"Карпати" - "Дніпро". 2:4. Великі комбінатори і маленькі інтригани

Наприкінці першого тайму виникла думка, що може воно й на краще. Те, що людей нема на стадіоні. Чим же вони завинили, за що мають дивитися, як їхню команду шматують і возять як дітей? Ані характеру, ані швидкості, ані техніки, ані думки свіжої – хіба це футбол, який хочуть бачити у Львові? У місті з серйозними футбольними традиціями, у місті, де команда святкує 50-річний ювілей, у місті, яке й саме в цей десь відзначає іменини? Ні, вони цього не заслужили. Навіть попри те, що рішення КДК ФФУ, на мою думку, було абсолютно необґрунтованим і несправедливим. Очевидно, що хтось хотів вислужитися перед кимось напередодні 9-го травня…

Трибуни «України» були порожніми. Однак за ними зібралося немало фанів обох команд. Як це не дивно, але уболівальники з Дніпропетровська приїхали до дружнього Львова, навіть знаючи, що їх не пропустять на стадіон. Великий екран організували перед входом, щоб бути ближчим до поля. Правда, фани бачили гру з 20-секундним запізненням, однак це їм не заважало. Напевно, і гравці чули їхні звернення та заклики. Але чи брали вони це близько до серця? Чи їм було начхати на те, що кілька сотень уболівальників прийшли під стадіон, знаючи, що ввечері синоптики обіцяли травневу грозу?

Стартовий склад «Карпат» було не важко передбачити. Підбір гравців у львів’ян невеликий, ігрова форма кожного усім досить добре відома. Єдине, не було відомо, чи гратиме Богатінов, який отримав травму в останньому матчі, провальному для «Карпат». Виявилося, що македонець разом з Тарасом Завійським зайняв місця в порожній віп-ложі. Досить передбачуваним було повернення до стартового складу Сергія Зеньова, який грав на фланзі атаки. З іншого краю розташувався Кенія. Між ними – Гладкий. Трійка хавбеків вже звична і незмінна: Худоб’як, Голодюк, Даушвілі. В обороні зліва грав Озарків, справа Ксьонз, у центрі Мілошевіч та Пластун.

У «Дніпра» ніхто не помітив, що Лаштувка і Мазух травмовані, Ротань і Зозуля до Львова не приїхали, а Коноплянка залишився в запасі. Шеліхов захищав ворота, Федецький і Стрініч розташувалися по краях оборони, Чеберячко і Дуглас у центрі. Квартет хавбеків склали Канкава, Жуліано, Кравченко та Олійник. Пару форвардів – Калініч і Селезньов.

Як вже було сказано, перший тайм «Карпати» провалили. Взагалі, весь атакувальний потенціал господарів примудрився створити півтора моменти. І то, вже за такого рахунку, що очі підвести соромно, аби на табло глянути. Спершу Гладкий помітив, що Шеліхов трохи вийшов з воріт і спробував його перекинути з центра поля. А от інша спроба була куди цікавіша. Федецький на інерції вилетів за межі поля, що дозволило Озарківу кинути м’яча з аута на вільного Кенію. Грузин ідеально віддав передачу на Гладкого, який підробив м’яча і пробив у протихід воротарю. З такої дистанції переважно забивають, ще й клубам, з яким підписаний контракт. Додаткова мотивація, знаєте. Але голу не було, була штанга. Чесно кажучи, у такого Гладкого небагато шансів закріпитися в «Дніпрі». Не секрет, що через два тури форвард повернеться в Дніпропетровськ…

