аматорський чемпіонат України. Велика ймовірність участь нової команди (називатиметься вона Закарпаття) в одному з цих турнірів вже наступного сезону.
І В РЕЗУЛЬТАТІ?
В результаті виходить, що підприємство та його керівникиможуть не платити зарплати й не нести за це жодної відповідальності. У цій ситуації претензій навіть більше до Прем’єр-ліги, яка видала Говерлі ліцензію на минулий сезон, не переконавшись у її платоспроможності й фінансових гарантіях, ніж до самого клубу (він же діє згідно з буквою закону).
Ми також запитали в Іллі Скоропашкіна, чи можуть власники клубу, який припинив свою діяльність через фінансові проблеми, відкривати новий ФК. Відповідь фахівця була ствердною:
«На жаль, регламентними нормами не передбачено подібних обмежень. Вважаю, що стосовно осіб, які були засновниками або займали керівні посади в клубі-боржникові, мають застосовуватись певні обмеження. Принаймні, на якийсь термін, а в ідеалі – до повного розрахунку по минулих боргах. В такий спосіб український футбол мав би хоч надію очиститись від махінаторів, які використовують його як інструмент реалізації власних амбіцій».
Не погодитися зі Скоропашкіним важко. Без належного інструменту допуску людей, які раніше мали невдалий досвід керування клубами, в український футбол й далі повертатимуться умовні Шуфричі, Курченки та Рабіновичі. Від цього страждають майже всі – вболівальники, футболісти й тренери, а виграють лише одні – керівники. Питання лише, чи це потрібно українському футболу?
