Бонус 10 000 грн Новачок «Іллічівця» — про прощання з Запоріжжям, кримський перегляд у російському клубі та перехід в «Іллічівець».
— Іване, чому й як залишили запорізький «Металург»?
— Це питання до керівників ФК. Це вони не виявили бажання продовжити зі мною співпрацю.
— Не здивувала ситуація: добігають контракти в низки гравців, а про своє рішення (не продовжувати договори) ніхто не повідомив?
— Звичайно, це було неправильно з їхнього боку. Якщо вже вирішили, що вам не потрібні люди, то повідомте про це чи принаймні попередьте. А так вийшло, що всі поїхали у відпустку, чекали анонсованого телефонного дзвінка, щоби зрозуміти, як побудувати свою подальшу долю.
І, зрештою, прочекали всі канікули, а
дізналися про все з Інтернету.
— Од вас теж вимагали здати екіпірування, на якому було ваше ім’я та номер?
— Так, останню форму довелося повернути.
— Образи не залишилося?
— Та ні! Значить, я десь недопрацював, аби бути на голову сильнішим за інших. Намагаюся, насамперед, у собі шукати причини, а не в комусь.
— Після «Металурга» вистачало варіантів для продовження кар’єри?
— Не сказав би, що мене «засипали» пропозиціями. У підсумку, перейшов в «Іллічівець», чим задоволений.
— Чи правда, що взимку побували в Криму на перегляді в саратовському «Соколі»?
— Так, їздив до них на збори. Велися перемовини, проте не вдалося домовитися.
— Не боялися реакції в Україні?
— Знаєте, я — спортсмен, а не політик. Отож розмежовую поняття «політика» й «спорт». Вважаю, що так і має бути.
— Варіант із маріупольським ФК виник після розмови з Павловим чи агенти допомогли?
— Ні, Микола Петрович особисто мені не телефонував. Зі мною зв’язалися представники клубу та запропонували приїхати до них, запевнили, що Павлов хоче мене бачити. Відтак, не довго думаючи, зібрав речі й поїхав у розташування команди.
— Відомі навантаження Миколи Петровича витримали безболісно?
— Справа в тому, що я приєднався до «Іллічівця» під завісу зборів, залишився лише тиждень підготовки. За цей час нічого надприродного для мене не було. Зрозуміло, що навантаження були більшими, ніж у «Металурзі», проте все було терпимо й у межах норми.
— Якими були перші враження від команди?
— Я задоволений, що обрав цей варіант, адже мені все подобається. Бачу, що в нашого колективу є хороші перспективи. Боротимемося, щоби залишити останнє місце в турнірній таблиці.
— Дебютний матч у чемпіонаті проти «Чорноморця», вочевидь, запам’ятався якістю поля.
— Погоджуся, що футболу було мало. Відтак на перший план вийшли бійцівські якості та бажання. На такому газоні справді складно показати якийсь комбінаційний футбол. Напевно, в прем’єр-лізі мені ще не доводилося грати на такому полі. Після гри потрібно було довго відмиватися від багнюки.
— Уже налаштовуєте себе на гру проти «Зорі»?
— Зразу після фінального свистка в Дніпропетровську всі наші думки пов’язані лише з матчем із луганцями. Прагнемо продовжувати набирати очки. Не думаю, що після кубкового матчу вони будуть стомленими, адже в них довга лавка та досвід гри за такого насиченого календаря. Для нас це точно не перевага.
— До речі, яка ситуація нині в Маріуполі?
— Та все нормально. Правда, коли їхав сюди, мені теж говорили, що тут небезпечно. Хоча мене ніхто не відмовляв і я навіть не думав жертвувати варіантом із «Іллічівцем» через ситуацію на сході країни. Окрім того, уже десять днів мешкаю в Маріуполі, жодного разу не чув звуки вибухів. Усе тихо й спокійно, тож нормально готуємося.
