Опорний півзахисник київського «Динамо» Валерій Федорчук розповів про емоції від виграшу Суперкубка України, про Рауля, а також про те, як проходить відновлення після травми.
- Вітаю з першим трофеєм у професійній кар’єрі. Які емоції?
- Емоції, звичайно, супер. Після серйозної травми, яка мене надовго залишила без футболу, після довгої реабілітації, дебют за «Динамо» - краще не вигадаєш.
- Перед нагородженням ви так розцілували камеру, що вона аж запотіла…
- Ці поцілунки були для моєї сім’ї. Вони найкраще знають, скільки я працював задля того, щоб повернутись у футбол, грати на гарному рівні. Тому він і вийшов такий міцний, запотілий поцілунок (посміхається).
- Це казка: дебют за «Динамо» - і одразу трофей?
- Ні, не казка. Це емоції, заради яких я багато працював і працюю зараз. Завжди хочеться перемагати. Після матчу був сплеск адреналіну й усього того, що накопичилось останнім часом, за останні півроку. Такі радісні емоції.
- З вашим виходом на поле гра «Динамо» попереду пожвавилась, почали виникати моменти біля воріт «Шахтаря». Можемо згадати ваш небезпечний простріл на Мораєса на 79 хвилині матчу. Що казав Ребров перед виходом на поле?
- Це внутрішньокомандні моменти, деталі, які ми обговорюємо. І залишаються там. Не хочеться це виносити на загал, що казав Сергій Станіславович, помічники. Я знав своє завдання, треба було посилити гру. Для початку, щоб команда зрівняла рахунок, а потім і перемогла. Вийшов сконцентрованим. Радий, що команда стала грати сильніше, не тільки після моєї заміни. І виграли Суперкубок.
- Після гри Ребров розмовляв з вами? На скільки ви виконали його установку?
- Він щиро привітав з дебютом. В його очах я побачив, що він задоволений. Та й, напевно, він побачив у моїх очах ту саму радість.
- Ще за часів виступів за «Дніпро», «Кривбас» та інших команд, ви грали проти «Шахтаря», коли тренував їх Луческу. Зараз прийшов Фонсека. Щось змінилось у грі донеччан?
- Так, зараз «Шахтар» став грати інакше, це видно і збоку, що у них змінилась тактика. Але футболісти залишились ті самі. Тому донецький клуб завжди залишається сильною командою.
- Як вам підтримка вболівальників?
- Супер. Те, що гра відбулась в Одесі, багато вболівальників «Динамо» було. Хочеться, щоб і надалі так продовжувалось, стільки ж людей вболівало. Практично весь стадіон був. Саме заради таких ігор і хочеться далі грати, радувати людей, демонструвати максимальну гру і віддачу.
Читайте также: "Динамо" задолжало Люльке за один сезон
- Перед цим сезоном ви вперше пройшли збори з «Динамо» від початку до кінця. Яка різниця між Дніпром та Києвом саме у підготовці до сезону?
- У будь-якій іншій команді є свої моменти, аспекти при підготовці до сезону. До того ж, кожен тренер – особистість, у якої є своє бачення футболу. Можу порівняти, що як у «Динамо», так і у «Дніпрі», маю на увазі Реброва та Маркевича, набираєш форму через ігри. На це робиться акцент.
- Як вплинуло те, що команду покинув Рауль Ріанчо?
- Зараз складно сказати, чи сильно він вплинув. Замало часу пройшло. Складно порівнювати. Але ми працюємо за тим самим принципом, за яким і при Раулі працювали. Він був помічником, головний тренер залишився той самий. Він все робив, що казав йому Ребров. Тому якихось сильних змін немає. Лише в одному вони присутні: пішов гарний тренер з команди. Гадаю, він і зараз би сильно допоміг і Реброву, і «Динамо».
- Нещодавно Ріанчо увійшов до тренерського штабу збірної України. Як гадаєш – у нього все вийде?
- Я впевнений. Він кваліфікований спеціаліст та гарна людина.
Читайте также: Валерий Федорчук: "У "Динамо" есть все шансы добиваться самых высоких результатов"
- Минулої осені ви вдруге порвали хрестоподібні зв’язки. Як зараз почуває себе нога? Все добре?
- Так, все добре. Зрозуміло, що потрібно ще трішки часу. Пройшло всього 8 місяців, треба постійно слідкувати за нею, постійно у тонусі підтримувати. Десь протягом року це все триває. А так все більш-менш нормально. Як бачите, я граю, тренуюсь. Головне, що не пропускаю тренування, беру участь у процесі. Тому, все йде нормально. Дай Боже, щоб так і надалі все продовжувалось, щоб форма та інтенсивність, яка була раніше, повернулась. І хочу грати ще краще.
- З Андре (Один з найкращих спортивних реабілітологів світу з Сербії – Авт.) спілкуєшся? Що він каже?
- Звичайно, ми підтримуємо зв’язок. І він каже, що потрібен постійний нагляд за ногою. Мені треба виконувати специфічні вправи, підкачувати певні м’язи. Завжди на зв’язку, виконую усі його настанови.
