Бонус 10 000 грн 
Наступний календарний матч «Волині» - надважливий. Це і перша домашня гра у 2013 році, і ще одна проба сил із грандом українського футболу – київським «Динамо», і намагання реабілітуватися за поразку у Донецьку. Матч першого кола у Києві запам’ятався ефектним голом Рамона Лопеса, який лівим флангом втік від захисників і запалив надію в серцях вболівальників «Волині». Згодом бразилець отримав травму і восени не міг допомогти своїй команді. Нині Рамон у строю і потрохи набирає звичну форму.
- Рамоне, як оціниш зимову підготовку команди і свою власну до сезону?
- Все добре, на зборах працювали на позитиві. Добре, що погода не підвела – сприяла і тренуванням і відпочинку після них. Я виріс неподалік океану, тому позитивно сприймав море на зборах. А головне – дякувати Богу, не відчував свою травму. Потрохи форму й нині набираю. Думаю, що скоро матиму ті кондиції, які проглядалися влітку.
- Зважаючи на ушкодження, ти отримував інші навантаження, як всі гравці?
- Я був в основній групі тренувався нарівні з партнерам, хіба деякі вправи по-іншому виконував.
- Чи довго чекати відновлення твоєї ігрової форми?
- Так, кондиції мої ще не ті, що в серпні. Тоді дуже добре все вдавалося. Але ж зрозумійте – я півроку не грав. Скоро відновлюся. Тим більше, що важкі суто психологічні дні позаду. Коли одужував, то дуже скучив за футболом. Але в Бразилії не на пляжах валявся чи вдома сидів. Щодня на фізіотерапію ходив, на процедури.
- Матч із «Шахтарем» показав реальну силу нашої команди?
- Ні, звісно. Не можу збагнути і дотепер, що трапилося. На зборах якось по-іншому грали. А в Донецьку багато що розгубилося…
- Ти забив в серпні «Динамо» у Києві. Пам’ятаєш той гол?
- Так, я тоді відразу вирішив, що втікатиму на ворота Коваля сам і битиму. Вийшло прорватися і забити. Шкода тільки, що це вже за рахунку 0:2 було. Можна було далі пробувати ламати оборону, але на початку другого тайму швидко пропустили втретє… Тому попри радість від того що забив киянам, емоції від матчу вийшли змазаними. У неділю нам знову грати з ними. То я не проти ще раз відзначитися!
