Сергій Сімінін: "В юності взірцем був Лужний"

Сергій Сімінін: "В юності взірцем був Лужний"

24
Сергій Сімінін: "В юності взірцем був Лужний"
Фото - Денис Руденко, FootBoom.com

У «містера підкату» давно закохані тисячі волинських уболівальників. Шанувальники футболу добре знають, хай як грала б рідна команда, та номер три завжди виходить на поле із гарячим серцем. Його манера гри не може не імпонувати справжністю, непоступливістю та стовідсотковим зарядом на постійну жорстку боротьбу.

Втому знімають дружина та син

Сергію, ще восени ширилися чутки, що підеш з «Волині» взимку. Що скажеш із цього приводу?

– Ні, не чув. Значить, пропозицій не було. Чинний контракт у мене до наступної зими. Тому й далі захищатиму кольори лучан.

Твій дебют за лучан припав на матч проти ФК «Львів». Пригадаєш, хто з твоїх нинішніх партнерів грав у складі львів’ян?

– Ні, не знаю. А хто?

– Юний Дмитро Козьбан

– Не пам’ятаю, зрештою, мені самому тоді було всього дев’ятнадцять. Я грав за «Волинь» в ролі орендованого гравця. З Луганська до Луцька зі мною переїхали Лісовий, Пищур, Кременчуцький. Згодом я знову повернувся до Луганська. Із «Зорі» шлях проліг до «Геліоса». У складі «сонячних» пограв три місяці.

Була неприємна ситуація у твоїй «зорівській» кар’єрі, коли ти випадково віддав пас на «гірника» Марсело Морено, а той забив. Згадуєш цей епізод?

– Що тут скажеш? Таке буває у всіх. Інколи згадую. Тренером луганців був тоді Волобуєв, а партнерами на полі майбутні «волиняни» Ігор Скоба та Андрій Грінченко.

Одним з плюсів перебування в Луцьку Дем’яненка вважають те, що він почав пропонувати Сергія Сімініна у збірну. До чогось конкретного доходило?

– На жаль, усе залишилося на рівні чуток. Принаймні з того, що відомо мені. Звісно, що хотів би пограти у збірній України. Вважаю, що кожен нормальний футболіст має мріяти про футболку національної команди.

Кожна команда чимось запам’ятовується. Що пригадаєш про свої попередні команди?

– Насамперед з усіх попередніх клубів окремо стоїть «Геліос». Тоді тренером був Сергій Кандауров. Тільки з приємністю згадую роботу із цим спеціалістом. Тренування в нього надзвичайно сильні та хороші. Дуже було відчутно, що чоловік пройшов не радянську футбольну тренерську школу, а встиг пограти у португальській «Бенфіці». Певна річ, європейський підхід застосовував в Україні.

Беланов зізнавався, що за гру «динамівці» втрачали п’ять кілограмів, через що не могли заснути без пляшки пива. Як знімає втому після гри Сімінін?

– Коли приходиш додому, бачиш сина та дружину, то втома автоматично зникає. Навіть якщо програв, настрій все рівно піднімається. Варто лише один раз поглянути на свою сім’ю.

– Де познайомилися з дружиною?

– Познайомилися ми Луганську. Звати її Ірина. До речі, вона байдужа до футболу. Була (сміється. – Авт.). Зараз, звісно, що вже цікавиться моїми матчами, проте ігри дивиться не на стадіоні, а вдома з дворічним сином. Не хочу, щоб вони чули усілякі вислови на адресу футболістів та нецензурну лексику.

Як твоїй Ірині Луцьк?

– Місто подобається: невелике, компактне, близько до Європи.

– Удома чаcто буваєш?

– Батьки проживають на Луганщині. Їжджу до них двічі на рік. Інколи вони мене провідують. Тому бачимось так, як бачаться нормальні діти з нормальними батьками.

«Годувати нас для злості сирим м’ясом? Щось у тому є»

Не можемо не оминути гірку тему. Ти народився в Криму, бачиш, що там робиться. Обговорюєте це із командою?

