Олексій Хахльов: "Верес" йде в українську Книгу рекордів"

Зустрітись з президентом «Вереса» Олексієм Хахльовим планував давно, але все ніяк не доводилося заглянути до Рівного. А спитати в нього є що. Було цікаво дізнатись про феномен «Вересу», його формулу успіху, інфраструктуру, та плани на майбутнє. Та й про не дуже приємне поговорити, все ж рівняни в цьому сезоні потрапляли у всілякі ситуації, пов’язані з підозрою у договірному характері гри. Президент народного клубу має бути максимально відкритим. Пан Олексій в цьому плані як раз так себе і поводить, він з радістю погодився на об’ємне інтерв’ю за декілька годин до початку кубкового матчу з "Ворсклою".

Ми зустрілись в парк-готелі «Швейцарія», яким володіє Олексій Хахльов, та який знаходиться на околиці Рівного. З вікна холу відкривається чудовий осінній краєвид, перед готелем розкинулося озеро. Я планував поговорити десь пів годинки, але наша розмова затягнулась майже на дві години. Пан Олексій виявився дуже начитаною людиною, цитував різних відомих людей та до кожного питання підходив дуже зважено.

Читайте также: Футбольна Україна. "Верес": футбол без олігархів

У першій частині нашої розмови йдеться про філософію «Вереса», перші кроки у створенні клуба, саму суть народного клуба та інші цікаві теми.

«В чому формула успіху «Вересу»? В нас є триєдине об’єднання, яке забезпечує клуб ресурсами для існування»

- Сьогодні в Рівному свято – команда зіграє з «Ворсклою» в Кубку України. Одразу і не пригадаєш, коли востаннє сюди приїжджала команда Прем’єр-ліги. Як «Верес» готувався до цього матчу?

- Знаєте, я би почав не з самого матчу, бо це один з епізодів того, що відбувається в Рівному з «Вересом», та таким великим людським почуттям, як мрія. Коли ми починали створювати клуб, я довго шукав формулювання цієї мрії. Бо коли мрія краще сформульована, тоді швидше можна знайти алгоритм її втілення у життя.

Коли розпочали проект «Верес», то в нас була така підказка у вигляді цитати Степана Бандери: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав». Сьогодні в українському футболі кризовий час, таку оцінку дають спеціалісти та журналісти, в тому числі і ваш шанований сайт. На прикладі «Вереса» ми знайшли спосіб виходу з цієї кризи. Результат та наявність глядача на трибунах дає нам можливість переконатися в тому, що ми йдемо своїм шляхом. Тому сьогодні це не тільки наше свято, це свято всіх футбольних романтиків, свято всієї футбольної спільноти та здорово мислячих людей, які свого часу повірили у цю ідею та об’єдналися. Матч з «Ворсклою» - це етап становлення нашої траєкторії успіху.

- Вам вдалося довести, що в Україні футбол може жити без олігархів. В чому сама філософія «Вересу»?

- Коли ми говоримо про антиолігархічний футбол, ми робимо неправильні речі. В чому формула успіху «Вересу»? В нас є триєдине об’єднання, яке забезпечує клуб ресурсами для існування. Це громада – більше чотирьох тисяч членів, які об’єдналися не лише думками, а ще й грошима. Хай і мінімальними. Минулого року вступ до клубу коштував 100 гривень, за рік членами клубу стали 3 728 людей. Вони дістали зі свого гаманця гроші та дали їх в ідею. Вони не отримали акцію, чи обіцянку, що їх гроші повернуться в вигляді дивідендів. Вони повірили один одному, повірили мені, повірили групі людей, яка об’єдналася навколо мрії про відродження «Вересу». В нас був слоган: «Наша мрія – «Верес» Рівне».

Сьогодні сума вступу до клубу коштує 200 гривень. Ці люди створили таку важливу маркетингову річ, як аудиторію. Коли в вас є один голос, хай і потужний, вас не чують. А коли в вас є 4 тисячі членів клубу, то до вас прислухаються – бізнес, влада, скептики, аналітики, експерти. Ваш голос звучить потужно. Це була база, від якої ми почали рухатись.

Потім ми зібрали людей, які готові поділитись своїми коштами. Після цього ми вийшли на комунікацію з владою. Ми сказали, що теза Кофі Анана має право на життя: «Футбол – це найпопулярніше суспільне явище на планеті Земля». Ми створили правильний діалог з владою, з міським головою Рівного та Рівненською обласною радою, ми за ці півтора роки отримали приблизно п’ять мільйонів бюджетного фінансування. Це стало можливим, коли ми пояснили прозорість алгоритму витрачання коштів, пройшовши цей алгоритм, отримавши перевірку контрольно-ревізійного управління. Сьогодні маємо владу у вигляді партнера, хай це і не популярна теза наразі. Я дякую владі, що вони йдуть на зустріч і розуміють, що футбол – це не об’єкт для залишкового фінансування, це інвестиція у здоров’я нації.

