Максим Калиниченко: "Скільки Боженька відміряє, стільки й пограю"

Максим Калиниченко: "Скільки Боженька відміряє, стільки й пограю"

57
Максим Калиниченко: "Скільки Боженька відміряє, стільки й пограю"
Фото - sctavriya.com
Півзахисник «Таврії» Максим Калиниченко розповів про своє відновлення та взаємини з колишнім тренером.

— Максиме, ви довгий час лікувалися. Як наразі почуваєтеся?

— Почуваюся нормально. Наразі поступово відновлююся від травми, займаюся за індивідуальною програмою.

— Певне, можна говорити, що один із лідерів сімферопольців найближчим часом повністю відновить оптимальні кондиції?

— Так, обіцяю, що вже в новому сезоні вийду на свій рівень. Чесно кажучи, вже набридло лікуватися, хочеться допомогти команді вибратися з кризи. Сили ще маю, головне — здоров’я, яке останнім часом мене часто підводить. Однак зараз, дякуючи Богу, все гаразд, відновлення йде за планом, тому незабаром приступлю до тренувань із основною групою.

— Як провели відпустку? Які теп­лі краї відвідували?

— Відпочив добре. Багато поїздив, побував і в Європі, й на морях. На відпочинок гріх скаржитися.

— У нинішній першості ви зіграли всього в десяти поєдинках, і лише в двох — від дзвінка до дзвінка. Це через травму коліна чи були й інші причини?

— Травма — одна з причин. Христопулос — людина цілеспрямована та вперта. Він, попри все, притримується того плану, який намітив із самого початку. Для мене, наприклад, залишилися незрозумілими деякі речі. Після того, як я відновився, тренер спершу випробував мене в основ­ній обоймі, а вже потім перевів у дублюючий склад. Чому відразу він це не зробив, мені не зрозуміло, адже мої ігрові кондиції на той час залишали бажати кращого. Щодо самої команди, то «Таврія» розпочала сезон із семи поразок поспіль, намагалася грати в атакувальний футбол, а коли опинилися на краю прірви, грецький фахівець вирішив перебудувати гру на 5 захисників. Тут також виникають запитання, а чому цього не зробили раніше? Я йому сказав, що допоможу, чим зможу. Однак наставнику видніше: ставив мене, коли вважав за потрібне. Зі свого боку, я добросовісно виконував обов’язки.

— Певне, минулим півріччям ви вкрай незадоволені?

— А чому радіти? Я в житті стільки ігор за півроку не програвав, навіть не пригадую, щоби й за рік. А тут стільки поразок, травми… Тому цей період ані для мене, ані для клубу назвати успішним не можу.

— Як гадаєте, чому Христопулос не зміг досягти з «Таврією» кращого результату?

— На те є різні причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Та ж річна заборона на трансферну діяльність, обмаль кадрового ресурсу… Але, як на мій погляд, йому не вистачало гнучкості в ухваленні рішень. Можливо, якби він більше враховував різні обставини, наші показники були би кращі. У всі часи мірилом успішності роботи тренера був результат. Ураховуючи місце «Таврії» в турнірній таблиці, цей наш компонент успішним назвати не можна.

— Упродовж сезону ви також зіграли дві зустрічі за дублерів. Та одного разу в інтерв’ю дуже жорстко розкритикували сімферопольську молодь. Із чим була пов’язана ваша стурбованість?

— Я за жодних обставин не критикував їх, мої слова були спрямовані на те, щоби молодь задумалася над своїм ставленням до справи та подальшими перспективами у футболі. Сьогодні маємо таку ситуацію, завтра вона налагодиться, принаймні я на це сподіваюся, й люди можуть залишитися не те що незатребуваними, а й узагалі опинитися десь на вулиці. Вони живуть одним днем і гадають, що так і повинно бути. Ні, так бути не повинно! Необхідно на кожному тренуванні, на кожній грі виходити й доводити свою спроможність. Саме про це я й хотів сказати, без якогось негативу. Я абсолютно нормально ставлюся до кожної людини, а не тільки конкретно до футболіста. Те ж стосується й молодих виконавців, адже я ніколи просто так нічого поганого їм не скажу.

— Наскільки відомо, Костова вже представили в якості нового наставника команди. Що скажете про це?

— Мені нелегко про нього щось говорити, тому що наразі займаюся за індивідуальною програмою. Необхідно адресувати це запитання іншим хлопцям, хто перебуває та тренується з основною командою.

— А ви з ним уже познайомилися?

— Так, звичайно. Поспілкувалися, поговорили. Що я можу сказати, адже з ним навіть ще не працював? Об’єктивний погляд у мене сформується за кілька тижнів, місяців спільної роботи. А поки що я утримаюсь од будь-яких коментарів.

— Новачків у стані «Таврії», часом, не помітили?

— Бачу: хлопці постійно прибувають. Ось сьогодні хтось приїхав (розмова відбулася 12 січня. — Р. К.). Але я не знаю, хто саме й на яку позицію. Я ж працюю за своєю програмою, відтак трішки відірваний від основ­ного складу. Тому з багатьма просто не пересікаюся — ні на полі, ні в залі.

— Максиме, вам уже 34 роки. Скільки ще готові грати на найвищому рівні?

— Скільки Боженька відміряє, стільки й пограю. У мене є ще півроку контрактних зобов’язань із сімферопольцями. Коли дія угоди закінчиться, тоді й будемо думати. Подивлюся, як почуватимуся в усіх компонентах. Зараз найголовніше відновитися та повернути колишню форму. А далі вже побачимо, чи будуть сили, чи ні, відтак вирішуватиму.

Оцените
Поделитесь
Прогнозы
Перейти ко всем прогнозам

Оставить комментарий на форумеОбновить