Власне, це все, що «Карпати» створили. Якщо не брати до уваги те, що вони СТВОРИЛИ біля власних воріт. Пощастило їм, що «Дніпро» приїхав не дуже кровожерним, вистачило три голи до перерви. А могло бути значно більше. Причому допомагали «зелено-білі» супернику самі, переважно примітивними обрізками у центрі поля. Щойно перехопивши м’яча «Дніпро» миттєво розганявся. Жуліано рухався по центру, Калініч, Селезньов та Олійник відкривалися по флангах. Їх видавалося дуже багато, а захисників «Карпат» дуже мало. Паніка, хаос, дитячі помилки і ціла злива голів. Почалося все, правда, трохи по-іншому. Це Кравченко підробив собі м’яча під удар і потужно пробив у дальню дев’ятку. Гол видався просто фантастичним–Мисаку тут і поглядом не дорікнеш. Питання до Даушвілі, чи йому сподобався такий гол? Очевидно, так, адже він не зробив нічого, щоб перешкодити своєму опоненту пробити. Взагалі, треба визнати, що на відміну від попередніх матчів, грузин зіграв дуже слабо. Тобто в опущених рукавах його не звинуватиш, але обрізок було дуже багато, та й центром поля «Дніпро» заволодів без жодного опору.
Вже звично, після того, як «Карпати» пропускають, то починають сипатися. Так було за Костова, так залишилося і зараз, коли команду довірили рятувати Юрію Дячуку-Ставицькому. Під час другого та третього голів, що забивалися Селезньовим і Калінічем, оборонці «Карпат» програли позиційно та індивідуально. Зрештою, чого від них хотіти, якщо половина захисників – не захисники? Тобто, Ксьонз та Озарків – це хавбеки: один опорник, інший вінгер. Але коли забивав Селезньов, то свою дуель програв Мілошевіч. Він дозволив Калінічу себе продавити, а потім, разом з Пластуном, купився на фінт Жуліано, який віддав самотньому Селезньову.

Третій гол – це зразково-показова атака від «Дніпра». Спокійні передачі в один дотик, ефективні рухи, нічого зайвого. Провал оборони вцілому. Калініч забивав, коли Озарків був в нього за спиною. Ясно, що теперішній керманич «Карпат» говорить про необхідність досвідчених гравців. На одній молодості нікуди не заїдеш.
Перерва пішла на користь «Карпатам». «Дніпру» вже було ліньки на другий тайм виходити та все ж гості могли забити ще стільки ж, як у першому, причому на стартових хвилинах. Федецький, Жуліано, Селезньов та Канкава свої моменти змарнували. Канкава взагалі ледь не зламав львівські ворота – дивовижної сили удар в цього хлопця. «Карпати» відповідають ударом Зеньова, але ударом «оце» назвати важко. До речі, після гри деякі уболівальники «зелено-білих» мали якісь неприємні розмови з естонським нападником. Обійшлося без скандалів, але загалом ситуація була не дуже приємна.

Трохи пожвавішала гра «Карпат» після того, як Кенію змінив Кополовець. Він одразу ж віддає класний пас на хід Гладкому, якому нічого не заважає забити. Але Сашко не забиває: очевидно, має якийсь пієтет до дніпропетровської команди. Однак цей епізод наче підштовхнув «Карпати» до більш активних дій. Тим паче, що «Дніпро» геть зупинився і створював моменти лише під час стандартів.

Наслідком спалаху карпатівської активності став гол. Логічний чи ні сказати важко. Якби його забив Гладкий, то було б логічно, а так, в епіцентрі події опинився Голодюк, який продерся повз щільні редути і здавалось би, закотив м’яча у сітку. Насправді ж це зробив Дуглас. Часу звісно небагато залишалося, але «Карпати» продовжували грати з королівським спокоєм, ніби нерви у них титанові. І все-таки інтригу відродити вдалося: Кополовець з розвороту навісив до штрафного, Гладкий забрав на себе кількох захисників, що дозволило Мілошевічу вискочити з гущавини гравців і пробити повз голкіпера. 2:3 за кілька хвилин до фінального свистка! Невже про це можна було подумати наприкінці першого тайму?

Але інтрига вмерла дуже швидко. «Незаплановані» навіси були дуже швидко перехоплені, а Сандро Кобахідзе (чи не єдиний після перерви, кому дуже хотілося себе показати), розігнав атаку і сам же її і завершив класним ударом. Тут вже звинувачувати захисників нема сенсу – вони були ближче до чужих воріт, адже десь вдалині літала думка про незаслужену нічию.

2:4 – рахунок, який не відповідає тому, що відбувалося на полі. «Дніпро» міг забити утричі більше, «Карпати» забивали не там, де мали б це робити. Гості показали прекрасну гру, от тільки не відомо, чому лише зараз? «Карпати» вкотре показали, що 11 гравців – це не завжди команда, а також те, що в такому складі у них нема майбутнього. Самі по собі гравці не погані, але в такій формації сильною командою їм не бути. І тренер тут абсолютно ні при чому.