- Як вам вдалося переконати владу та бізнес у реальності проекту?

- Коли ми створили правильний діалог між громадою та владою, ми створили хорошу площадку для бізнеса у вигляді маркетингових акцій. Сьогодні лояльність цільової аудиторії вимірюється не простими згадуваннями на якихось маркетингових носіях, вона вимірюється позицією бізнесу. Тому коли ми ведемо комунікацію з бізнесменами, ми говоримо, що важливе ваше позиціювання як соціально-відповідальне. Це коли ви позиціонуєте свою торгову марку як ту, яка лояльна до місцевої аудиторії. Ми створили мережу «Я люблю «Верес», яка виражає лояльність рівнян до рівнян. Це маленькі кафешки, аптеки, клініки, магазинчики, які надають знижку в 10 процентів членам НК «Верес», які ідентифікуються пластиковою карткою з індивідуальним номером.

Читайте также: Ровенские зарисовки: праздник футбола и тень Милевского

Також величезний здобуток – це партнерство с ПАТ «Львівський холодокомбінат», торгова марка «Лімо». Це основний наш партнер, який забезпечує основне джерело фінансування клубу. Хочу окремо їх виділити та подякувати за правильний та сучасний погляд в завтрашній день. Синергія об’єднання «Вересу» і «Лімо» дає результат – у «Лімо» зростають продажі, «Верес» отримує хорошу динаміку росту. Об’єднавшись всі разом між владою, громадою та бізнесом, ми ідемо в українську Книгу рекордів – відродившись, ми за два роки хочемо попасти в еліту українського футболу.

- Насправді, колесо вигадали давно. Ідея народного клубу абсолютно не нова для світового футболу, мало того, вона не нова і для українського футболу. Спроба започаткувати народний клуб була в «Карпатах», я вивчав їх досвід, щось в них не вдалось. Ми зібрали ініціативну групу, яка спробувала акумулювати різний досвід, в тому числі і «Барселони», бо в нас першим слоганом був «Барселона» - в Рівному».

На перших засіданнях ми обговорювали саму ідею з Євгеном Донцовим, який був генеральним директором клубу, та групою фахівців. В мене є дуже хороший критик, який допомагає прогресувати – відомий журналіст та рівненський патріот Микола Несенюк. В нього є формула життя, згідно якої 49 відсотків життя – це те, що відбувається само собою, 49 відсотків – станеться, що би ви не робили, а два відсотки – це те, на що ми можемо вплинути. Ми знайшли ці два відсотка. Якщо на кубковий матч з «Ворсклою» приходить повний стадіон, то ми правильно робимо свої два відсотка. Тому НК «Верес» - це не геніальний винахід, це створений алгоритм реалізації, якій проходить через систему правильного менеджменту. Для мене менеджмент – це мистецтво робити правильні речі. Я вважаю, що започаткування ідеї об’єднання навколо футболу – воно правильне. Об’єднати людей навколо балету тяжко, бо це вузька аудиторія, теж саме можна сказати про якісь політичні партії, бо це себе дискредитувало. Футбол – найпопулярніше суспільне явище, це хороший фундамент для об’єднання.

На сьогодні реалізована ідея, яка кожного дня оптимізується. Є група людей, яка працює в реалізації цього алгоритму, але ми відкриті до змін, нічого не є константами. Константами є певні цінності. Нам дуже важлива довіра, відкритість і цінністю є те, що ми обрали локальність. Членом народного клубу може бути лише той, хто народився на Рівненщині, або той, хто живе на Рівненщині.

- Чому?

- Це, можливо, перекликається з вашим питанням про Майдан. Крім внутрішніх переживань, незгодою з тим, що відбувалось навколо, мене ще зачепив правильний маркетинг на Майдані – бути краплею в морі. Колись у комуністів теж був правильний маркетинг, який взагалі забрав патріархальні устої та знищив церкву. Вони сказали, що землю – селянам, заводи – працівникам. А хто ж буде всім цим керувати? «Совєтам, тобто вам», - вони зробили красиву ілюзію, яка через маркетинг змогла переламати цей патріархальний устрій.