– Та звісно. Хочемо, щоби в нашій країні був спокій. Ми всі за мир у всьому світі. Надіємося, що все обійдеться без війни. А не так, як на Майдані, коли українці стріляли в українців.

– Що скажеш про перенесення чемпіонату?

– Правильно зробили. Як можна, приміром, грати в Криму? Та й взагалі ситуація не сприяє. Ось вчора зіграли товариський матч (з «Скалою». – Авт.).

Не виникає розслабленості наприкінці сезону, коли знаєте, що точно лишитеся в УПЛ, через зняття інших команд?

– Відчуття розслабленості немає точно. Навпаки, хочеться, аби більше клубів грало в прем’єр-лізі, щоб було ще цікавіше.

– У Сімініна є найбільш пам’ятна гра?

– Я щиро сподіваюся, що вона ще буде в майбутньому (сміється. – Авт.). А якщо брати до уваги конкретно цей сезон, то, безумовно, що відразу пригадується перемога над «Шахтарем».

Якщо згадати історію, то в другому колі мають перемагати донеччан з рахунком 3:1.

– Було б непогано.

– Пригадуєш перший матч за лучан у вишці?

– Програли вдома «Ворсклі» – 0:4. Пам’ятаю, тоді грали виконавці, яких уже немає в Луцьку: Шандрук, Лісовий, Семочко, Ковалюк.

– Якесь особливе харчування у гравців «Волині»?

– Щоби щось забороняли, то такого немає. Кожен із нас професіонал і має сам себе контролювати. На зборах у Туреччині в нас «шведський» стіл. Перед грою годують макаронами. Хтось бере до макаронів м’ясо. Особисто я їм усе. Люблю, коли готує дружина, особливо запечені крильця.

– Володимирович каже, що вас потрібно годувати сирим м’ясом, аби були злішими.

– Щось у тому є.

На сайті Трансмаркет вказано ціни гравців. Не «травите» з приводу цього один одного?

– Взагалі навіть не цікавимося такою темою. Ми граємо, а вже цінники приклеюють ті, кому це потрібно.

Головне, щоб була трійка

Проти кого найважче грати один в один?

– Якщо казати про нашу команду, то дуже важко м’яча відібрати у Матея, Бікфалві та Бабатунде. Якщо пригадувати гравців УПЛ, то нелегко грати проти усіх футболістів «Шахтаря», «Металіста» і проти дніпропетровця Коноплянки.

– Хто найшвидше біжить стометрівку?

– Рамон та, напевно, Неділько.

– З ким найдужче дружиш в команді?

– Неділя (Неділько. – Авт.), Скоба, Гоша (Гошкодеря. – Авт.), Шершун.

За скільки хвилин до гри Кварцяний називає стартовий склад?

– За півтори-дві години.

Не було образливо, коли капітанську пов’язку віддали Шикову?

– Я намагаюся на цьому не зациклюватися. Якщо тренер так вирішив, значить так треба було. Головне – грати.

– Тебе порівнюють за манерою гри із Лужним. Пам’ятаєш Олега?

– Звісно. Юним я грав теж правого захисника, і Лужний був взірцем.

– Які тренування «Волині» на зборах та в розпал чемпіонату?

– Зазвичай на зборах ми проводимо два-три тренування щодня, а вже під час чемпіонату тренуємося лишень раз.

Ти забобонний?

– Хіба що можу перехреститися, і все. Бачив, що дехто із хлопців не бриється напередодні важливої зустрічі. Можливо, й сам так робив би, але я тоді ще навіть не брився (сміється. – Авт.). Тому раніше вірив у прикмети, а зараз ні.

– Щодо вибору номера в команді?

– Мені завжди подобалася трійка. В «Зорі» у мене був на спині тринадцятий номер. Також грав під тридцять шостим номером. Зараз номер три. Байдуже, який номер, головне, щоб там була трійка.

Улюблена закордонна країна: Домініканська республіка.

Улюблене авто: «Мерседес GL».

Блондинки чи брюнетки: головне, аби людина була хороша.

Улюблений клуб: «Барселона».

Оцените
Поделитесь
Прогнозы
Перейти ко всем прогнозам

Оставить комментарий на форумеОбновить