Під час Майдану Рівне стало другим містом після Львова, хто захопив Облдержадміністріцію. Ми зробили всі протиправні дії, які тягнули років на 20 тюремного строку. Ми заставили цих прихвостнів Януковича написати заяви. Ми закінчили свою мікрореволюцію, та нажаль поділення України на області зіграло важливу роль. Свої мікрореволюції відбувалися в Житомирі, Луцьку, Тернополі, ми чекали, що буде в Києві. Безумовно, ми ділилися ресурсами, їздили туди. Але в Рівному революція завершилася.

Читайте также: Первая лига. 16-й тур

Тоді я зрозумів, що ментально люди звикли жити в межах області. Для мене Рівненщина – це край, де я народився, іншої такої в світі немає. Рівнинчанину не цікаво, що робиться десь в Луцьку, йому лише потрібно щось таке, чим він міг би пишатися. Я поставив собі запитання: а чим Рівненщина може пишатися або відрізнятися від інших, з чім асоціюватися? Бурштином, Сашком Білим, таким народним месником, та більше нічим. Тоді ми спробували в форматі «Вереса» створити народну гордість, яка буде відрізняти Рівненщину від інших. Мало того, ця гордість створена власноручно, кожен може долучитися та реалізувати себе. Це об’єднання небайдужих.

- Колись Святослав Вакарчук підтримав створення НК «Верес». В нього є клубна карта? Чи є взагалі в виді виключення якісь відомі люди, які вступили до клубу, але не відносяться до Рівненщини?

- Ні, у Вакарчука немає, ми би йому відмовили. Хотів би подякувати Олегу Лужному, користуючись можливістю. Він з великим розумінням віднісся до цієї ідеї. Я буду вдячний йому все життя, адже він приїхав, ми зробили такий презентаційний тур по області та запустили цей проект. Також визначальною стала підтримка президента ФФУ Андрія Павелка. Він наш земляк, його батько з Рівненщини, і перший свій візит в регіони після обрання на пост президента ФФУ він зробив до нас. Я презентував йому ідею створення НК «Верес», розповів про плани, про основи базування ідеї. Він провів тут весь день, зрозумів, що ми маємо дуже хороший грунт для втілення в життя своєї мрії. Ввечері ми приїхали в центр, до волонтерів, які стояли з наметом «Наша мрія – «Верес» Рівне». Він прийшов і сказав: «Я хочу стати членом «Вереса». Я опустив голову та сказав: «Я маю вам відмовити». Ситуація незручна, але після п’ятисекундної паузи він каже: «От тепер я тобі точно вірю. Те, що ви придумали, є для вас цінністю, ви не йдете на якісь компроміси». Тому в нас немає виключень, ні для кого. Це те, що є предметом гордості, те, що ти не готовий змінювати в угоду якійсь політичній кон’єктурі.

В мене карточка №176, кожен член клубу має право голосу для вирішення питань. Мене обрали президентом, щоб я згідно статуту міг здійснювати оперативний менеджмент.

«Цінність тих 100 гривень, які заплатив член клубу, набагато більша»

- Чи їздили ви кудись до Європи, щоб перейняти досвід створення подібних народних клубів?

- Коли ми починали, я зрозумів, що будь-який напряму запозичений іноземний досвід не працює. Нині не треба їхати в Барселону, щоб узнати, як працює каталонський клуб. Ми вивчали їх статут, який допомогли перевести студенти Острозької академії, аналізували весь досвід. Але я зрозумів, що прямої кальки немає. Тому ми вирішили організувати народний клуб у вигляді громадської спілки, а не акціонерного товариства. Чому? Тому що слово «рейдер» стало загальновідомим для всіх. Тому перед тим, як щось створити, ви маєте думати, як це захистити. Створення НК «Вересу» в форматі громадської спілки обумовлене тим, що її не можна купити, або продати. Ми довго працювали над розробкою статуту, щоб не можна було прийти, заплатити якусь суму і приймати рішення. Цінність тих 100 гривень, які заплатив член клубу, набагато більша.

- Повернемось до того, що за півтора роки я позбувся ілюзій. На Рівненщині проживає 1,1 мільйон жителів, гадав, що зможемо 10% отримати в члени клубу. Реально ні. В нас є чотири тисячі, які створили ядро. Навколо них є сусіди, друзі, сім’ї, колеги по роботі і так далі. Цю цифру можемо помножити на десять. Це та аудиторія, голос якої чутно.

В нас є маркетингова служба, яка залучає до клубу різноманітних спонсорів по різним категоріям. Там є різні пакети – від 500 тисяч гривень. Є ті партнери, яким ми нічого не платим, та вони нам нічого не платять. Це біля 100 компаній «Я люблю «Верес», які роблять знижку в 10% нашим членам клубу. Є влада, від якої ми отримали порядку п’яти мільйонів фінансування за період існування клубу. Є спонсори, які не хочуть розголошувати суму фінансування. Є ПАТ «Львівський холодокомбінат», який є партнером в ТОВ ФК «Верес». Вони створили інструмент участі в професійних змаганнях, тому що професійний спорт має на меті отримання прибутку. Громадська спілка є неприбутковою організацією, ми не можемо жоден квиток продати, жоден трансфер провести, тому що тоді втрачаємо статус неприбутковості і повинні оподатковувати всі надходження. Тому ми разом з партнером створили товариство з обмеженою відповідальністю.

Основне навантаження – це біля 10 мільйонів гривень, яке виділяє ПАТ «Львівський холодокомбінат». Я їм вдячний за це, в них соціально-відповідальний бізнес, вони вкладають в завтрашній день.

- Якщо до вас приїдуть люди, зацікавлені в створені такого народного клубу у себе в регіоні, що ви їм порадите?

- Я вам більше скажу, вже приїжджали. Як казав Олександр Гомєльскій, треба любити баскетбол в собі, а не себе в баскетболі. Якщо вони хочуть використати клуб у своїх політичних інтересах, я би їм порадив не займатися цим.

Якщо говорити про практичні речі, то треба зібрати команду менеджерів – від піарників та маркетологів до футбольних спеціалістів. Далі намалювати алгоритм, чітко бути реалістом, оцінити, де ви знаходитесь, які в вас є ресурси, та де ви хочете бути через якийсь час. Ми колись зробили собі три варіанти плану: оптимістичний, нормальний та консервативний. Ми вирішили обрати нормальний, та потрапити до Прем’єр-ліги за п’ять років, але так склалося, що зараз ми йдемо по оптимістичному плану.

Я позбувся ілюзії. Мені здавалось, що ми швидко зберемо 10-20-30 тисяч членів клубу, які стануть фінансовим фундаментом клубу, вони будуть сплачувати щорічні внески та фінансувати команду. В силу об’єктивних причин в Україні сьогодні це не працює. Низька купівельна спроможність, криза в економіці, ріст курсу долара. Люди зневірені, вони стали нігілістами. Люди нікому не довіряють. Тому я кажу – народний клуб, це не клуб, який на 100% фінансується людьми. Це не реально. Народний клуб, це клуб, в якому відсутня монополія на прийняття рішень.

Вболівальники дискутують на тему щорічного внеску, вартості квитків, ми вибираємо талісман клубу, гімн, говоримо про стратегію в інфраструктурі, як тиснути на владу. Щоб вони фінансовий ресурс направили на реконструкцію стадіону. Наш основний партнер «Лімо» здійснює додатковий фінансовий контроль тих грошей, які вони використовують. Тому влада бачить, що ми відкриті, та приймає участь у життєдіяльності клубу. Нас підтримує і голова міста, і губернатор. На Рівненщині є єдність.

Коли ми просили дозволу пройти атестацію ФФУ, щоб заявитись в другу лігу, ми не мали річного досвіду гри на аматорському рівні. І ми вийшли не на порушення регламенту, а на рішення виконкому ФФУ, який має право вносити окремі зміни, тому що вони приймають регламент. Коли я виступав на виконкомі, то говорив, що є мій голос, за яким є підтримка всіх 16-ти районних рад Рівненщини, мера міста, голови обласної ради та губернатора. Це таке об’єднання.

- Кажуть, що мер Рівного далеко не футбольна людина.

- Я думаю, що Міністром охорони здоров’я не обов’язково повинен бути гарний педіатр або дантист. Це має бути менеджер, який є і політиком, і господарником, і фінансистом, і стратегом. Сьогодні наш мер швидко оцінив ситуацію, я йому вдячний, що він поряд з «Вересом». В нас є синергія.

- Тобто вам вдалося зацікавити його самою грою?

- НК «Верес» - це не тільки футбол, це більше, ніж футбол. Ми маємо створити та популяризувати видовище. Коли ми говоримо про «Верес», ми не тільки футбол маємо на увазі. Це імпульс, який об’єднує людей, який створює об’єкт гордості на Рівненщині. Коли мер поїхав до польського міста-побратима Забже на відкриття стадіону, йому подарували шалик цієї команди, яка репрезентувала це місто. В нього був шалик «Вереса», він його подарував та зрозумів, що спілкуватися можна не ліфтами, кришами або комуналкою, ви повинні мати якісь атрибути, які вас репрезентують.

Другу частину інтерв'ю чекайте на нашому сайті у найближчий час...